- •Міністерство освіти і науки україни
- •Тема 1. Загальна характеристика римського приватного права
- •1.1. Історична традиція римського приватного права
- •1.2. Поняття, предмет і система римського приватного права
- •1.3. Поняття «права» і «норми» в римській юриспруденції
- •1.4. Рецепція римського приватного права
- •Тема 2. Форми позитивного права
- •2.1. Звичаї (mores maiorum, consuetudo, mos regions)
- •2.2. Закон (lex)
- •2.3. Постанови сенату (senatus consultum)
- •2.4. Едикти магістратів (edicta magitratuum)
- •2.5. Конституції імператорів (constitutiones principum)
- •2.6. Відповіді знавців права (response prudentium)
- •2.7. Систематизаційна діяльність Юстиніана
- •Тема 3. Суб’єкти права
- •3.1. Поняття суб'єкта права в Стародавньому Римі
- •3.2. Право осіб
- •3.3. Поняття і види юридичних осіб (universitates)
- •4. 1. Позовний захист
- •4.2. Форми судочинства в Стародавньому Римі.
- •4.3. Позовна давність
- •4.4. Спеціальні засоби преторського захисту приватних прав
- •Тема 5. Речове право
- •5.1. Поняття речового права і підстави класифікації речей
- •5.2. Право володіння
- •5.3. Право власності
- •5.4. Сервітути (jura praediorum)
- •5.5. Особливі права
- •Тема 6. Загальне вчення про зобов'язання
- •6.1. Поняття зобов’язання (obligatio)
- •6.2. Підстави й умови дійсності зобов'язань
- •6.3. Припинення зобов'язання й відповідальність за невиконання
- •Тема 7. Загальне вчення про договори
- •7. 1. Поняття і види договорів
- •7.2. Умови дійсності договору
- •7.3. Воля в договорі
- •7.4. Забезпечення договорів
- •Тема 8. Окремі види договорів
- •8.1. Вербальні контракти (verbis)
- •8.2. Літеральні договори (litteris)
- •8.3. Реальні договори (re)
- •8.4. Консенсуальні договори (consensu)
- •8.5. Безіменні контракти (contractus innominati) і пакти (pactum)
- •Тема 9. Позадоговірні зобов'язання
- •9.1. Квазіконтракти (quasi ex contractu)
- •9.2. Поняття деліктних зобов’язань (ex delicto)
- •9.3. Основні види порушень приватного права
- •9.4. Квазіделікти (quasi ex delicto)
- •Тема 10. Поняття і види шлюбу
- •10.1. Загальна характеристика римської сім’ї (familia)
- •10.2. Види шлюбу (nuptiae)
- •10.3. Правові відносини подружжя
- •Тема 11. Спадкове право
- •11.1. Основні поняття спадкового права
- •11.2. Спадкування за законом (succesio legitima)
- •11.3. Спадкування за заповітом (succesio testamentaria)
- •11.4. Прийняття спадку
- •Додатки
- •Книга друга. Про речі
- •Додаток 2
- •Дигести юстініана
- •Книга перша
- •Титул I. Про правосуддя і право (De justitia et lure)
- •Титул III. Про закони, сенатусконсульти і тривалі звичаї (De legibus senatusque consultis et longa consuetudine)
- •Титул IV. Про конституції принцепсів (De constitutionibus principum)
- •Книга друга Титул I. Про юрисдикцію (De jurisdictione)
- •Титул II. Які правові положення хтось встановлює відносно іншого, такі ж положення можуть бути застосовані й відносно нього (Quod quisque juris in alterum statuerit, ut ipse eodem iure utatur)
- •Tитул III. Якщо хтось не підкорятиметься особі, що виносить постанову (Si quis jus dicenti non obteinperaverit)
- •Титул IV. Про виклик до суду (De in jus volcando)
- •Титул viі. Щоб ніхто не затримував силою викликаного до суду (Ne quis eum qui in jus vocabitur VI eximat)
- •Титул VIII. Про те, як особа примушується до надання забезпечення або як дає клятвену обіцянку чи просто обіцянку (Qui satisdare cogantur vel jurato promittant vel suae promissioni committantur)
- •Титул X. Про особу, дії якої перешкодили будь-кому з'явитися в суд (De eo реr quern factum erit quominus quis in judicio sistat)
- •Книга третя Титул I. Про пред'явлення вимог в суді (De postulando)
- •Список рекомендованої літератури основний
- •Додатковий
Додаток 2
Дигести юстініана
Книга перша
Титул I. Про правосуддя і право (De justitia et lure)
1. (Ульпіан). Тому, хто вивчає право, передусім належить взнати, звідки відбулося слово «право» (jus). Право одержало свою назву від «правосуддя» (justitia), бо, згідно чудовому визначенню Цельса, право є наука про добре і справедливе. § 1. По заслугах нас назвали жерцями, бо ми піклуємося про правосуддя, сповіщаємо поняття доброго і справедливого, відділяючи справедливе від несправедливого, відрізняючи дозволене від недозволеного, бажаючи, щоб добрі удосконалювалися не тільки внаслідок побоювання покарання, але і через заохочення нагородами, прагнучи, якщо я не помиляюся, істинної філософії, а не уявної. § 2. Вивчення права розпадається на дві частини: публічне і приватне право. Публічне право відноситься до становища римської держави, а приватне відноситься до користі окремих осіб. Право існує корисним в суспільному відношенні і корисним в приватному відношенні. Публічне право обіймає святині (sacra), служіння жерців, становище магістратів. Приватне право поділяється на три частини, бо воно складається або з природних розпоряджень, або з розпоряджень народів, або з розпоряджень цивільних. § 3. Природне право (jus naturale) – це те, чого природа навчила все живе: бо це право властиве не тільки людському роду, але і всім тваринам, які народжуються на землі і в морі, і птахам; сюди ж відноситься поєднання чоловіка і жінки, яке ми називаємо шлюбом, і народження дітей, а також виховання. Ми бачимо, що тварини, навіть дикі, володіють знанням цього права. § 4. Право народів (jus gentium) – це те, чим користуються народи; можна легко зрозуміти його відмінність від природного права: останнє є загальним для всіх тварин, а перше – лише для людей.
