Національний банк України з 1 січня 2008 р. запровадив реєстрацію договорів уповноважених банків про залучення короткострокових зовнішніх кредитів в іноземній валюті, яка дозволяє підвищити якість моніторингу не лише зазначених валютних операцій, а й загальної динаміки валового зовнішнього боргу України.

Регулювання імпорту і експорту капіталу

Згідно із ст. 30 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк регулює імпорт та експорт капіталу відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність та системи валютного регулювання і валютного контролю. Основним документом, на підставі якого можна дослідити процес регулювання імпорту і експорту є платіжний баланс.

Визначення засобів покриття дефіциту платіжного балансу і стратегії використання резервів – одне з головних завдань приуправлінні зовнішньоекономічним сектором економіки України. На сьогодні стан платіжного балансу, сальдо його поточного рахунку та рахунку операцій із капіталом, фінансових операцій є одним із базових показників для визначення напрямків політики валютного регулювання, вирішення питання про надання чергового траншу позики МВФ та одержання кредитів від закордонних фінансових організацій. Саме стан платіжного балансу відображає фінансові потреби й можливості держави, а також дає уявлення про співвідношення між потенційно необхідним та реальним зовнішнім фінансуванням від’ємного сальдо.

Платіжний баланс України складається за принципами, які визначені Міжнародним валютним фондом. З цього приводу слід зазначити, що Міжнародному валютному фонду доручено нагляд за світовою валютною системою, що визначено в 1944 р. у Бреттон-Вудсі на міжнародній фінансово-економічній конференції, де було створено Світову валютну систему та МВФ, а також розроблено механізм регулювання платіжних балансів країн, усунення валютних обмежень за поточними операціями, впливу на ступінь мобільності капіталів. За вимогами розділу 5 статті VІІІ та розділу 3 (б) статті ІV “Статей угоди Міжнародного валютного фонду” країни-члени зобов’язані надавати МВФ дані з платіжного балансу, які необхідні йому для виконання функцій.

У платіжному балансі фіксуються всі операції між резидентами та нерезидентами держави, за якими потоки товарів і капіталів перетинають кордони економічної території України.

Платіжний баланс – це структура макроекономічних показників, що відображає результати зовнішньоекономічної діяльності держави

124

за відповідний проміжок часу та джерела її фінансування. Тобто за визначенням та методологією складання платіжний баланс повинен урівноважувати обсяги зовнішньоторговельної діяльності країни за їх видами і станом розрахунків.

Операції платіжного балансу – це зміна права власності на товари чи фінансові активи, надання послуг або капіталу, в широкому розумінні – зменшення або збільшення багатств країни.

Платіжний баланс складається з поточного рахунку товарів та послуг і рахунку операцій з капіталом і фінансових операцій, які конструюються зі збалансованих між собою різних джерел інформації.

Структура платіжного балансу може бути представлена так: Поточний рахунок:

·товари;

·послуги;

·доходи;

·поточні трансферти.

Рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій: А. Рахунок операцій з капіталом:

·капітальні трансферти. Б. Фінансовий рахунок:

·прямі інвестиції;

·портфельні інвестиції:

·активи;

·пасиви;

·інші інвестиції. Резервні активи:

·монетарне золото;

·спеціальні права запозичення;

·резервна позиція у МВФ;

·інші зарубіжні активи.

Поточний рахунок – це рух реальних цінностей через державний кордон. Від’ємне сальдо на поточному рахунку свідчить про ,тещо імпорт реальних цінностей перевищує їх експорт, тобто країна потребує зовнішнього фінансування та є споживачем іноземного капіталу. До агрегованих статей поточного рахунку належать: товари (загального користування, для переробки, придбані в портах транспортними організаціями, ремонт товарів, немонетарне золото); послуги (транс-

портні	послуги, комунікаційні, будівельні,	страхові, фінансові,
комп’ютерні, урядові); дохід (від оплати праці працюючим за кордо-
ном, від	інвестицій, від дольової участі	в капіталі та відсотки

125

за борговими зобов’язаннями); поточні трансферти (безплатні надходження сектора державного управління та грошові перекази тих, хто працює за кордоном).

На рахунку операцій з капіталом відображаються всі виплати за капітальними трансфертами і за придбання або розміщення нематеріальних, нефінансових активів. Зазначені операції пов’язані з придбанням або розміщенням основних фондів, а також переобліку прав власності на них.

