- •Міністерство освіти і науки україни
- •Тема 1. Загальна характеристика римського приватного права
- •1.1. Історична традиція римського приватного права
- •1.2. Поняття, предмет і система римського приватного права
- •1.3. Поняття «права» і «норми» в римській юриспруденції
- •1.4. Рецепція римського приватного права
- •Тема 2. Форми позитивного права
- •2.1. Звичаї (mores maiorum, consuetudo, mos regions)
- •2.2. Закон (lex)
- •2.3. Постанови сенату (senatus consultum)
- •2.4. Едикти магістратів (edicta magitratuum)
- •2.5. Конституції імператорів (constitutiones principum)
- •2.6. Відповіді знавців права (response prudentium)
- •2.7. Систематизаційна діяльність Юстиніана
- •Тема 3. Суб’єкти права
- •3.1. Поняття суб'єкта права в Стародавньому Римі
- •3.2. Право осіб
- •3.3. Поняття і види юридичних осіб (universitates)
- •4. 1. Позовний захист
- •4.2. Форми судочинства в Стародавньому Римі.
- •4.3. Позовна давність
- •4.4. Спеціальні засоби преторського захисту приватних прав
- •Тема 5. Речове право
- •5.1. Поняття речового права і підстави класифікації речей
- •5.2. Право володіння
- •5.3. Право власності
- •5.4. Сервітути (jura praediorum)
- •5.5. Особливі права
- •Тема 6. Загальне вчення про зобов'язання
- •6.1. Поняття зобов’язання (obligatio)
- •6.2. Підстави й умови дійсності зобов'язань
- •6.3. Припинення зобов'язання й відповідальність за невиконання
- •Тема 7. Загальне вчення про договори
- •7. 1. Поняття і види договорів
- •7.2. Умови дійсності договору
- •7.3. Воля в договорі
- •7.4. Забезпечення договорів
- •Тема 8. Окремі види договорів
- •8.1. Вербальні контракти (verbis)
- •8.2. Літеральні договори (litteris)
- •8.3. Реальні договори (re)
- •8.4. Консенсуальні договори (consensu)
- •8.5. Безіменні контракти (contractus innominati) і пакти (pactum)
- •Тема 9. Позадоговірні зобов'язання
- •9.1. Квазіконтракти (quasi ex contractu)
- •9.2. Поняття деліктних зобов’язань (ex delicto)
- •9.3. Основні види порушень приватного права
- •9.4. Квазіделікти (quasi ex delicto)
- •Тема 10. Поняття і види шлюбу
- •10.1. Загальна характеристика римської сім’ї (familia)
- •10.2. Види шлюбу (nuptiae)
- •10.3. Правові відносини подружжя
- •Тема 11. Спадкове право
- •11.1. Основні поняття спадкового права
- •11.2. Спадкування за законом (succesio legitima)
- •11.3. Спадкування за заповітом (succesio testamentaria)
- •11.4. Прийняття спадку
- •Додатки
- •Книга друга. Про речі
- •Додаток 2
- •Дигести юстініана
- •Книга перша
- •Титул I. Про правосуддя і право (De justitia et lure)
- •Титул III. Про закони, сенатусконсульти і тривалі звичаї (De legibus senatusque consultis et longa consuetudine)
- •Титул IV. Про конституції принцепсів (De constitutionibus principum)
- •Книга друга Титул I. Про юрисдикцію (De jurisdictione)
- •Титул II. Які правові положення хтось встановлює відносно іншого, такі ж положення можуть бути застосовані й відносно нього (Quod quisque juris in alterum statuerit, ut ipse eodem iure utatur)
- •Tитул III. Якщо хтось не підкорятиметься особі, що виносить постанову (Si quis jus dicenti non obteinperaverit)
- •Титул IV. Про виклик до суду (De in jus volcando)
- •Титул viі. Щоб ніхто не затримував силою викликаного до суду (Ne quis eum qui in jus vocabitur VI eximat)
- •Титул VIII. Про те, як особа примушується до надання забезпечення або як дає клятвену обіцянку чи просто обіцянку (Qui satisdare cogantur vel jurato promittant vel suae promissioni committantur)
- •Титул X. Про особу, дії якої перешкодили будь-кому з'явитися в суд (De eo реr quern factum erit quominus quis in judicio sistat)
- •Книга третя Титул I. Про пред'явлення вимог в суді (De postulando)
- •Список рекомендованої літератури основний
- •Додатковий
Тема 7. Загальне вчення про договори
7 1. Поняття і види договорів.
