1. Форми гнійного запалення

При гнійному запаленні характерним є утворення гнійного ексудату, що складається з великої кількості лейкоцитів, білка, залишків некротизованих тканин, живих і загиблих мікроорганізмів. Гнійний ексудат, або гній, являє собою густу масу жовто-зеленого кольору з неприємним запахом. Гнійне запалення локалізується на слизових оболонках (гнійний бронхіт, уретрит), серозних оболонках (гнійний плеврит, емпієма плеври, перикардит), увнутрішніх органах (міокардит,гепатит, нефрит).

Гнійний ексудат може розташовуватися між тканинними елементами, дифузно їх пронизуючи (гнійна інфільтрація), що визначається як флегмона. В інших випадках гнійне запалення обмежене окремою ділянкою, в якій кількість лейкоцитів зростає за рахунок еміграції Їх з просвіту судин, виникає некроз і розчинення тканинних елементів під впливом ферментів та мікроорганізмів;поступово зона запалення перетворюється на порожнину, заповнену гноєм (абсцес). Накопичення гнійного ексудату в порожнинах або порожнистих органах називається емпіємою (емпієма червоподібноговідростка, емпієма плеври).При накопиченні гною в абсцесі або порожнині може утворюватися канал, через який виходить гній (випорожнення абсцесу, емпієми). При хронічному перебігу гнійного запалення такий канал вистеляється грануляційною тканиною і перетворюється в постійну норицю, через яку гнійний ексудат відтікає або назовні, або в сусідні порожнини. Нерідко для ліквідації нориці необхідне оперативне втручання.Гнійне запалення може мати гострий, підгострий і хронічний перебіг. Воно викликається гноєрідними мікроорганізмами: різними коками, синьогнійною, кишковою паличками, деякими рикетсіями. Разом з тим, можливий розвиток асептичного гнійного запалення без участі мікроорганізмів, наприклад, при введенні в тканини деяких речовин (скипидару).Значення гнійного запалення для організму визначається його локалізацією, поширенням і ускладненнями. Якщо абсцес розміщений у тканині головного мозку або серця, то це надзвичайно небезпечно для життя. У випадку прориву гною в кров'яне русло і поширення мікробів по організму при певних змінах його реактивності можливий розвиток сепсису. Разом з тим, своєчасно розпочате лікування, в тому числі хірургічне, прискорює вилікування хворого.

2. Диференційна діагностика паратуберкульозу від туберкульозу.

Паратуберкульоз — хронічне інфекційне захворювання жуйних,яке клінічно характеризується діареєю, а патолого-анатомічно специфічниментеритом і виснаженням. Збудник Mycobacterium paratuberculosis. (Діагностика – РЗК, алергічні і бактеріологічні досл). Патолого-анатомічні зміни. У підшкірній клітковині і міжм'язовій сполучній тканині драглисті інфільтрати, м'язи атрофовані.у кишках сильно потовщується стінка кишки Просвіт звужений. Слизова оболонка зібрана в товсті поперечні й поздовжні складки, бліда або білувато-жовтуватого кольору і лишемісцями на складках почервоніла та інколи з окремими крапковими крововиливами.Характерно, що при розтягуванні складки не розправляються. Прилеглабрижа інколи набрякла, а лімфатичні судини мають вигляд товстих шнурів. Брижові лімфатичні вузли збільшені, набухлі, пружні. Поверхня розрізу волога,сіро-жовтувата, місцями помітні білуваті, саркомоподібні вогнища.в брижових лімфатичних вузлах часто спостерігають вогнища казеозногонекрозу із звапненням та інкапсуляцією.При гістологічному дослідженні спостерігають вогнищеву й дифузну інфільтрацію слизової оболонки і підслизової основи епітеліоїдними клітинами, у цитоплазмі яких містяться паратуберкульозні мікобактерії. Серед епітеліоїдних інфільтратів виявляють лімфоїдні клітини, а також окремі гістіоцити, гігантськіклітини, еозинофільні та нейтрофільні гранулоцити. Кишкові залозиатрофуються. У брижових лімфатичних вузлах спостерігають вогнищеві абобільш розлиті скупчення епітеліоїдних клітин, серед яких трапляються лімфоїдніі гігантські клітини.

Туберкульоз – хронічне інф.захв тварин, людей і птиці, хар-ся специфічним запаленням з утворенням вузликів (туберкулів) . Зб – M. tuberculosis (люди), M.bovis(бичачий), M.avium (пташиний). Макро туберкули округлі сіро-білі вузлики від ледве помітних субміліарних до міліарних і більше. Центральна частина – казеозний некроз (жовта крихка маса) часто з крупинками вапна, а по периферії грануляційна тканина. При туберкульозних вузлах на слизовій оболонці (стінці) тонкого і товстого відділів кишечника, внаслідок руйнування слизової оболонки і випадіння некротичних мас утворюються глибокі виразки. Вони круглі з валикоподібними краями, захоплюють всі шари стінки, у тому числі і слизову

Варіант 13.