2. Бешиха і кропивянка

Кропивянка – алергічне запалення шкіри у вигляді висипок чітко окреслених пухирів, що виступають над рівнем шкіри. Пухирі виникають швидко, яасто покривають значні ділянки шкіри і супроводжуються свербежем. Мікро – розширення кровоносних та лімфатичних судин і капілярів, набряк сосочкового шару власне шкіри, інфільтрація її лімфоцитами і еозинофілами. Процес за кілька днів набуває зворотнього характеру. Бешиха — інфекційне захворювання свиней бактеріальноїетіології. У випадку гострого перебігу характеризується септицемією та запальноюеритемою шкіри, за хронічного — некротичним дерматитом, ендокардитомі артритами.Залежно від тривалості та симптомів хвороби розрізняють блискавичний, гострий,підгострий та хронічний перебіги бешихи. Клініко-анатомічні форми —септична, кропив'янка, ускладнена.За блискавичного перебігу застійну гіперемію в органах, набряк легень та поодинокікрововиливи на серозних покривах.Гострий перебіг (септична форма) супроводжується септицемією та характернимизмінами шкіри. На шкірі біля основи вух, на шиї, підгрудді і череві виявляють плями різної величини та форми яскраво-червоного чи синюшного кольору. При натисканні на них пальцем почервоніння зникає. Гістологічно виявляють різку запальнугіперемію судин, серозний набряк дерми та підшкірноїклітковини.Селезінці збільшена, дещо в'яла, вишнево-червоного кольору, малюнок лімфатичнихвузликів і трабекул стертий, пульпа легко зіскрібається. Лімфатичні вузли у стані гострого серозного запалення. Паренхіматозні органи (печінка, нирки, серце) в стані зернистої дистрофії тазастійної гіперемії.У шлунку та кишечнику гостре катаральне запалення. Стінка шлунка татонкого кишечника потовщена, слизоваоболонка набрякла, яскраво-червоногокольору, інколи з крапковими крововиливами,У легенях застійна гіперемія. За підгострого перебігу хвороби («кропив'янка») на шкірі спини, грудини,стегон, черева виявляють ділянкиромбоподібної, квадратної чи дещо заокругленоїформ розміром Зовні вони схожі на міхурці. Колір їх спочаткублідий або світло-червоний, якийзгодом переходить у яскраво-червоний. Зливаючись, міхурці можуть дати значнівитончення шкіри, іноді з утворенням міхурів з серозною рідиною. Останнірозриваються, їх вміст підсихає, в результаті утворюються коричневаті чи буруватікірочки. Хронічний перебіг характеризується розвитком виразкового чи бородавчастогоендокардиту, артритів і некрозів шкіри.

Варіант 6.

1. Характеристика аденоми та її злоякісного варіанта

Аденома (Adenoma; гр. aden— залоза + ота) — доброякісна пухлина органічного типу і має залозисту будову. Локалізується в залозистих органах (яєчниках, молочній залозі, нирках, печінці, легенях, передміхуровій залозі, гіпофізі, щитоподібній залозі та ін.). Розвивається з попередників залози, а тому вона можеза своєю будовою нагадувати альвеолярну, трубчасту, фолікулярну, кетяхоподіб- ну (гроноподібну) або часточкову (долькову) залозу. Своєрідність будови того чи іншого органа нерідко відбивається і на структурі аденоми. Макроскопічно аденома має вигляд поліпу на тонкій ніжці або на широкій основі, чітко відмежована від оточуючих тканин, має капсулу. Такі аденоматозні вузли можуть знаходитись у товщі органа. Аденоми можуть бути множинними.

Мікроскопічно аденома має органоїдну будову з добре вираженою епітеліальною паренхімою та сполучнотканинною стромою. Епітелій розташовується на власній оболонці, зберігає полярність, а нерідко і здатність продукувати характерний для даного органа секрет — білково-слизисті маси (слинні залози), колоїд (щитоподібна залоза), загуслий секрет, амілоїдні тільця, лейкоцити (передміхурова залоза). Залежно від форми, характеру розміщення залозистих структур в аденомі і співвідношення епітеліального та сполучнотканинного компонентів розрізняють декілька видів аденом: альвеолярну, тубулярну, трабекулярну, папілярну, кістоаденоми. Ростуть екстенсивно, частіше хворіють тварини старшого віку. Залозистий рак називають ще аденокарциномою (adenocarcinoma), і характеризується атипізмом клітин, порушенням цілісності базальної мембрани. Розвивається аденокарцинома на слизових оболонках з призматичним епітелієм і в органах залозистої будови. Аденокарцинома має будову залози, однак епітеліальний компонент має виражені ознаки анаплазії. Ракові клітини мають різну форму, величину та інтенсивність забарвлення, розташовані в декілька шарів за рахунок активної. Вони позбавлені полярності і комплексності, власна мембрана відсутня. Залозисті утворення пухлини вільно лежать у пухлині, інвазують оточуючі тканини. Аденокарциноми необхідно диференціювати від аденом. Розрізняють такі форми аденокарциноми: папілярну, тубулярну і ацинозну.