3.3. Порядок розгляду заяви

Заява вважається прийнятою до розгляду після 15 днів з дня її надходження, якщо протягом цього часу її не буде повернуто заявнику з повідомленням, що вона й інші документи не відповідають установленим вимо­гам і це перешкоджає її розгляду. При недружньому придбанні, коли учасник концентрації відмовляє іншому учаснику концентрації - заявнику, в наданні документів, необхідних для пред'явлення Антимонопольному комітету, то на підставі звернення заявника державний уповноважений Антимонопольного комітету України, відповідно до статті 26 Закону "Про захист економічної конку­ренції", приймає відповідне розпорядження про надання такої інформації. Повідомлення про це надсилається заявнику, а його заява до надходження потрібної інформації залишається без руху. І тільки після одержання всієї необхідної інформації заява вважається прийнятою.

Найсерйозніші справи розглядає сам Комітет. Це, зокрема, концентрація, пов'язана з забезпеченням національної безпеки, оборони, захисту суспільних інтересів, яка, як правило, здійснюється на підставі рішень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів Ук­раїни. Тільки Комітет повинен розглядати концентрацію, учасником якої є підприємство, яке має стратегічне значення для економіки й безпеки дер­жави, транснаціональна корпорація, суб'єкт господарювання, у складі яко­го є іноземна особа. Крім того, особливої уваги Комітету потребують пи­тання концентрації, за результатами якої досягається або суттєво поси­люється монопольне становите.

Комітету підвідомчі також питання про концентрацію, пов'язану зі створенням ПФГ, а також про надання орендодавцеві висновків про мож­ливість оренди підприємства, яке діє на ринках, що охоплюють територію понад половини регіонів України. А в принципі, Комітет може прийняти до розгляду будь-яке питання про концентрацію. Решта питань розглядає Адміністративна колегія Комітету. При цьому Голова Комітету має право витребувати будь-яку справу, яка є в провадженні органу, уповноваженого розглядати заяву, справу, і передати її на розгляд іншому органу Комітету.

Відповідно до статті 27 Закону “Про захист економічної конкуренції” Комітет чи його Адміністративна колегія повинні розглянути заяву про­тягом 30 днів з дня її прийняття. Якщо протягом цього часу органи Антимонопольного комітету України не розпочали розгляд справи про концентрацію, то рішення про надання дозволу, відповідно до статті 28 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, вважається прийнятим. Днем прийняття рішення вважається останній день терміну розгляду заяви, про яку йдеться. Це ще називається "мовчазна згода". Однак "Положенням про концентрацію" все ж таки передбачено, що за відсутності підстав для забо­рони концентрації Комітет чи Адміністративна колегія Комітету приймає рішення про надання дозволу на концентрацію, про що може повідомити заявнику. Якщо в результаті розгляду документів фахівцями Комітету ви­явлено підстави для заборони концентрації, а також у разі необхідності проведення складного поглибленого дослідження чи експертизи розпочи­нається розгляд справи про концентрацію. Державний уповноважений Антимонопольного комітету України приймає розпорядження про початок розгляду справи про концентрацію і про це повідомляється особа, яка подала заяву. Разом із повідомленням про початок розгляду справи надсилається перелік інформації, яку заяв­ник повинен надати для прийняття органами Комітету рішення у справі.

