2. Види економічної концентрації

Основні принципи розвитку великих компаній у 80-і роки - економія, гнучкість, маневреність і компактність - у другій половині 90-х років змінилися орієнтацією на експансію і ріст. Великі компанії прагнуть віднайти додаткові джерела розширення своєї діяльності, серед яких одним з найбільш популярних є концентрація компаній. До злиття вдаються у даний час навіть дуже успішні компанії. Цей процес у ринкових умовах стає явищем досить звичайним, практично повсякденним.

Проблеми злиття і поглинання компаній викликають постійні суперечки в сучасній західній економічній теорії та практиці. Зіштовхуються абсолютно протилежні точки зору про доцільність і ефективність подібної реструктуризації компаній:

одні розглядають концентрацію як важливе джерело підвищення результативності діяльності компаній;

інші вважають їхнім тільки відображенням владних інстинктів менеджерів, чиє прагнення знижує, а не підвищує ефективність компанії.

Але які б не існували думки з цього питання, злиття і поглинання компаній - це об'єктивна реальність, яку необхідно досліджувати, аналізувати і робити відповідні висновки, що дозволяють не повторювати помилки, уже неодноразово пройдені іншими.

Для економіки України концентрація не є такою вже частою та масштабною. Проте з подальшою інтеграцією до світового господарства та припливом іноземного капіталу можна очікувати нового переділу власності. А тут вже без концентрації не обійтися. Для успішного регулювання цих процесів необхідно перш за все зрозуміти природу та основні причини об'єднань.

У сучасному корпоративному менеджменті можна виділити безліч різноманітних типів злиття і поглинання компаній. Зупинимося на найбільших поширених видах концентрації компаній. У залежності від характеру інтеграції компаній доцільно виділити наступні види:

горизонтальні злиття - об'єднання компаній однієї галузі, що виробляють ту ж продукцію чи виконують ті ж самі стадії виробництва;

вертикальні злиття - об'єднання компаній різних галузей, зв'язаних технологічним процесом виробництва готового продукту, тобто розширення компанією-покупцем своєї діяльності або на попередні виробничі стадії, аж до джерел сировини, або на наступні - до кінцевого споживача. Прикладом можуть слугувати злиття гірничодобувних, металургійних і машинобудівних компаній;

родові злиття - об'єднання компаній, що випускають взаємозалежні товари.

Наприклад, фірма, що виробляє і продає фотоапарати, об'єднується з фірмою, що робить фотоплівку чи хімреактиви для фотографування;

конгломератні злиття - об'єднання компаній різних галузей без наявності виробничої спільності. Іншими словами, концентрація такого типу - це злиття фірми однієї галузі з фірмою іншої галузі, що не є ні постачальником, ні споживачем, ні конкурентом. У рамках конгломерату поєднувані компанії не мають ні технологічного, ні цільової єдності з основною сферою діяльності фірми-інтегратора. У свою чергу можна виділити три різновиди конгломератних злиттів:

• Злиття з розширенням продуктової лінії (product line extension mergers), тобто об'єднання неконкуруючих продуктів, канали реалізації і процес виробництва яких схожі. Як приклад можна привести придбання компанією "Ргосter & Gamble", що є виробником миючих засобів. фірми "Сlогох" - виробника відбілювальних речовин для білизни.

• Злиття з розширенням ринку (market extension mergers), тобто придбання додаткових каналів реалізації продукції (наприклад, супермаркетів) у географічних районах, що раніше не обслуговувалися.

• Чисті конгломератні злиття, що не припускають ніякої спільності.

В залежності від національної ознаки поєднуваних компаній можна виділити два види злиття компаній:

національні злиття - об'єднання компаній, що знаходяться в рамках однієї держави;

транснаціональні злиття - злиття компаній, що знаходяться в різних країнах (transnational merger), придбання компаній в інших країнах (cross-border acguisition).

З огляду на глобалізацію господарської діяльності, в сучасних умовах характерною рисою стає концентрація не тільки компаній різних країн, але й транснаціональних корпорацій.

У залежності від відношення управлінського персонажу компаній до угоди із концентрації компанії можна виділити: дружні злиття та ворожі злиття.

У закордонній практиці можна виділити також наступні види злиття компаній:

• злиття компаній, функціонально пов'язаних лінією виробництва чи збуту продукції (рroduct extension mergers);

• злиття, у результаті якого виникає нова юридична особа (statutory mergers);

• повне поглинання (full acguisition) чи часткове поглинання (раrtial acguisition);

• пряме злиття (outright merger);

• злиття компаній, що супроводжується обмінoм акцій між учасниками (stock-swap merger);

• поглинання компанії з приєднанням активів за повною вартістю (purchase acguisition) і т.д.

Тип злиття залежить від ситуації на ринку, а також від стратегії діяльності компаній і ресурсів, якими вони володіють.

Злиття і поглинання компаній мають свої особливості в різних країнах чи регіонах світу.

