6. Принципи конкурентного права.

Конкурентному праву притаманні як загальні принципи - законності, гласності, захисту прав суб’єктів господарювання на засадах їх рівності перед законом, так і спеціальні.

Серед спеціальних принципів варто визначити наступні:

• Свобода господарської (економічної) діяльності. Цей принцип закріплений в Конституції України (ст.42), а Законі "Про підприємництво". Свобода економічної діяльності - комплексна категорія, що включає в себе:

1. право суб’єкта підприємництва починати, здійснювати і припиняти підприємницьку діяльність в будь-якій сфері і формі, що не заборонена законом;

2. свободу від примусової та юридично необґрунтованої діяльності як з боку суб’єктів господарювання, так і з боку державних органів;

3. право на захист своїх інтересів в ході господарської діяльності;

4. право отримувати, використовувати і передавати достовірну економічну інформацію;

5. право оскаржувати рішення і дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб, якщо вони призводять до обмеження свободи.

• Принцип єдності економічного простору і вільного переміщення товарів, послуг, фінансів. Україна є сферою обігу товарів, робіт, послуг, де здійснюється виробництво, обмін, розподіл і споживання різних матеріальних благ. Реалізацію цього принципу на практиці буде сприяти найбільш повному використанню різних факторів виробництва створенню "прозорості" ринку на території держави, ефективному застосуванню економічної інформації, задоволенню попиту на товари (роботи, послуги) різних видів. У відповідності з цим принципом забороняється встановлення будь-яких штучних бар’єрів на шляху потоків товарів, послуг, послуг, фінансів.

Безперечно, виходячи з необхідності захисту приватних і публічних інтересів можливі виключення з цього принципу. У цих випадках необхідно підходити з позицій диференціації захисту публічних і приватних інтересів.

• Свободи добросовісної конкуренції. Принцип підтримки конкуренції, відповідно до цього принципу держава гарантує збереження і зміцнення конкурентних основ ринку, як ключового регулюючого механізму, обмеження і припинення монополізму в будь-яких його протиправних проявах. Отже держава забезпечує регулюючий вплив на сфери природної і державної монополії, а також прийняття і реалізацію законодавства, яке б ефективно сприяло збільшенню кількості постачальників, покупців та інших суб’єктів господарювання на ринку.

• Недопущення економічної діяльності, спрямованої на монополізацію і недобросовісну конкуренцію. Разом з тим, конкуренція, що підтримується державою об’єктивно створює передумови для розвитку монополій. Такий парадоксальний взаємозв’язок був ще відмічений класиками економічної теорії (А. Маршалл), які стверджували, що більшість трестів з ознаками монополії "створювались шляхом об’єднання незалежних підприємств". Тому держава повинна не тільки підтримувати добросовісну конкуренцію, але й припиняти (забороняти) економічні діяльність, що направлена на монополізацію і недобросовісну конкуренцію. Звідси випливає 4-й принцип - принцип недопущення економічної діяльності, спрямованої на монополізацію і недобросовісну конкуренцію. Реалізація даного принципу передбачає застосування законодавчо оформлених заходів по запобіганню, обмеженню та припиненню монопольної діяльності і недобросовісної конкуренції. Ці заходи охоплюють не тільки суб’єкти господарювання, але й органи державної влади. Слід зазначити, що дія цього принципу не розповсюджується на ті сфери господарської діяльності, де монополізм економічно обумовлений.

• Принцип спеціального регулювання в сфері природних монополій. Цей принцип реалізовується в тих сферах господарювання де існування конкуренції економічно і соціально недоцільне. Реалізується при застосуванні положень Закону України «Про природні монополії» від 20.04.2000 р. та Указу Президента «Про заходи щодо реалізації державної політики в сфері природних монополій» та Указу Президента України від 27 09. 2007 року «Про Концепцію вдосконалення державного регулювання природних монополій». На сьогодні реалізація цього принципу реалізується на основі поєднання норм Закону України «Про природні монополії» та відповідних норм тарифного регулювання, що застосовуються до окремих ринків природних монополій.