У процесі розслідування службовці Комітету збирають і аналізують документи й відомості, досліджують ринок, одержують усні й письмові пояснення службових осіб та грома­дян, організовують проведення експертиз, Усні пояснення, які мають значення для розгляду заяви, справи, оформляються протоколом, який має бути підписаний особами, котрі надали й отримали усні пояснення. За необхідності органи Антимонопольного комітету України своїм розпорядженням можуть призначати одну чи кілька експертиз із метою з'ясувати питання, які виникають при розгляді заяви чи справи і потребують наукових, технічних або інших спеціальних знань. Експертиза призначається як за власною ініціативою, так і за клопотанням особи, котра бере участь у справі. У разі не­обхідності проведення додаткових досліджень або при суперечливих висновках кількох експертиз може бути призначена додаткова чи по­вторна експертиза.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про захист економічної конкуренції", строк розгляду справи не повинен перевищувати трьох місяців з дня по­дання заявником інформації у повному обсязі та отримання результатів експертизи. Якщо протягом цього терміну рішення не було прийнято, вва­жається, що дозвіл надано з дня закінчення терміну розгляду, про що орган Комітету, який розглядав справу, може повідомити заявнику. Якщо роз­гляд справи зупиняється у зв'язку з необхідністю вирішення органом Комітету чи судом питань, пов'язаних з цією справою, строк її розгляду продовжується на відповідний період. Якщо рішення органів Комітету мо­же суттєво зачепити законні інтереси третіх осіб, то вони теж можуть бути залучені до участі в розгляді цієї справи. В обох зазначених випадках орга­ни Комітету приймають розпорядження, про що повідомляють заявнику. За результатами розгляду заяви Антимонопольним комітетом чи Адміністративною колегією Комітету може бути прийняте рішення про надання дозволу на концентрацію, а також рішення про погодження установчих документів або внесення змін до них. Рішення щодо її заборони може прийняти лише Комітет. Ці рішення можуть, по суті, відрізнятися від попередніх висновків, якщо при їх одержанні була надана неповна або недостовірна інформація. У разі відмови в наданні дозволу на концентрацію Комітет може запропонувати заявнику виконати певні дії, за умови виконання яких у майбутньому виникнуть підстави для надання дозволу.

Статистика свідчить, що Комітет забороняє концентрацію вкрай рідко. Тобто при добросовісному зверненні до Антимонопольного комітету України за дозволом на концентрацію шанси отримати позитивне рішення досить великі. На практиці Антимонопольний комітет України про­сто нерідко залишає заяви суб’єктів господарювання без розгляду через недо­статній обсяг наданої інформації. Так органами Комітету було розглянуто:

протягом 2002 року - 728 заяв на здійснення концентрації. За результатами розгляду заяв і справ про концентрацію в 396 випадках було надано згоду, у трьох випадках згода на здійснення концентрації була надана за умови виконання учасниками певних зобов'язань, у двох випадках у згоді було відмовлено. Решту заяв було залишено без розгляду, переваж­но через неподання заявниками інформації про відносини контролю, а та­кож у намірах відмови від здійснення концентрації взагалі;

протягом 2004 року – розглянуто 585 заяв на здійснення концентрацій. Відкрито 46 справ про концентрацію, 72 справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. 153 заяви про концентрацію залишено без розгляду і повернуто заявнику. За результатами розгляду заяв і справ про концентрацію в 416 випадках надано дозвіл на концентрацію, у 1 випадку концентрація була заборонена. Розглянуто 91 заяву про надання попередніх висновків на концентрацію суб’єктів господарювання.

У деяких випадках дозвіл на концентрацію надається, але за умов ви­конання певних вимог і зобов'язань, які усувають або пом'якшують нега­тивний вплив концентрації на конкуренцію. Це може бути, зокрема, обме­ження щодо управління, користування чи розпорядження майном, зо­бов'язання здійснити відчуження майна або його частини й інші дії. На­приклад, бельгійській компанії "Сан Інтербрю", яка кілька років тому вис­ловила бажання придбати Харківське ВАТ "Рогань", як умову надання зго­ди Антимонопольного комітету України було запропоновано протягом року після цього придбання прода­ти пиво-безалкогольний комбінат "Крим", котрий незадовго до цього був придбаний бельгійцями. Таке рішення обґрунтовувалося, з одного боку, намаганням не перешкоджати надходженню в Україну солідних іноземних інвестицій, а з іншого боку, прагненням не допустити монополізацію рин­ку пива. Як і вимагалося, кримське підприємство було продане заявником у встановлений Комітетом термін.

