Після 16 вересня 1996 р. ще кiлька рокiв обмін карбованців на гривні здійснювався за окремими дозволами. За станом на1 січня 1997 р. було вилучено майже 13 млрд. фальшивих українських карбованців, на 15 серпня 1997 р. необміняними залишалися 6,8 трлн. українських крб., тобто 2 % від готівки, емітованої НБУ.

Грошову реформу в Україні було проведено на засадах безумовного виконання державою всіх прийнятих зобов’язань, що зумовило її неконфіскаційний характер і максимальну прозорість. За резуль-

татами грошової реформи банківська система отримала великий кредит довіри суб’єктів господарювання і населення, який був підкріплений послідовною грошовою політикою Національного банку, спрямованою на створення сучасного ринку національних грошей.

Все це значною мірою обумовило економічний розвиток країни в подальші роки. Грошова реформа в Україні залишається надзвичай-

ною подією	для нашої	держави і Національного банку за останні
15 років. У	результаті	цієї	реформи	було створено один	-із не
від’ємних символів державності і незалежності – національну валюту.
Забезпечення економіки			готівковими	грошима здійснюється	-че

рез мережу територіальних управлінь Національного банку на замовлення комерційних банків.

З уведенням у дію Банкнотної фабрики, Фабрики банкнотного паперу та Монетного двору Національного банку в Україні створено замкнутий цикл із виготовлення національних грошей– банкнот і монет.

Виробництво банкнот і монет постійно розвивається. За 15 років випущено 216 найменувань та 276 видів пам’ятних і ювілейних монет, які виготовлені на високому художньому рівні

Провідник грошово-кредитної політики держави

Оскільки основним економічним завданням Національного банку України є захист та забезпечення стабільності національної грошової одиниці, він як центральний банк країни розробляє і проводить державну політику в сфері грошового обігу, кредиту, використовуючи відповідні інструменти.

Згідно із ст. 24 Закону України “Про Національний банк України” [66] засади грошово-кредитної політики ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрах економічного і соціального розвитку України на відповідний період, які містять прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

35

Щорічно Національний банк інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної і валютної політики, розроблені Національним банком на наступний рік і на більш тривалий період.

Положення про зміст і порядок розробки “Основних засад грошовокредитної політики” та здійснення контролю за їх виконанням, затверджене рішенням Ради Національного банку України від7 липня 2006 р. № 13, встановлює, що Рада Національного банку України до15 вересня розробляє “Основні засади грошово-кредитної політики” і подає їх до Верховної Ради України для інформування.

Законом визначено, що “Основні засади грошово-кредитної політики” являють собою комплекс змінних індикаторів фінансової сфери, які дають можливість Національному банку України за допомогою інструментів (засобів і методів) грошово-кредитної політики здійснювати регулювання грошового обігу та кредитування економіки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України як монетарної передумови для економічного зростання і підтримки високого рівня зайнятості населення.

“Основні засади грошово-кредитної політики” ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрах економічного та соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торговельного балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Правові, економічні та організаційні засади формування прогнозних і програмних документів економічного та соціального розвитку України визначаються Законом України“Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”.

Рада Національного банку у разі зміни основних параметрів економічного та соціального розвитку України має право вносити уточнення до “Основних засад грошово-кредитної політики”.

Валютний орган

Національний банк України є головним органом, який визначає валютну політику.

Усфері валютного регулювання Національний банк:

·здійснює валютну політику на основі принципів загальної економічної політики України;

·складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

36

· контролює дотримання ліміту зовнішнього державного боргу України, затвердженого Верховною Радою України;

·визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків-нерезидентів;

·нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

·видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

·визначає способи встановлення і використання валютних(обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях.

Усфері валютного контролю Національний банк:

1)здійснює контроль за виконанням правил валютних операцій на території України;

2)забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

Орган банківського нагляду

Головна мета банківського регулювання і нагляду– безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків в межах та порядку, передбачених законодавством України. Він здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими об’єднаннями, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, також іншими юридичними та фізичними особами дотримання банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку та економічних нормативів.

Останнім часом Національний банк України активно удосконалює нормативну базу, впроваджує міжнародні підходи та стандарти з нагляду та регулювання комерційних банків, але основа щодо організації нагляду залишається незмінною. Сучасна організаційна структура банківського нагляду подана на рис. 2.2.

Слід зазначити, що наглядові та регулюючі функції Національний банк здійснює шляхом:

·вступного контролю, змістом якого є отримання банками і кредитними установами ліцензії на проведення банківських операцій;

·попереднього контролю, змістом якого є контроль за виконанням

економічних нормативів, встановлення вимог до ведення справ

37

банками чи іншими фінансово-кредитними установами з мінімальним ризиком, заборона або обмеження здійснення ними окремих видів діяльності, застосування санкцій згідно з діючим законодавством;

·поточного контролю, змістом якого є визначення методів перевірки банків і розробка заходів щодо поліпшення їх фінансового становища.

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

Дирекція з питань банківського				Територіальні управління НБУ
регулювання і нагляду
				Відділ банківського нагляду
Департамент нормативно-
				в територіальних управліннях
методологічного забезпечення
банківського нагляду
					Департамент реєстрації
					та ліцензування банків
Департамент безвиїзного
банківського нагляду
				Департамент з питань
				запобігання використанню
Департамент інспектування
				банківської системи для
				легалізації кримінальних
Управління кризового				доходів та фінансування
менеджменту				тероризму
Управління ліквідації банків
Управління юридичного забезпе-
чення банківського нагляду
Відділ контролю за дотриманням
наглядових регламентів

Рис. 2.2. Організаційна структура банківського нагляду

Вступний контроль

Нормативною базою для проведення вступного контролю є:

·Глава 3 Закону України “Про банки і банківську діяльність” [63];

·Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджене постановою Правління Національного банку України від

17.07.2001 № 275 [70];

·Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 31.08.2001 № 375 [74];

38

·Правила реєстрації кореспондентських рахунків банків Національним банком України, затверджені постановою Правління Націона-

льного банку від 15.08.2001 № 343 [61].

Щоб запобігти нераціональним витратам і безгосподарності, незаконним діям і різним втратам, вступний контроль здійснюється перед виконанням господарської операції.

У банківській системі вступний контроль запроваджується на етапі реєстрації та ліцензування банківської діяльності. Він починається з чіткого і вичерпного визначення вимог, необхідних для отримання установами банків ліцензій на проведення банківських операцій, а також порядку та терміну цієї процедури.

Вимоги вступного контролю стосуються:

·вступних умов щодо обсягу капіталу, джерел внесків до статутних фондів банків та складу їх учасників;

·кваліфікаційних та професійних якостей працівників вищої і середньої ланок управління банками;

·питань щодо іноземних акціонерів (учасників);

·відповідних технічних питань;

·умов, за яких Національний банк України відмовляє у наданні -лі цензії на проведення банківських операцій;

·умов виконання окремих банківських операцій.

Попередній контроль

Нормативною базою для проведення попереднього контролю є:

·стаття 73 Закону України “Про банки і банківську діяльність” [64];

·Методика розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління Національного банку України від 28.11.2001 № 489 [42];

·Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368 [72];

·Положення “Про застосування Національним банком України -за ходів впливу за порушення банківського законодавства”, затверджене постановою Правління Національного банку України від

28.08.2001 № 369 [65];

·Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України № 480 від 12.07.2007 [73].

Попередній контроль запроваджується з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків, відповідно до Закону України“Про банки і банківську діяльність” та Закону України“Про Національний банк України”.

39