7.2. Умови дійсності договору.
7.3. Воля в договорі.
7.4. Забезпечення договору.
7. 1. Поняття і види договорів
У римському праві контракт (contractus) – це угода, яка була джерелом зобов’язального відношення, захищеного цивільними позовами. У кожному договорі висловлювали волю сторін, спрямовану на досягнення певного правового результату – виникнення, зміни або припинення прав і обов'язків. Договори були універсальною правовою формою, яка обслуговувала відносини і між римськими громадянами, і між перегрінами. Вони стали найбільш масовим джерелом виникнення зобов'язань, оскільки саме вони створювали правову основу для товарного і господарського обігу в Римі. Більшість з них – двосторонні правочини, у яких дві сторони є контрагентами. Що ж стосується багатосторонніх угод, то в Римі вони здійснювалися досить рідко.
Для укладання договору були необхідні такі правові елементи:
а) наявність об’єктивного елемента, дозволеної господарської мети сторін (саusa);
б) наявність суб'єктивного елемента, власне contractus, тобто взаємного і узгодженого прояву волі двох сторін щодо єдиної мети.
Стосовно предмета угоди римські правознавці додтримувалися двох протилежних думок. Одні вважали, що предметом його є зміст зобов'язання (дати, зробити, надати); інші ж стверджували, що предметом договору є той об'єкт, на який поширюються зобов'язання (речі, гроші, роботи, послуги). Таким чином, залежно від характеру угоди, предметом її могли бути і дія, і річ як матеріальний об'єкт зовнішнього світу.
Договір був вольовим актом. Він не міг виникнути всупереч волі сторін, але договір був саме актом, дією, внаслідок якої виникали зобов'язання. Щоправда, не будь-який договір породжував зобов'язання. Для визнання угоди договором вимагалось дотримання встановлених формальностей, без яких правові наслідки не входили в дію. При цьому поняття зобов'язання було більш широким, ніж поняття договору, оскільки зобов'язання виникали не лише з договорів, а й з деліктів, квазіделіктів і квазіконтрактів.
Римська договірна система, як досить розгалужена і багатогалузева, охоплювала всі господарські відносини. У ній виділялися два види договорів – контракти і пакти, які істотно відрізнялися. Контракти як формальні угоди визнавалися правом і забезпечувалися позовним захистом. Пакти ж, які в римському праві спочатку були додатковими угодами до основних договорів, з часом стали неформальними угодами, тобто правовою формою господарської діяльності за межами кола контрактів. Вони не мали позовного захисту і безумовного юридичного значення. Учасники пактів покладалися лише на совість контрагентів, а не на припис норми позитивного права.
Римська контрактна система мала строгу типізацію, що й відобразилося у класифікації контрактів за формою їх укладення:
1) вербальні (verbis), коли для виникнення зобов’язання сторони мали виявити зміст угоди словами;
2) літеральні (litteris), які вирізняє письмова фіксація змісту угоди;
3) реальні (re), коли угода мала супроводжуватися передачею речі від одної сторони до іншої;
4) консенсуальні (consensu), для укладення яких необхідно, щоб сторони дійшли до згоди.
Існувала і додаткова класифікація договорів, підставою якої був спосіб розподілу обов’язків між сторонами:
1) односторонні, коли за їх змістом встановлювався обов'язок тільки для однієї сторони, а іншій надавалося лише право вимагати виконання зобов'язання (наприклад, позика);
2) двосторонні, коли встановлювалися такі обов'язки сторін, які взаємно перекликалися;
3) на користь третіх осіб.
Особливу групу договорів склали так звані «безіменні договори», що не мали власної назви і змісту, але були визнані правом.
Більшість прав та обов'язків розподілялися між сторонами не рівномірно. Інколи одна сторона мала за договором більше прав і менше обов'язків і навпаки. Проте існували договори, у яких права й обов'язки розподілялися між сторонами рівномірно. Вони мали назву синалагматичні (sinallagma). Класичним прикладом такої угоди був договір купівлі-продажу.
За критерієм платності розрізняли договори платні, коли майнову вигоду мають обидві сторони (купівля-продажу), і безоплатні, коли вигоду має тільки одна сторона (позичка). Римське право знало також ряд інших договорів: абстрактні й каузальні, формальні й неформальні тощо.