1. Види регенерації.

Регенерація- відновлення втрачених, а також зношених структурних елементів тканини. Розрізняють фізіологічну, репаративну та патологічну регенерацію.

Фізіологічна – відбувається протягом усього життя організму і супроводжується постіним оновленням клітин епудермісу, слизових і серозних оболонок, внутрішніх органів, волокнистих структур та їх основної речовини, залежно від зміни умов їх існування в процесі виконання тих чи інших функцій;

Репаративна (відновлювальна) – розвивається за умов дії різних патогенних чинників, що спричиняють пошкодження клітин і тканин та їх відмирання- фізіологічна регенерація в хворому організмі. Поділяють на:

Повна( реституція)- процес поступового заміщення дефекту тканини ідентичною тій, що загинула. Необхідна умова- збережений нервовий та судинний апарати4

Неповна( субституція)- процес неповного заміщення утвореного дефекту іншою тканиною;

• Патологічна – характ.спотвореним ходом регенераторного процесу( недостатнім або надмірни, а також перетворенням в процесі регенерації одного виду тканини в інший(метаплазія));

• Надмірна- супроводжується посиленим утворенням тканини на місці пошкодження;

• Гіпогенерація.

2. . Патогенез і патоморфологія ящуру

Ящур — гостре, надзвичайно контагіозне захворювання парнокопитних тварин, яке характеризується утворенням везикульозної висипки (афти) на слизовій оболонці ротової порожнини і рубця та шкірі міжкопитцевої щілини й вимені.

Патогенез. Тварини заражаються в основному аліментарним і аерогенним шляхами, а також через шкіру. Завдяки епітеліотропності вірус адсорбується й легко проникає в епітеліоцити слизової оболонки, швидко розмножується, де й формується первинна афта. Звідси вірус лімфогематогенним шляхом проникає в усі органи і тканини організму (генералізація процесу), що супроводжується лихоманкою й утворенням вторинних афт на слизовій оболонці, вистеленій багатошаровим плоским епітелієм (ротова порожнина, рубець), та безволосих ділянках шкіри. Вірус, який проникнув у тканину, розмножується в глибоких шарах епітеліального покриву слизової оболонки, в остистих клітинах епідермісу. У товщі слизової оболонки чи у сосочковому шарі шкіри виникає запалення. У міжклітинні простори та в місця розпаду епітеліоцитів випотіває серознийексудат і, в результаті, формуються невеличкі міхурці, які, зливаючись, утворюють афти. Інколи вірус виявляє міотропні властивості і, розмножуючись у міокарді таскелетних м'язах, спричиняє глибокі їх зміни. Патолого-анатомічні зміни. Характерними ознаками ящуру є афти й ерозії на слизовій оболонці ротової порожнини і рубця, а також на безволосих ділянках шкіри. Макроскопічно афти мають вигляд сіруватих міхурців овальної чи округлої форми, величиною від 1—2 мм до декількох сантиметрів у діаметрі. Ерозії, що виникають на місці афт, мають рожево-червоне дно, по периферії якого на 3—4 день чітко вирисовується блідо-сіра обвідка(епітелізація). У результаті розвивається гнійний пододерматит або серозно-катаральний чи гнійний мастит. Таким чином, при доброякісній формі ящуру, якщо немає ускладнень, то па-толого-анатомічні зміни обмежуються лише афтозно-ерозійними процесами наслизових оболонках ротової порожнини і рубця та безволосих ділянках шкіри. Смертельні випадки трапляються надзвичайно рідко. Злоякісна форма Смертність при злоякісному ящурі дуже висока, і особливо у молодняку може досягати 80%. Для злоякісної форми ящуру, як і для доброякісної, характерна везикульозна висипка (афти) на слизовій оболонці ротової порожнини і рубця, а також на шкірі. Типовим і закономірним для злоякісної форми ящуру є ураження серця — вогнищевий альтеративний міокардит. Крім уражень серця і м'язів, спостерігають крововиливи на серозних і слизовихоболонках, венозне повнокрів'я і дистрофію печінки та нирок, гострий катаральний гастроентерит, нерідко з вираженим набряком стінки сичуга й кишок, серозний лімфаденіт, застійну гіперемію та набряк легень і головного мозку.

Патогістологічні зміни. Мікроскопічні зміни міокарда характеризуються дистрофічними і некробіотичними процесами в різних поєднаннях з клітинними інфільтратами . Найчастіше спостерігають зернисто-глибчатий розпад м'язових волокон, інколи в комбінації з жировою дистрофією. У місцях розпаду нерідко відкладаються солі кальцію, а в інтерстиціальній тканині спостерігають скупчення гістіоцитів, лімфоїдних клітин і поліморфноядерних лейкоцитів.

Варіант 16.