Рахунок фінансових операцій обліковує всі операції, пов’язані зі зміною права власності на іноземні фінансові активи або пасиви країни, і складається з таких статей:

1. Прямі інвестиції – категорія міжнародної діяльності, яка відображає прагнення інституційної одиниці – резидента однієї країни чинити стійкий вплив на діяльність підприємства іншої країни. Вкладання коштів класифікується як прямі інвестиції, якщо вони забезпечують 10 % участі у підприємстві. Джерелом інформації для обліку прямих інвестицій є щоквартальна звітність Держкомстату України, а також банківська звітність про рух коштів на кореспондентських рахунках та форма № 4-ПБ “Звіт про міждержавний рух капіталів у формі прямих інвестицій”. Інвестиції можуть набувати таких форм: акціонерний капітал, реінвестований прибуток, інший капітал.

2. Портфельні інвестиції – цінні папери, що дають право на участь у капіталі, та боргові цінні папери, за винятком зареєстрованих у прямих інвестиціях та резервних активах. Для розрахунку статті “Портфельні інвестиції” використовується інформація Міністерства фінансів України про комерційні борги, дані банківської звітності про

рух коштів на кореспондентських рахунках та щоквартальна форма звітності комерційних банків про міждержавний рух капіталів у формі портфельних інвестицій, де відображено рух капіталів у формі портфельних інвестицій за видами вкладень у цінні папери і секторами економіки.

3. Інші інвестиції – торговельні кредити, спрямовані на надання продавцем кредитів безпосередньо покупцю товарів; позики, що надаються кредитором боржнику у вигляді певної суми коштів, ключаючи платежі за угодами репо і виплати основної суми боргу за -фі нансовим лізингом. Вони класифікуються за активами і пасивами, а також за чотирма типами інструментів: торгові кредити, позики, валюта і депозити, інші активи та пасиви.

Моніторинг довгострокових кредитів здійснюється на основі даних банківської звітності та Міністерства фінансів України. Торговельні

126

кредити включають зміну поточної заборгованості за експортноімпортними операціями об’єктів господарювання, яка обраховується на основі даних Держкомстату про кредиторську та дебіторську заборгованість. Інші короткострокові зобов’язання відображають також прострочену заборгованість перед нерезидентами за залученими кредитами, інші короткострокові активи– чисте збільшення готівкової іноземної валюти позабанківською системою.

4. Резервні активи, які відображають зміни в запасах монетарного золота і валюти, що знаходяться під контролем Національного банку України. Ці зміни розраховуються як різниця залишків на початок і кінець звітного періоду з подальшою поправкою на курсову різницю.

До резервних активів Національного банку України не належать -ва лютні кошти, що знаходяться на депозитах у банках-резидентах.

Резервні активи на світовому фінансовому ринку інвестуються у високоліквідні та максимально надійні грошові інструменти– казначейські векселі, акції крупних компаній, частину коштів, яка покладена на депозити в іноземних банках.

До основних видів резервних активів належать такі:

1.Монетарне золото – золото проби не нижче 995/1000, яке знаходиться у сховищах центральних банків або уряду і в будь-який момент може бути продане в обмін на іноземну валюту на світовому ринку або міжнародним організаціям.

2.Резервна позиція у МВФ– сума резервного траншу(частки) країни у МВФ або боргу зі сторони МВФ цій країні.

3.Валютні активи – найбільш вагома частина міжнародних активів, що складається із вимог до нерезидентів у формі іноземної валюти, банківських депозитів, цінних паперів уряду, фінансових деривативів, акцій приватних підприємств та вимог, що виникають у результаті угод між національним та іноземними центральними банками, а також урядовими органами.

Уфінансовій частині платіжного балансу, яка згідно з визначенням, відображає потоки реальних і фінансових ресурсів, відображені не запаси, а потоки резервних активів, тобто зміни у рівні резервних активів на початок і кінець року.

Сальдо на рахунку відображає чистий приріст чи зменшення національного доходу внаслідок зовнішньоекономічних взаємовідносин країни.

Разом із сальдо поточного рахунку товарів та послуг сальдо -ра хунку операцій із капіталом та фінансових операцій складають сальдо платіжного балансу.

127