2. Вогнища воріт інфекції. Характеристика вогнища воріт інфекціх при сибірці.

Ворота інфекції – це те місце, через яке збудник потрапляє в організм (рана, флегмона, гнояк, метрит, омфаліт) і там розвивається септичне вогнище і відбувається інтенсивне розмноження збудника. Запальне вогнище стає септичним коли при певному стані реактивності організму порушується цілісність бар’єрних систем і підвищується судинна і тканинна проникність та відкривається шлях проникнення бактерій у кровяне русло. При сибірці у воротах інфекції утворюється первинне інфекційне вогнище серозно-геморагічного характеру (тонзиліт, вогнищевий ентерит, карбункул на шкірі та інше). Потім збудник проникає і регіональлі лімфовузли, де виникає серозно-геморанчний лімфаденіт. При відсутності змін у воротах інфекції первинний інфекційний комплекс може бути неповний. Після руйнування бар’єрної функції лімфовузлів бацили сибірки потрапляють у кров, де швидко розможуються, утворюють капсулу і продукують токсини, які порушують активність лейкоцитів і зумовлюють порушення проникності стінок судин, результатом чого є серозно-геморагічни набряки під шкірою та інших ділянках, порушення реологічних властивостей крові, зменшення кількості еритроцитів та гемоглобіну, здатності крові зсідатися. Смерть від шоку.

Варіант 5.

1. Характеристика фіброми та її злоякісного варіанта

Фіброма (Fibroma; лат. fibra — волокно + ота — пухлина) — зріла пухлина з волокнистої сполучної тканини, хар-ся деяким тканинним атипізмом, який проявляється різними співвідношеннями між кількістю клітин і волокнистих субстанцій, різною товщиною пучків, які розташовані неправильно, нерегулярно. Фіброми трапляються у ссавців і птахів різних видів і порід, локалізуються здебільшого в основі шкіри, підшкірній клітковині, слизових оболонках, шлунково-кишковому тракті та інших місцях, де є сполучнотканинна основа, яєчнику, матці, сім'яному канатику, молочній залозі, лімфатичних вузлах. Фіброми можна розрізняти тверді і м'які.

Тверда фіброма (Fibroma durum) побудована з щільної волокнистої сполучної тканини, має щільну або щільнувату консистенцію, росте у вигляді окремих вузлів. На розрізі тверда фіброма білувато-перламутрового кольору. При мікроскопічному дослідженні твердої фіброми виявляються сполучнотканинні (колагенові) волокна, які щільно прилягають одне до одного, не залишаючи між ними проміжків. В одному полі зору мікроскопа можна бачити різноманітне (хаотичне) направлення волокон так, що одні волокна мають повздовжній напрямок, другі — поперечний, треті — косий. Між окремими волокнами можуть знаходитись окремі стиснуті фібробласти. Різновидом твердої форми є десмоїдна фіброма (скорочено — десмоїд), яка являє собою дуже щільну пухлину, котра чітко відмежовується від навколишніх тканин. Розміри її варіюють. Десмоїдна фіброма найчастіше утворюється в місцях травм, рубців і нагадує за своєю будовою апоневрози. Вона може піддаватися вторинним змінам, зокрема ослизненню. М'яка фіброма (Fibroma molle) — зріла доброякісна пухлина, побудована з пухкої сполучної тканини, еластична, переважно кулястої вузлувато-горбистої, грибоподібної або поліморфної форми. Розмір і кількість вузлів даної пухлини в однієї тварини варіює. Описані випадки розмірів м'якої фіброми — від горошини до 1 м у діаметрі. Маса такої пухлини становила до половини маси тварини. Макро має сірувату пухку, іноді ніздрювату тканину і в'ялу консистенцію. За своєю будовою м'яка фіброма являє собою гістіоїд із значної кількості веретеноподібних клітин типу фібробластів. Колагенові волокна пухкої сполучної тканини потоншені, переплітаються між собою і утворюють велико- або дрібнопетлясту сітку. Кровоносні судини розташовані без порядку, капілярного або прекапілярного типу. Фібросаркома (Fibrosarcoma) — злоякісна пухлина із волокнистої сполучної тканини, побудована із малодиференційованих фібробластів та значної кількості колагенових волокон, направлених у різних напрямках. Фібросаркому деякі автори розглядають я к аналог незрілої фіброми. Пухлина уражає найчастіше молочну залозу, ясна, тканини голови, кінцівки, шкіру, сечостатеву систему. Зареєстровані випадки фібросаркоми у собак, великої рогатої худоби. Фібросар- комні вузли різної величини, іноді навіть занадто великі, які слабо відмежовуються від оточуючих тканин, не інкапсульовані. При мікроскопічному дослідженні виявляють картину, яка нагадує фіброму з малодиференційованими клітинними елементами. Залежно від переважання того чи іншого компонента розрізняють диференційовану (клітинно-волокнисту саркому) та низькодиференційовану (клітинну саркому).