- •Міністерство освіти і науки україни
- •Тема 1. Загальна характеристика римського приватного права
- •1.1. Історична традиція римського приватного права
- •1.2. Поняття, предмет і система римського приватного права
- •1.3. Поняття «права» і «норми» в римській юриспруденції
- •1.4. Рецепція римського приватного права
- •Тема 2. Форми позитивного права
- •2.1. Звичаї (mores maiorum, consuetudo, mos regions)
- •2.2. Закон (lex)
- •2.3. Постанови сенату (senatus consultum)
- •2.4. Едикти магістратів (edicta magitratuum)
- •2.5. Конституції імператорів (constitutiones principum)
- •2.6. Відповіді знавців права (response prudentium)
- •2.7. Систематизаційна діяльність Юстиніана
- •Тема 3. Суб’єкти права
- •3.1. Поняття суб'єкта права в Стародавньому Римі
- •3.2. Право осіб
- •3.3. Поняття і види юридичних осіб (universitates)
- •4. 1. Позовний захист
- •4.2. Форми судочинства в Стародавньому Римі.
- •4.3. Позовна давність
- •4.4. Спеціальні засоби преторського захисту приватних прав
- •Тема 5. Речове право
- •5.1. Поняття речового права і підстави класифікації речей
- •5.2. Право володіння
- •5.3. Право власності
- •5.4. Сервітути (jura praediorum)
- •5.5. Особливі права
- •Тема 6. Загальне вчення про зобов'язання
- •6.1. Поняття зобов’язання (obligatio)
- •6.2. Підстави й умови дійсності зобов'язань
- •6.3. Припинення зобов'язання й відповідальність за невиконання
- •Тема 7. Загальне вчення про договори
- •7. 1. Поняття і види договорів
- •7.2. Умови дійсності договору
- •7.3. Воля в договорі
- •7.4. Забезпечення договорів
- •Тема 8. Окремі види договорів
- •8.1. Вербальні контракти (verbis)
- •8.2. Літеральні договори (litteris)
- •8.3. Реальні договори (re)
- •8.4. Консенсуальні договори (consensu)
- •8.5. Безіменні контракти (contractus innominati) і пакти (pactum)
- •Тема 9. Позадоговірні зобов'язання
- •9.1. Квазіконтракти (quasi ex contractu)
- •9.2. Поняття деліктних зобов’язань (ex delicto)
- •9.3. Основні види порушень приватного права
- •9.4. Квазіделікти (quasi ex delicto)
- •Тема 10. Поняття і види шлюбу
- •10.1. Загальна характеристика римської сім’ї (familia)
- •10.2. Види шлюбу (nuptiae)
- •10.3. Правові відносини подружжя
- •Тема 11. Спадкове право
- •11.1. Основні поняття спадкового права
- •11.2. Спадкування за законом (succesio legitima)
- •11.3. Спадкування за заповітом (succesio testamentaria)
- •11.4. Прийняття спадку
- •Додатки
- •Книга друга. Про речі
- •Додаток 2
- •Дигести юстініана
- •Книга перша
- •Титул I. Про правосуддя і право (De justitia et lure)
- •Титул III. Про закони, сенатусконсульти і тривалі звичаї (De legibus senatusque consultis et longa consuetudine)
- •Титул IV. Про конституції принцепсів (De constitutionibus principum)
- •Книга друга Титул I. Про юрисдикцію (De jurisdictione)
- •Титул II. Які правові положення хтось встановлює відносно іншого, такі ж положення можуть бути застосовані й відносно нього (Quod quisque juris in alterum statuerit, ut ipse eodem iure utatur)
- •Tитул III. Якщо хтось не підкорятиметься особі, що виносить постанову (Si quis jus dicenti non obteinperaverit)
- •Титул IV. Про виклик до суду (De in jus volcando)
- •Титул viі. Щоб ніхто не затримував силою викликаного до суду (Ne quis eum qui in jus vocabitur VI eximat)
- •Титул VIII. Про те, як особа примушується до надання забезпечення або як дає клятвену обіцянку чи просто обіцянку (Qui satisdare cogantur vel jurato promittant vel suae promissioni committantur)
- •Титул X. Про особу, дії якої перешкодили будь-кому з'явитися в суд (De eo реr quern factum erit quominus quis in judicio sistat)
- •Книга третя Титул I. Про пред'явлення вимог в суді (De postulando)
- •Список рекомендованої літератури основний
- •Додатковий
9.4. Квазіделікти (quasi ex delicto)
До обов’язків ніби з делікту (obligations quasi ex delicto) Інституції Юстиніана віднесли й гіпотези винної поведінки, що переслідувалися преторськими позовами. Відбір квазіделіктів так і не був здійснений повною мірою. У деяких випадках зобов'язання виникало з недозволеної поведінки особи, проте за таких обставин, які не були передбачені нормами права деліктів. Такі зобов'язання з недозволених дій, що вийшли за межі переліку деліктів, називалися квазіделіктами. До них належала відповідальність:
а) за вилите або викинуте з вікон, що призводило до тілесного ушкодження або навіть смерті постраждалого і мало відшкодовуватися фіксованим штрафом у розмірі 50 солідів (actio adversus iudicem qui litem suam fecit);
б) просте створення загрози перехожим (actio in factum, actio popularis);
в) за дії третьої особи, яка перебувала на службі у господаря готелю або власника судна і скоїла там крадіжку або завдала майнового збитку пасажиру (actio damni adversus nautas caupones stabularios).