Принцип захисту вітчизняних товаровиробників від недобросовісної та обмежуючої конкуренції з боку іноземних контрагентів. Правовий захист від недобросовісної конкуренції у зовнішньоекономічній діяльності здійснюється на основі Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 року, а також Законів України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” від 22.12.1998 року, “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту” від 22.12.1998 року.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» недобросовісною конкуренцією у зовнішньоекономічній діяльності розуміється:

0. здійснення демпінгового імпорту, до якого застосовуються антидемпінгові заходи;

1. здійснення субсідованого імпорту, до якого застосовуються компенсаційні заходи;

2. здійснення інших дій, що законами України визнаються недобросовісною конкуренцією.

Крім того, відповідно до змісту статті 31 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» недобросовісною конкуренцією є також і зростаючий імпорт, тобто здійснення імпорту в обсягах та/або за умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди українським виробникам відповідних товарів.

Відомий російський дослідник та один із фундаторів теорії конкурентного права в Росії К.Ю. Тотьєв виділяє такі принципи: принцип диференціації та захисту приватних та публічних інтересів, ефективного антимонопольного регулювання, заборони зловживань, поєднання попереднього та наступного антимонопольного контролю³⁴.

Реалізація принципів конкурентного права має на меті забезпечення функціонування ефективного ринкового середовища.

Всі ці принципи знайшли своє відображення в конкурентному законодавстві України.

7. Джерела конкурентного права Сьогодні в Україні створено цілісну систему правових та організаційних заходів реалізації конкурентної політики в державі. Принцип державного захисту економічної конкуренції, закріплений в Конституції України, Відповідно до Конституції України:

„Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом”.

„Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом”

2 березня 2002 року набрав чинності Закон України “Про захист економічної конкуренції”, який відкрив якісно новий етап реалізації конкурентної політики. Цей закон, увібравши в себе усі світові досягнення в галузі захисту конкуренції, започаткував перетворення антимонопольного законодавства в законодавство про захист економічної конкуренції.

Відповідно до Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є:

„...рівний захист державою усіх суб’єктів господарювання;

свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

вільний рух капіталів, товарів, та послуг на території України;

обмеження державного регулювання економічних процесів...”.

Реалізація зазначених принципів має забезпечити вільний розвиток підприємництва на засадах конкуренції в межах єдиного економічного простору України, що особливо високого рівня відкритості економіки України процесам глобалізації. Так індекс відкритості економіки, який розраховується як співвідношення суми експорту і імпорту до ВВП, в Україні в останні роки складає 100-120 відсотків, тоді як в країнах-членах ЄС він коливається в межах 25-30 відсотків.

Крім зазначених законів принцип захисту конкуренції державою знайшов своє відображення в Законах «Про захист від недобросовісної конкуренції», “Про природні монополії”, «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про рекламу», «Про захист прав споживачів» інших нормативних актах щодо правил здійснення контролю за концентрацією, узгодженими діями, дотримання антимонопольних вимог у процесі перетворення державної власності, визначення ринків та монопольного становища суб’єктів господарювання на них. В цілому норми про захист конкуренції містяться у близько 1000 актах законодавства, в тому числі у понад 150 Законах України.

Запровадженню букви і духу конкуренції у повсякденне життя слугувало і опрацювання органами Антимонопольного комітету понад 3000 проектів актів законодавства, розроблених іншими центральними державними органами, та більше 12000 проектів рішень органів місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування, які повинні були забезпечувати умови, необхідні для розвитку і вдосконалення конкуренції у конкретних випадках. Все це було викликано тим, що становлення конкурентних відносин в Україні відбувалося паралельно із запровадженням конкурентного законодавства та системи контролю за його дотриманням.