Основною метою аналізу горизонтальних концентрацій є виявлення прагнення конкретного злиття до обмеження конкуренції. Злиття не повинні створювати ринкову владу, ні посилювати її. Ринкова влада для продавця - це вміння з вигодою для себе підтримувати рівень цін вище конкурентного протягом тривалого періоду. За певних умов один-єдиний продавець (монополіст) певного товару, який не має якісних аналогів, може затримати його продажну ціну над рівнем цін, який переважав би на ринку за умов конкуренції. Таким чином, за певних умов, якщо великий обсяг реалізації певного товару належить декільком фірмам, то ці фірми можуть скористатись ринковою владою, наблизившись до дій монополіста застосувавши явну або скриту координацію дій. Результатом застосування ринкової влади буде перехід певних благ від покупця до продавця або в неправильному розподілі ресурсів.

В першу чергу необхідно з’ясувати товарні межі ринку, географічні межі ринку, коло продавців та покупців. Розрахувати частки суб’єктів господарювання на товарному ринку до здійснення концентрації і після. В процесі вивчення ринку використовують показник, як індекс ринкової концентрації – ННІ (індекс Нerfindahl-Hirschman Index). Для розрахунку цього індексу сумують квадрати чисел, які відображають частки суб’єктів господарювання, що діють на цьому товарному ринку. Спектр ринкової концентрації розділяють на три зони за значенням ННІ. Неконцентровані (з індексом менше 1000), помірно концентровані (з індексом з 1000 до 1800) та висококонцентровані (з індексом перевищуючим 1800). При оцінці горизонтальних концентрацій розглядають як ринкову концентрацію до здійснення злиття, так і посилюючу після злиття концентрацію. Ринкова концентрація – індикатор потенційного здійснення даного злиття на конкуренцію. Діють загальні критерії, які відносяться до горизонтальних концентрацій:

а) Індекс ННІ після злиття менше 1000. Ринки вважаються неконцентрованими. Злиття здійснюється за умов неконцентрованих ринків, навряд чи можуть привести до негативних наслідків для конкуренції на ринку і як правило не потребує подальшого аналізу;

б) Індекс ННІ після злиття знаходиться в межах 1000 – 1800. Ринки помірно концентровані. Злиття які приводять до збільшення індексу, не перевищуючому 100 пунктів і здійснюються в умовах помірно концентрованого ринку, навряд чи можуть привести до негативних наслідків для конкуренції на ринку і як правило не потребують подальшого аналізу. Злиття які призводять до збільшенню індексу, перевищуючому 100 пунктів і здійснюються в умовах помірно концентрованого ринку, після їх здійснення потенційно можуть стати причиною значного занепокоєння в плані конкуренції, що залежить від інших факторів;

в) Індекс ННІ після злиття перевищує 1800. Ринки висококонцентровані. Злиття, які приводять до збільшення індексу, не перевищуючому 50 пунктів, навіть які здійснюються в умовах висококонцентрованих після злиття ринків, навряд чи можуть привести до негативних наслідків для конкуренції на ринку і звичайно не потребують подальшого аналізу. Злиття які приводять до збільшення індексу, який перевищує 50 пунктів і здійснюється за умов висококонцентрованих ринків, після їх здійснення потенційно можуть стати причиною значної стурбованості в плані конкуренції, що залежить від інших факторів. Коли індекс перевищує 1800, можна припустити, що злиття які привели до його збільшення більше чим на 100 пунктів, напевно призведуть до встановлення або до посилення ринкової влади або полегшать її застосування.

3. Правові форми контролю за економічною концентрацією Основними правовими формами контролю органів Антимонопольного комітету України за економічною концентрацією є надання дозволу на здійснення цієї концентрації. Таким дозволом є рішення Антимонопольного комітету України, яке містить описово-мотивувальну та резолютивну частини. Як було зазначено у попередньому розділі, “попередні висновки” Антимонопольного комітету України також можуть надавати суб’єкту господарювання підтвердження права, що йому не потрібно отримувати дозвіл Комітету на відповідну концентрацію.

При перевищенні порогових показників, визначених статтею 24 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, учасники концентрації повинні звернутися до Антимонопольного комітету з заявою про надання дозволу на концентрацію. Однак закон визначає лише основні вимоги і процесуальні норми розгляду питань економічної концентрації. По­рядок розгляду цих питань, відповідно до статті 26 цього закону, повинен встановлювати Антимонопольний комітет України. Тобто законо­давець, прийнявши зазначений закон, надав повноваження Антимонопольному комітету України розробити відповідний нормативний акт. Таким нормативним актом є Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання, затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 лютого 2002 року № 33-р, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 березня 2002 року за № 284/6572 (надалі – Положення про концентрацію).

До прийняття Закону України “Про захист економічної конкуренції” питання економічної концентрації, крім Комітету, могли розглядати територіальні відділення Комітету і державні уповноважені Комітету. Після 3 березня 2002 року це стало повноваженням лише колегіального рішення Комітету. Причому на­дання дозволу на концентрацію можливе і Комітетом, і Адміністративною колегією Комітету, а заборона цих дій - повноваження лише Комітету.

У січні-жовтні 2008 року органами Антимонопольного комітету України розглянуто 866 заяв про концентрацію суб’єктів господарювання (за аналогічний період 2007 року – 687 заяв). В 682 випадках надано дозвіл на економічну концентрацію

Розглянуто 80 заяв щодо надання попередніх висновків на концентрацію суб’єктів господарювання¹⁰³