2. (Помпоній). Подібно шануванню бога, ми повинні підкорятися батькам і батьківщині.
3. (Флорентін). Ми повинні відображати насильство і протиправність, бо правом встановлено, що якщо будь-хто зробить будь-що для захисту свого тіла, то вважається, що вчинив правомірний вчинок; і оскільки природа встановила між нами якусь спорідненість, то закономірно, що є злочином, коли одна людина вчиняє підступні дії інший.
4. (Ульпіан). Звільнення від рабства відноситься до права народів. Манумісіо походить від manu missio, що означає відпущення з-під влади, тобто дарування свободи; доки ж будь-хто знаходиться в рабстві, він підлеглий владі (manu et potestate). Відпущений же на волю звільняється з-під влади. Ця справа веде своє походження з права народів; оскільки за природним правом всі народжуються вільними, і не було звільнення, коли було невідоме рабство; але після того, як за правом народів виникло рабство, за ним послідкувало благодіяння відпущення з рабства. І хоча ми носимо єдине найменування «люди», але, згідно праву народів, виникло три категорії: вільні, протилежні їм раби, і третя категорія – відпущені на волю, ті, хто перестали бути рабами.
5. (Гермогеніан). Цим правом народів введена війна, розділення народів, заснування царств, розділення маєтностей, встановлення обніжок, побудова будівель, купівля і продаж, найми, зобов'язання, за винятком тих, які введені через цивільне право.
6. (Ульпіан). Цивільне право не відділене цілком від природного права, або від права народів, і не у всьому дотримується останнього; якщо ми щось додаємо до загального права або будь-що виключаємо з нього, то ми створюємо власне, тобто цивільне право. § 1. Це наше право складається або з писаного, або з неписаного.
7. (Папініан). Цивільне право – це те, що походить із законів, плебісцитів, сенатус-консультів, декретів принцепсів, думок мудреців. § 1. Преторське право – це те, яке ввели претори для сприяння цивільному праву чи для його доповнення або виправлення в цілях суспільної користі; воно називається також на честь преторів «jus honorarium».
8. (Марциан). І саме преторське право є живим голосом цивільного права.
9. (Гай). Усі народи, які керуються на підставі законів і звичаїв, користуються частково своїм власним правом, частково правом, загальним для всіх людей. Право ж, яке кожний народ встановив для себе, є власним правом держави і називається цивільним правом, ніби власним правом самої держави; те ж право, яке природний розум встановив між всіма людьми, дотримується у всіх однаково і називається правом народів, ніби тим правом, яким користуються всі народи.
10. (Ульпіан). Правосуддя є незмінна і постійна воля надавати кожному його право. § 1. Розпорядження права – наступне: жити чесно, не завдавати шкоду іншому, кожному віддавати те, що йому належить. § 2. Правосуддя є пізнання божественних і людських справ, наука про справедливе і несправедливе.
11. (Павло). Слово «право» застосовується в кількох значеннях. По-перше, «право» означає те, що завжди є справедливим і добрим (таким є природне право). В іншому значенні «право» – це те, що корисно всім або багатьом у кожній державі (таким є цивільне право). Не менш правильно в нашій державі «правом» називається «jus honorarium». Як кажуть, претор утворює право своїми постановами, навіть якщо він вирішує несправедливо; це слово відноситься не до того, що претор зробив, але до того, що йому належало зробити. В іншому значенні «право» означає те місце, в якому виноситься постанова; тут назва переноситься з того, що робиться, на те, де це робиться...
12. (Марциан). Іноді ми говоримо «право» про споріднені зв'язки; наприклад: «Мені належить право спорідненості або властивості».