Таблиця 3.2
Характеристика таргетування інфляції
Основна мета фінансової		Інші цілі: Чилі (валюта),
політики відповідно	Цінова стабільність: Польща,	Ізраїль (множинні), Канада
до закону про центральний	Нова Зеландія, Норвегія	(множинні), Австрія
банк		(множинні)
Цінові орієнтири	Спільно уряд та центральний	Центральний банк: Чилі,
визначаються	банк: Нова Зеландія,	Польща; уряд: Норвегія
	Австралія, ЮАР, Канада
Таргетований індекс	Загальний індекс споживчих цін:	Базовий індекс споживчих цін:
споживчих цін	Нова Зеландія, Австралія,	Канада, ЮАР, Норвегія
	Польща, Чилі
Можливість відмови	Так: Канада, Нова Зеландія,	Ні: Австралія, ЮАР, Норвегія
від політики	Чилі, Польща
Специфікація таргетування	Цільовий рівень: Австралія, Нова	Короткострокові цілі: Норвегія
	Зеландія, Канада, Чилі, Польща,
	ЮАР
Валютний режим	Плаваючий: Чилі, Нова Зеландія,	Фіксований
	Австралія , Польща, ЮАР,
	Норвегія
Рівень інфляції на час	Нижче 10 %: ЮАР (5,2), Австра-	Вище 10 %: Чилі (26), Польща
прийняття рішення	лія (1,7), Канада (4,4), Нова	(11,70), Ізраїль (19)
про таргетування інфляції	Зеландія (4,9), Норвегія (4,2)
Запланована тривалість	Більш ніж один рік: Норвегія (24	Річна мета: Польща, ЮАР,
	міс.), Нова Зеландія (18-24 міс.),	Ізраїль
	Канада (18-24 міс.), Австралія
	(за середнім економічним циклом)

По-друге, центральний банк повинен дотримуватися суворих правил при таргетуванні інфляції. Зокрема, не повинно бути інших номінальних якорів, центральний банк повинен правильно прогнозувати і контролювати майбутню інфляцію, а також визначати лаг реагування первинної мети на зміни в таргетованому агрегаті. На початковому етапі переходу економіка має високий ступінь нестабільності, в результаті чого спрогнозувати найближче майбутнє неможливо. Однак передові країни з перехідною економікою можуть досить успішно застосовувати таргетування інфляції як проміжну мету для досягнення цінової і фінансової стабільності.

При виборі таргетованого показника інфляції центральний банк повинен знаходити компроміс між його прозорістю і здатністю контролювати інфляцію. Перевагою індексу споживчих цін є те, що його значення зрозуміле населенню. Недоліком використання індексу споживчих цін як таргетованого показника є, щоте короткострокові

86

коливання	можуть відображати вплив чинників, які не пов’язані
з грошовою	політикою. Нижча інфляція могла б краще відображати

вплив грошової політики, однак вона буде менш зрозумілою для населення, що може проявитися таким серйозним недоліком, як недовіра до центрального банку.

Необхідно також визначитися у виборі точкового або інтервального таргетування інфляції. Проблема вибору між точковим або інтервальним таргетуванням не така гостра для країн з перехідною економікою, як для розвинених. Це зумовлено високим ступенем невизначе-

ності при перехідній економіці і відповідно більшою вірогідністю вийти за межі таргетованого інтервалу. Достатньо широкий інтервал таргетування полегшує стримування інфляції, але зменшує можливість контролю інфляційних очікувань. Вузький таргетований інтервал для інфляційних очікувань може часто порушуватися. При цьому вихід за межі таргетованого інтервалу інфляції небезпечний з погляду довіри до грошової влади у порівнянні з відхиленням від точкової цілі. Крім того, таргетування досить вузького інтервалу не має сенсу в умовах нестабільності перехідної економіки.

Не менш важливим питанням є вибір тимчасового горизонту таргетування інфляції. На відміну від країн із розвиненою економікою, в країнах з перехідною економікою лаг впливу грошової політики на інфляцію менший. Автори виділяють декілька негативних моментів, пов’язаних з коротким впливом лага. По-перше, це проблема регулювання, адже інфляційна ціль порушується дуже часто, навіть в тому випадку, коли грошова політика оптимальна. По-друге, це висока волатильність інструментів, яка проявляється тим, що грошова влада постійно змінює регульований параметр, тобто застосовується певний інструмент грошово-кредитної політики до окремого значення для утримання цільового значення інфляції в короткостроковому періоді. По-третє, занадто короткий період передбачає, що частка флуктуацій випуску у втратах центрального банку дуже невелика. Для усунення занадто короткого лага впливу грошової політики на інфляцію необхідно встановити цільову інфляцію на два або й більше роки наперед, а також збільшити частку флуктуацій випуску у втратах центрального банку.

Політика обмінного курсу при інфляційному таргетуванні не повинна бути занадто активною. Надмірний контроль обмінного курсу може призвести до нестабільності інструментів грошової політики і реального обмінного курсу. Надмірний контроль за динамікою обмінного курсу може перевести очікування населення з інфляції на обмінний курс. Існує також ризик неправильного розуміння причин шоків

87

обмінного курсу і подальшого неправильного його корегування, що може призвести до погіршення економічної ситуації в країні з перехідною економікою. Проте контроль курсу з боку грошової влади всетаки необхідний, тому що міра участі центрального банку в динаміці обмінного курсу повинна відповідати ступеню відкритості економіки.

Режим інфляційного таргетування передбачає плаваючий курс. Динаміка обмінного курсу в країнах, які запровадили цей режим, дозволяє припустити необхідність вибору між прагненнями девальвувати курс і знизити інфляцію.

Відмова від активної участі центрального банку від операцій на валютному ринку передбачає підвищену увагу до інструментів грошового ринку. Досить успішно з цією метою використовуються процентні ставки. Необхідно зазначити, що основним інструментом є ставки із залучення, тобто ставки за короткостроковими депозитами центральних банків. Ставки міжбанківського ринку за обраної моделі знаходяться в межах досить вузького коридору.

Класифікуючи методи таргетування, деякі автори відмічають суворе таргетування, за якого показник інфляції є ексклюзивнимза вданням, яке обов’язкове для дотримання, та гнучке таргетування, при якому орієнтир має певні межі коливання або періодично коригується.

У публікаціях Міжнародного валютного фонду прийнято розрізняти такі методи таргетування інфляції:

1)повноцінне таргетування інфляції– чітке зобов’язання центральних банків з встановлення і дотримання цільових показниківін фляції та інституалізація цих зобов’язань у формі прозорої монетарної структури;

2)еклектичне (замасковане) таргетування інфляції – країни можуть знизити рівень інфляції та стабілізувати його без повної прозорості і звітності про цільові показники інфляції. При цьому мають на увазі стабілізацію як цін, так і обсягів виробництва.

3)експериментальне таргетування інфляції – проголошення широких

інфляційних завдань при невисокому ступені довіри до центрального банку, що не дозволяє внести цільові показники інфляції до переліку головних політичних цілей.

Три режими таргетування відрізняються і за вагомістю можливих політичних завдань. Наприклад. повноцінне таргетування інфляції передбачає високий або середній ступінь довіри до центрального банку та високий рівень фінансової стабільності в країні, яка не в змозі досягти низької інфляції, не взявши чітких зобов’язань щодо цього.

Еклектичне таргетування інфляції варто використовувати тоді, коли країна має низький рівень інфляції та фінансову стабільність

88