2. Макроскопічна характеристика гранульом при аспергильозі.

Підгостра й хронічна форми аспергільозу характеризуються утворенням в легенях, на серозних покривах, слизовій оболонці повітроносних мішків, численних гранульом досить щільних на дотик і величиною до горошини. На розрізі центри таких гранульом мають вигляд сіруватої з різними відтінками маси, що часто має пошарову будову й легко розпадається.

У птиці старших вікових груп (підгострий і хронічний перебіг хвороби) гранульоми більших розмірів, а центральна частина їх — некротичний детрит, в якому виявляють гіфи гриба у вигляді розгалужених ниточок шириною 3—4 мкм з перегородками, які добре фарбуються реактивом Шиффа у малиново-червоний колір.

Варіант 21.

1. Морфологія некрозу

Некроз — змертвіння частини тілаза життя всього організму. Відмирати можуть окремі клітини або їх частини, групи клітин, ділянки тканин, органів чи навіть цілі органи й частини тіла.

Морфологічні ознаки некрозу. некротизовані ділянки змінюють свій природний колір, консистенцію і майжезавжди чітко відмежовані від сусідніх тканин. За своїми розмірами бувають відледве помітних до великих уражень тканин, органів чи навіть частин тіла.Мікроскопічні ознаки некрозу характеризуються змінами клітин іміжклітинної речовини. Некроз клітини може бути тотальним чи частковими. Основними ознаками некрозуклітин є зміни в їх ядрах: каріопікноз, каріорексис і каріолізис.У цитоплазміпід впливом гідролітичних ферментівлізосом настає денатурація і зсідання білків, деструкція і загибель органел. Цитоплазма втрачає свою структуру,ущільнюється (плазмопікноз і гіалінізація) і розпадається на окремі частинки та грудочки (плазморексис).Кінцевий етап розпаду мембранних структур клітини завершуєтьсяплазмолізом. Основна міжклітинна речовина внаслідок деполімеризації її глікозаміногліканів і просякання білками плазми крові набухає й розчиняється. Взаємозв'язкиміж клітинами в цих ділянках втрачаються, настає дискомплексація тканиннихструктур. Колагенові й еластичні волокна набухають, просякаютьбілками плазми стають однорідними, гомогеннимиі під впливом колагенази та еластази розпадаються та розчиняються. Кінцевим результатом змін тканин є перетворення їх у безструктурну зернисту масу,що складається з білкових і жирових частинок та залишків розпаду ядер.

2. ДАЙТЕ ХАРАКТЕРИСТИКУ ГРУПАМ МІКОЗІВ. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ

Мікози — це інфекційні захворювання, при яких мікроскопічні гриби-збудники проникають в організм тварин і своєю паразитарною життєдіяльністю зумовлюють

розвиток хвороби. Дерматомікози (поверхневі мікози шкіри та її похідних)Уражується епідерміс, волосся і волосяні фолікули. Збудники — з групи Dermatophytes.Розрізняють: трихофітію, мікроспорію і фавус. Глибокі мікози шкіриХронічні захворювання, які характеризуються гранульоматозними ураженнями дерми з утворенням глибоких виразок шкіри. Уражуються лімфатичні судиниі лімфатичні вузли, рідше внутрішні органи. Сюди відносять: епізоотичнийлімфангоїт, споротрихоз, північноамериканський бластомікоз. Вісцеральні мікозиЧастіше уражуються внутрішні органи, які безпосередньо межують із зовнішнімсередовищем. Розрізняютьвісцеральні мікози, які спричиняються паразитними (патогенними) ісапрофітними (факультативно патогенними) грибами.

Актиномікози та подібні до них мікозиГрупа хронічних мікозів з гранульоматозними та пухлиноподібними ураженнямирізних органів і тканин: актиномікоз, нокардіоз, стрептотріхоз, актинобацильоз,ботріомікоз. Трихофітія (Trichophytia; трихофітоз, стригучий лишай) — хронічне мітотичне захворювання, шо характеризується утворенням на шкірі різко обмежених безволосих круглих осередків, вкритих жовто-сірими лусочками і азбестоподібни- ми кірочками, або вираженою запальною реакцією шкіри та волосяних фолікулів і утворенням товстих струпів. Етіологія. Збудники хвороби — мікроскопічні гриби з роду Trichophyton. Патолого-анатомічні зміни. За характером уражень шкіри розрізняють поверхневу, глибоку і атипову форми хвороби.Поверхнева форма трихофітії характеризується утворенням на шкірі дрібнихвузликів, які поступово збільшуються і перетворюються в чітко обмежені круглі плями, вкриті жовтувато-сірими лусочками і пухкими азбестоподібними кірочками завтовшки до 1 см і більше. По периферії таких осередків утворюютьсяпапули і везикули, які підсихають у струпи. Волосся на уражених ділянкахвтрачає блиск, стає сухим, легко обломлюється над самою поверхнею шкіри, корені волосяних цибулин звичайно не ушкоджуються. На кінцях волосин спостерігають сірувато-білі нашарування із спор грибів. Обривки волосин разом з кірками та струпами поступово відпадають і з'являються множинні облисілі осередки, які з часом заростають волоссям. Глибока форма хвороби характеризується розвитком різко виражених запальних процесів шкіри, волосяних фолікулів та навколишніх тканин. Уражені ділянки поширюються, зливаються, охоплюють значні поверхні шкіри. При атиповій формі знаходять лише облисілі ділянки шкіри круглої форми без ознак запалення. Після відпадання кірочок оголюється гладка поверхня шкіри, на якій швидко відростає волосся.

Варіант 23.