Орган, який прийняв рішення, не має права його змінити або скасувати без істотних обставин, обумовлених у законі. Він має право лише виправи­ти допущені описки чи помилки, не змінюючи при цьому основного змісту рішення. Якщо з якогось досліджуваного під час розгляду справи питання не було прийнято рішення, може бути прийняте додаткове рішення. Дозвіл Антимонопольного комітету України на здійснення концентрації має обмежений термін дії. Концентрація повинна бути здійснена протягом року, якщо інше не визначено в рішенні. У випадку, коли учасники концентрації не встигли реалізувати свої плани в зазначений термін, во­ни повинні подати нову заяву. Таке трапляється, наприклад, коли заявник дозвіл на придбання пакета акцій отримав, а конкурс виграв інший суб’єкт господарювання, а не він, або змінилися плани. Так, як ситуація на ринку протягом певного часу може суттєво змінити­ся, тому якщо протягом року не було здійснено концентрацію і плани у заявника не змінилися щодо цієї концентрації, то необхідно йому звертатися до Комітету ще раз за дозволом.

У процесі розгляду заяв чи при провадженні справ іноді бувають випад­ки, коли інвестор з тих чи тих причин змінює свої плани. Або ж він, на­решті, усвідомлює, що ці плани нереальні і дозвіл Комітету він отримати не зможе. Втративши інтерес до концентрації, він або не надає інформації Комітету, або відкликає заяву. У випадку надходження від заявника клопотання про відкликання заяви приймається розпорядження відповідних органів Комітету про залишення заяви без розгляду. На етапі розгляду справи відповідно до статті 32 Закону "Про захист економічної конкуренції", в разі надходження від заявника клопотання про відкликання заяви або про за­криття розгляду справи, а також при неподанні заявником необхідної інформації, що перешкоджає розгляду справи, розгляд справи про концент­рацію підлягає закриттю без прийняття рішення по суті.

Усе це, однак, не позбавляє заявника права з часом знову звернутися до Антимонопольного комітету України з новою заявою про надання дозволу на концентрацію. Якщо обстави­ни, які характеризують концентрацію, суттєво не змінилися, то подання такої заяви не потребує повторної сплати відповідного збору. До повторної заяви додаються копія попередньої заяви, необхідні документи з виправле­ннями й документи, не додані до попередньої заяви. Якщо порівняно з попередньою заявою суттєво змінюються обставини, які ха­рактеризують концентрацію, зокрема міняється склад учасників, вид кон­центрації й інші важливі характеристики, то, згідно з "Положенням про концентрацію", повторна заява подається до Комітету як нова заява. За її подання знову сплачується відповідна плата.

Дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію може бути наданий, якщо вона не призводить до монополізації або суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині. Якщо Комітет з цих причин забороняє концент­рацію, заявники можуть звернутися з заявою про надання дозволу до Кабінету Міністрів України. Він може дозволити концентрацію, на здійснення якої Комітет не дав дозволу, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конку­ренції. Такий дозвіл надається в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року за № 219 "Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгод­жені дії, концентрацію суб'єктів господарювання'. Цією постановою пе­редбачено створення комісії з числа незалежних експертів для оцінки позитивних і негативних наслідків оспорюваної концентрації. Організаційні питання роботи з цією комісією та підготовка відповідного рішення Кабінету Міністрів України покладені на спеціальний підрозділ Міністер­ства економіки України. Забезпечення контро­лю за виконанням рішення Кабінету Міністрів України, яке буде прийня­те з цього питання, покладені на Антимонопольний комітет із залученням Мінекономіки й інших органів виконавчої влади. Спільним Наказом Міністерства економіки України (24 квітня 2003 року № 106) і Антимонопольного комітету України (11 лютого 2003 року № 41-р), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 травня 2003 року за № 366/7687, було затверджено Положення про Комісію з питань оцінки позитивних і негативних наслідків узгоджених дій, концентрації суб’єктів господарювання. Яким встановлено порядок утворення, роботи і прийняття рішення зазначеної комісії, а також права та обов’язки Комісії і її членів.