Закріплений обов’язок держави щодо забезпечення конкуренції підприємницької діяльності означає:

• політика захисту конкуренції у підприємницькій діяльності є державною політикою;

• цієї політики повинні дотримуватись всі гілки влади;

• законодавча влада приймає необхідні для проведення такої політики закони та інші нормативно-правові акти;

• виконавча влада здійснює необхідні заходи для виконання прийнятих нормативно-правових актів, розробляє програми, контролює виконання вимог щодо захисту конкуренції;

• судова влада контролює дії законодавчої та виконавчої влади стосовно дотримання вимог законодавства, приймає рішення щодо відповідальності за порушення законодавства;

• дії, що сприяють розвитку конкуренції мають отримувати захист з боку держави.

Особливе місце серед норм конкурентного законодавства займають норми, що мають організаційний та процедурний характер, які містяться в відомчих актах антимонопольних органів. Характерними ознаками цих актів є підзаконність, спеціалізованість, оперативна розпорядність.

Ці норми розроблені на основі Законів України, Указів Президента Ураїни, актів Уряду і спрямовані на реалізацію положень цих нормативних актів, зокрема це:

Правила розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України 19.04.1994 р. № 5 (зі змінами та доповненнями в ред.. 29.06.1998 № 169.);

Положення про порядок подання заяв Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання (Положення про концентрацією). Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України 19.02.2002 р. № 33- р

Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів державної влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання. Затверджено Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 01.04.94 р. № 4-р. (зі змінами та доповненнями).

Положення про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання (Положення про узгоджені дії): Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12.02.2002 р. № 26-р

Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб’єктів господарювання: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 219 та ін.

Велике значення в регуляторній діяльності Антимонопольного комітету України займає підготовка та затвердження методичних рекомендацій, прикладом може служити Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку. Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5. 03. 2002 р. № 49 - р інші.

На сьогоднішній день, окрім законодавчих актів у сфері захисту економічної конкуренції досить важливе місце посідають акти органів судової влади, а саме рішення, інформаційні та оглядові листи, роз’яснення президій Верховного та Вищого господарського судів України. Хоча за теорією права та за закон в Україні судові акти (прецеденти) не є джерелами права, але вони носять рекомендаційний характер, а також доволі часто на практиці (мається на увазі практика розгляду справ у суді) досить велика кількість рішень приймається саме у відповідності з цими роз’ясненнями, рекомендаціями. Отже, такими джерелами можна вважати:

1. Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 03.12.2004 № 04-5/3180 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції».

2. Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 11.07.2005 № 01-8/1222 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції».

3. Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 24.10.2006 № 01-8/2361 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства».

4. Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 21.08.2007 № 01-8/741 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства».

5. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.04.2007 № 01-8/229 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства».

Основною метою застосування конкурентного законодавства є :

• охорона і заохочення конкуренції;

• здійснення контролю за суб’єктами господарювання, що мають суттєві економічну владу на товарному ринку;

• регулювання процесів концентрації на товарних ринках і контролю за структурою ринку;

• захист інтересів споживачів;

• сприяння малому підприємництву.

Конкурентне законодавство - правова форма державного регулювання ринкових відносин, що представляють собою сукупність нормативних актів, цілями реалізації яких є відтворення і підтримка добросовісної конкуренції, попередження, обмеження і припинення монопольної діяльності і недобросовісної конкуренції.

Поява такого законодавства в Україні обумовлена необхідністю створення міцної юридичної бази для реалізації комплексу заходів щодо попередження надмірної монополізації виробництва та інших сфер господарювання, а також для заохочення конкуренції як економічного механізму саморегулювання. Тому це законодавство повинно регулювати відносини як між суб’єктами підприємництва, так і між ними, з одного боку, і державного органу, з іншого боку.

Контрольні запитання

1. Що таке конкуренція?

2. З чим на вашу думку пов’язане виникнення конкурентного права

3. Назвіть основні теорії конкурентного права

4. Визначте предмет та метод конкурентного права.

5. Які основні принципи конкурентного права.

6. Назвіть та проаналізуйте основні джерела конкурентного права