Тема 10. Поняття і види шлюбу
10.1. Загальна характеристика римської сім’ї (familia).
10.2. Поняття і види шлюбу (nuptiae).
10.3. Правові відносини подружжя.
10.1. Загальна характеристика римської сім’ї (familia)
Римська сім'я – це засноване на шлюбі чи кровному спорідненні об'єднання осіб, пов'язаних спільністю побуту, взаємною допомогою й моральною відповідальністю. Крім того, терміном familia у давнину позначали сукупність усього майна, дітей, рабів та іншої робочої сили. Історія сімейних відносин у Римській державі була розпочата зі створення моногамної сім'ї, основою якої і була батьківська влада (patria potestas). У ній вирішальним моментом було підкорення членів сім'ї владі голови цього суспільного осередку – pater familias. До складу очоленої ним сім'ї входили його дружина, діти з нащадками, інші родичі, кабальні служники та раби.
Особливість такої сім'ї у тому, що її члени перебували не у кровному (когнатичному) зв'язку між pater familias і підвладними, у зв'язку юридичному (за римською термінологією – агнатичний зв’язок). Залежно від сімейного стану римські громадяни поділялися на осіб свого права (реrsona sui juris) та осіб чужого права. У патріархальній родині тільки її голова був персоною власного права. Кровний зв'язок на зорі римської державності не мав правового значення. Агнати могли бути пов'язані між собою і кровним зв'язком, як наприклад батько й діти, проте юридичне значення мало лише підпорядкування владі pater familias. При цьому агнатське споріднення визначалося тільки по чоловічій лінії, оскільки йшлося про підпорядкування владі батька сімейства. Нащадки дітей також ставали агнатами свого pater familias. Споріднення агнатів розрізнялося за лініями і ступенями. Визначення лінії і ступеня споріднення мало важливе значення для встановлення прав на спадщину, оскільки в спадковому праві діяв принцип: ближчий ступінь споріднення усував від спадщини родичів дальшого ступеня.
Агнати, що народилися від одного спільного предка, були родичами по боковій лінії, а ті, що походили один від одного, були родичами по прямій лінії. Ступінь агнатського споріднення визначався числом народжень, що утворювали це споріднення. Ступінь споріднення по боковій лінії також обчислювався кількістю народжень від спільного предка до наступного родича.
Після смерті pater familias його дорослі сини були носіями влади в сім'ї, а дружини й діти підпадали під їх владу. У такому разі вільний від батьківської влади римський громадянин, навіть той, що не мав сім'ї, набував статусу pater familias. Розвиток товарно-грошових відносин поступово розмивав патріархальні засади римської сім'ї. Це виявилося у звуженні влади pater familias над членами сім'ї завдяки зростанню їх особистої і майнової самостійності. Тоді й зміцніла родина, яка існувала на засадах когнатського споріднення, суто кровного. У такій спорідненості теж розрізняли лінії і ступені. Лінії були двох видів: пряма (батько, син, внук, правнук) і побічна (брат і сестра, дядько і племінник і т.ін.). Пряма лінія називається висхідною або низхідною залежно від того, чи підіймалася вона від нащадка до предка, чи йшла униз від предка до нащадка. Від спорідненості відмежовували таку властивість, як свояцтво між чоловіком і родичами дружини та між дружиною і родичами чоловіка. Свояцтво, як і спорідненість, диференціювали за ступенями, що з практичного погляду було необхідно під час вирішення питання про те, хто мав одержувати спадщину.