Інформація про прийняті рішення за результатами розгляду заяв, справ про концентрацію може бути опублікована в “Офіційному віснику України”, інших друкованих чи електронних засобах масової інформації або оприлюднена в інший спосіб.

У випадку здійснення концентрації без попереднього дозволу органів Антимонопольного комітету України виникає ризик визнання такої кон­центрації порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим статтею 50 Закону "Про захист економічної конкуренції", це тягне за собою відповідальність, встановлену статтею 52 зазначеного зако­ну. Зокрема, такими порушеннями є концентрація без отримання у відповідних випадках дозволу Комітету; невиконання вимог погоджених ус­тановчих документів; недотримання умов, за наявності яких окремі випад­ки інвестиційної діяльності не вважаються концентрацією і тому не вима­гають отримання дозволу Комітету; невиконання вимог і зобов'язань, якими було обумовлено надання дозволу Комітету.

Крім того, якщо концентрація призводить або може призвести до моно­полізації чи суттєвого обмеження конкуренції, Комітет може звернутися до суду з позовом про визнання недійсними угод, рішень, інших актів, відповідної установчої угоди про створення суб'єкта господарювання та скасування його державної реєстрації. Якщо орган Комітету дав дозвіл на концентрацію на підставі поданої недостовірної інформації, то рішення про надання дозволу може бути переглянуте за нововиявленими обстави­нами протягом п'яти років з моменту його прийняття.

Усе вище наведене стосується випадків, які підпадають під порогові показники концентрації. Крім того, слід мати на увазі, що це є дії, які по суті своїй, є діями, котрі сприяють концентрації ринків, але не мають відповідних масштабів. Для антимонопольного регулювання таких дій свого часу були розроблені відповідні нормативні документи Антимонопольного комітету України, за­реєстровані в Міністерстві юстиції України, які не втратили своєї юридич­ної сили і діють сьогодні паралельно з Положенням про концентрацію. Так, порядок одержання дозволу органів Комітету на поглинання одного суб'єкта господарювання іншим шляхом придбання контрольного пакета акцій суб'єктів господарювання в процесі приватизації регламентується Положенням про порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на поглинання господарюючих суб'єктів у процесі приватизації, затвердженим розпорядженням Комітету від 21 червня 1994 року за № 8-р і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 липня 1994 року за №148/357, крім випадків, визначених законодавством. Тобто якщо в про­цесі приватизації купується контрольний пакет акцій суб'єкта господарю­вання, але за пороговими показниками це придбання не підпадає під дію Положення про концентрацію, то покупець повинен погодити з Антимонопольним комітетом України свої дії відповідно до зазначеного положення.

Таким самим чином порядок одержання дозволу органів Комітету на створення холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації регламентуються Положенням про порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на створення холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації, затвердженим розпорядженням Комітету від 21 червня 1994 року № 6-р і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 липня 1994 року за № 150/359, а також Положенням про порядок погодження з Антимонопольним комітетом України про­ектів установчих документів та планів розміщення акцій холдингових компаній, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації, за­твердженим розпорядженням Комітету від 21 червня 1994 року за № 7-р і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 липня 1994 року за №149/358.

У відповідних випадках чинними є і Положення про порядок підтвердження Антимонопольним комітетом України наявності контрольного пакета акцій, затвердженого розпорядженням Комітету від 21 червня 1994 р за № 9-р і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 липня 1994 року за № 147/356, а також Положення про особливості контролю за дотри­манням антимонопольного законодавства інвестиційними фондами та інвестиційними компаніями, затвердженого розпорядженням Комітету від 18 листопада 1994 року за № 13-р і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 грудня 1994 року за № 297/507 (зі змінами й доповненнями). Останній документ регулює порядок повідомлення органів Антимонопольного комітету України про придбання цінних паперів інвестиційними фондами й інвестиційними компаніями, а також про укладення інвестиційним керуючим договору уп­равління активами інвестиційних фондів і компаній.

