2.2. ЗАВДАННЯ І ФУНКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

Завдання, які стоять перед Національним банком України, визначають його роль та місце в економічній системі України. Виконуючи відповідні функції та операції, Національний банк впливає на всі сфери економічного життя країни і передусім забезпечує стабільність національної грошової одиниці.

Оскільки Національний банк є центральним банком нашої країни, він виконує традиційні функції, які притаманні центральному банку будь-якої країни.

Серед багатьох функцій центральних банків слід визначити основні, без яких неможливе виконання головного завдання центрального банку – забезпечення стабільності національної грошової одиниці та цінової стабільності, і додаткові, які допомагають вирішенню цього завдання.

Враховуючи те, що банківська система займає важливе місце в економіці країни, а також високий рівень залежності економічної і загальної безпеки держави від стану банківської системи, надзвичайної важливості набуває питання організації державного управління у цій сфері. Вирішення цього завдання покладено на Національний банк України як особливий орган державного управління, основною функцією якого відповідно до Закону України“Про Національний банк України” є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Виконуючи свою основну функцію, Національний банк України сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також у межах своїх повноважень – цінової стабільності.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Національний банк України” [66] Національний банк виконує такі функції:

1)відповідно до розроблених Радою Національного банку“Основних засад грошово-кредитної політики” визначає та проводить грошо- во-кредитну політику;

2)монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг;

3)виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування;

4)встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5)організовує створення та методологічно забезпечує систему гро- шово-кредитної, банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

31

6)визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7)визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, систем автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8)здійснює банківське регулювання та нагляд;

9)веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10)складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

11)представляє інтереси України в центральних банках інших держав,

міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

12) здійснює	валютне	регулювання	відповідно	до	визначених
спеціальним	законом	повноважень, визначає порядок		здійснення

платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;

13)забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

14)аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

15)організовує інкасацію і перевезення банкнот, монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет, інших цінностей;

16)реалізовує державну політику щодо питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

17)бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

18)здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї

компетенції, яка визначена законом.

Усі вищенаведені функції Національного банку України можна умовно поділити на дві групи. Перша група – це функції, притаманні Національному банку України як банківській установі(кредитування, операції з валютою та банківськими металами, інкасація тощо). Друга група – це функції, які характеризують Національний банк України як орган державного управління. Головною функцією його є здійснення банківського регулювання та нагляду.

Розглянемо функції Національного банку України за ступенем важливості.

32

Центральний банк

Як центральний банк держави Національний банк України відповідно до розроблених Радою Національного банку основних засад грошово-кредитної політики здійснює грошово-кредитну політику, використовуючи відповідні інструменти. Національний банк веде Державний реєстр банків, організовує діяльність Державної скарбниці України.

Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, у формі постанов Правління Національного банку України, а також інструкцій, положень, правил. Ці акти є обов’язковими для органів державної влади, банків, суб’єктів господарювання та фізичних осіб незалежно від форм власності. Вони підлягають обов’язковій державній реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Для забезпечення стабільності національної грошової одиниці НБУ як центральний банк держави здійснює регулювання обсягу грошової маси, застосовуючи відповідні інструменти.

Однією з важливих функцій Національного банку є представлення інтересів України у взаємовідносинах із центральними банками інших держав та міжнародними фінансовими організаціями. НБУ тісно співпрацює з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком та Європейським банком реконструкції і розвитку, Європейським центральним банком, національними центральними банками держав– членів Європейського Союзу, Банком міжнародних розрахунків у .мБазелі, центральними банками багатьох держав, а також провідними комерційними банками Західної Європи та Сполучених Штатів Америки з питань монетарної політики, організації банківського нагляду, грошовокредитної і банківської статистики, складання платіжного балансу, впровадження прийнятих у міжнародній практиці систем розрахунків та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, має кореспондентські відносини з банками інших держав.

Емісійний центр

Національному банку України належить монопольне право на емісію грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків (банкнот, монет). Для друкування банкнот створена банкнотна фабрика. Карбування монет в Україні здійснюється на замовлення Національного банку. У 1996 р. Національний банк успішно провів грошову реформу, в результаті якої в Україні з’явилася власна грошова одиниця – гривня.

33

Згідно з Указом Президента України від25 серпня 1996 р. “Про грошову реформу в Україні”, починаючи з 2 вересня 1996 р., Національний банк ввів у обіг гривню, яка втретє за свою історію почала функціонувати в Україні як національна грошова одиниця.

	Грошова реформа 1996 р. – одна з яскравих сторінок історії Украї-
ни. Ця подія була другим етапом у створенні самостійної грошової сис-
теми, яке розпочалося наприкінці				1992 р., коли згідно з указом Президе-
нта	України	на	території	країни	з	листопада	було	припинен
функціонування рубля – грошової одиниці СРСР і в безготівковий обіг

уведено тимчасову грошову одиницю – український карбованець. Готівковий обіг забезпечував купон Національного банку України. Він став базою для подальшого поглиблення процесу створення повноцінної грошової системи нашої держави.

	Національний банк України до 1996 р. вважав, що через некеро-
ваність економічних процесів у державі введення повноцінної гро-
шової одиниці є передчасним. Воно призведе до швидкого знецінен-
ня	гривні, поглиблення	дестабілізації	з	усіма	наслідками

розбалансованості грошово-кредитного і валютного ринків, державних фінансів та економіки в цілому, до ще більшого падіння життєвого рівня населення України.

Часовий лаг у чотири роки між першим і другим етапами становлення грошової системи (1992-1996 рр.) дозволив досягти стабілізації економічних процесів. В умовах економічних перетворень інфля-

ційний потенціал в Україні сягав такого гіперінфляційного рівня (10 156 % у 1993 р.), якого в мирний час не знала жодна країна світу. Однак він вичерпав себе на тимчасовій грошовій одиниці– українському карбованці. Введення гривні у 1996 р. створило економічне підґрунтя для стабільності.

Вибір безконфіскаційного типу реформи та часу її проведення був вдалим і приніс очікувані результати. Саме вересень 1996 р. був найсприятливішим для введення гривні як з економічної і технічної точок зору, так і з соціальної. Адекватний ситуації був і термін проведення грошової реформи – 15 днів.

Загалом грошова реформа пройшла успішно і досить спокійно. Передусім завдяки тому, що впродовж реформи, з 2 по 16 вересня, населення мало право використовувати як законні засоби платежу або розміщувати на вкладах у банках і гривні, і карбованці.

У перші дні реформи вилучення карбованців з обігу, в тому числі шляхом обміну на гривні, відбувалося помірними темпами. Найактивнішим був третій день, коли з обігу було вилучено27,8 трлн. українських крб. (8,7 %). Починаючи з шостого дня реформи, активність населення зменшилася, хоча в обігу залишалося майже 45 % готівки у карбованцях.

34