Висновки Комітету про доцільність створення промислово-фінансових груп, про техніко-економічне обґрунтування та Генеральну угоду ПФГ на­даються відповідно до статті 3 Закону України "Про промислово-фінан­сові групи в Україні". А висновки органів Комітету про можливість орен­ди й умови договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства чи його структурного підрозділу, який перебуває в державній, кому­нальній власності або належить Автономній Республіці Крим, надаються орендодавцеві відповідно до статті 9 Закону України "Про оренду держав­ного та комунального майна".

4. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні економічної концентрації, без отримання попереднього дозволу Відповідно до статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є:

10) недотримання умов, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 22 цього Закону;

11) порушення положень погоджених з органами Антимонопольного комітету України установчих документів суб'єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції;

12) концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна;

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Зокрема, органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання:

юридичних осіб;

фізичних осіб;

групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб'єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За порушення, передбачені:

пунктами 5, 8, 10, 11, 12 та 19 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф;

Доход (виручка) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається як сумарна вартість доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) усіх юридичних та фізичних осіб, що входять до групи, яка визнається суб'єктом господарювання відповідно до статті 1 цього Закону.

У разі, коли декілька юридичних та/або фізичних осіб - суб'єктів господарювання, які входять до групи, що визнається суб'єктом господарювання, вчинили діяння (дії, бездіяльність), які призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеним суб'єктом господарювання, та/або мають права, без яких вчинення порушення було б неможливим, та/або отримали чи можуть отримати переваги у конкуренції чи інші вигоди, штраф накладається на суб'єкт господарювання в особі юридичних та/або фізичних осіб, які вчинили наведені діяння (дії, бездіяльність) або отримали чи можуть отримати наведені вигоди. Під вигодою вважається, зокрема, можливість впливати на діяльність інших юридичних та/або фізичних осіб - суб'єктів господарювання, одержання частини їх прибутку.

Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абзацом другим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом третім частини другої цієї статті, - у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом четвертим частини другої цієї статті, - у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення про накладення штрафів у розмірах понад одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

У разі, якщо суб'єкт господарювання працював менше одного року, розмір штрафу обчислюється від доходу (виручки) суб'єкта господарювання за весь час до прийняття рішення про накладення штрафу.

Відповідно до статті 53 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, якщо суб'єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище.

Примусовий поділ не застосовується у разі:

неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;

наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вживається суб'єктом господарювання, перевищує тридцять відсотків валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).

Рішення органів Антимонопольного комітету України про примусовий поділ суб'єкта господарювання підлягає виконанню у встановлений строк, який не може бути меншим шести місяців.

Реорганізація суб'єкта господарювання, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монопольного (домінуючого) становища цього суб'єкта господарювання на ринку.

Статтею 55 Закону України “Про захист економічної конкуренції” передбачено відшкодування шкоди.

Особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до суду, господарського суду із заявою про її відшкодування.

Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Контрольні питання:

1. Поняття та види економічної концентрації.

2. Інформаційне забезпечення діяльності антимонопольних органів.

3. Контроль за створенням, реорганізацією, ліквідацією суб’єктів підприємництва та їх об’єднань.

4. Контроль за дотриманням конкурентного законодавства у придбанні чи набутті у власність (користування) безпосередньо або опосередковано акцій (часток, паїв), а також активів майна у вигляді цілісних майнових комплексів суб’єктів господарювання чи їх структурних підрозділів. Вступ одного або кількох суб’єктів господарювання в об’єднання.

5. Випадки обов’язкового одержання згоди на економічну концентрацію. Порядок подання заяви на економічну концентрацію.

6. Підвідомчість справ про економічну концентрацію. Порядок розгляду заяв. Підстави та порядок надання згоди на економічну концентрацію.

7. Примусовий поділ (виділ) господарюючих суб’єктів.

Ситуаційне завдання № 1

До Антимонопольного комітету України звернулися засновники науково-промислової корпорації "CAN" з проханням надати згоду на її утворення. Метою створення корпорації є поєднання наукового та виробничого потенціалу засновників для розробки і виробництва сучасних конкурентноспроможних свинцево-кислотних акумуляторних батарей за ресурсозберігаючою технологією. При цьому ринок свинцево-кислотних акумуляторів не є монополізованим. Окрім засновників корпорації на цьому ринку діють інші вітчизняні та зарубіжні виробники.

При розгляді заяви встановлено, що корпорація на момент створення не стане монополістом у виробництві акумуляторних батарей. Створення корпорації сприятиме розширенню виробництва хімічних джерел струму, появі конкурентноспроможної продукції, нових робочих місць та не завдасть шкоди навколишньому середовищу, оскільки виробничі цикли не є замкнутими.

1. Які нормативні акти регулюють порядок розгляду питань про надання згоди на створення об’єднань?

2. Чи є підстави в даному випадку для позитивного вирішення питання про створення науково-промислової корпорації "CAN"?

Ситуаційне завдання № 2

До Антимонопольного комітету України надійшла заява від компанії «UKRN III» про надання згоди на придбання у власність пакета акцій ВАТ «Київтелемонтаж» (м. Київ) у розмірі, що забезпечує перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління підприємства.

Основним видом діяльності компанії «UKRN III» є інвестиційна діяльність в Україні. Компанія пов’язана відносинами контролю господарської діяльності з іншими суб’єктами господарювання, що створюють єдину групу. До складу цієї групи входить, зокрема, ВАТ «ІнтерВідеоКиїв», що займає монопольне становище на регіональному ринку послуг кабельного телебачення у межах тих мереж, які воно обслуговує.

У свою чергу ВАТ «Київтелемонтаж» займає монопольне становище на регіональному ринку послуг кабельного телебачення міста Києва у межах мереж, які товариство обслуговує. Загальна кількість абонентів (індивідуальних та колективних), які уклали договори на обслуговування, складає близько 187 тисяч. ВАТ «Київтелемонтаж» пов’язане відносинами контролю також з деякими регіональними операторами кабельного телебачення.

У ході розгляду заяви до Комітету надійшов лист Управління зв’язку, телекомунікацій та інформатизації Київської міської державної адміністрації, в якому висловлювалася стурбованість тим, що придбання компанією «UKRN III» контрольних пакетів акцій ВАТ «ІнтерВідеоКиїв» та ВАТ «Київтелемонтаж» призведе до посилення монопольного становища зазначених товариств. Як обставина, що свідчить про можливі негативні наслідки такої концентрації в листі наводився факт надіслання товариствами «ІнтерВідеоКиїв» та «Київтелемонтаж» абонентам мережі кабельного телебачення повідомлень про намір розірвати раніше укладені договори на надання послуг кабельного телебачення з одночасними пропозиціями про укладення угоди з ТОВ «Воля-Кабель».

Було встановлено, що ВАТ «ІнтерВідеоКиїв» та ВАТ «Київтелемонтаж» займають монопольне становище у межах кабельних мереж, які вони обслуговують. Унаслідок концентрації посилення їхньої ринкової влади не відбувається.

Дії «ІнтерВідеоКиїв» та «Київтелемонтаж» щодо переукладання договорів на надання послуг кабельного телебачення ніяк не впливали на монополізацію товарних ринків. Крім того, зазначені дії не містили ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки не призвели до відмови у наданні абонентам послуг кабельного телебачення.

Заявниками було запропоновано концепцію модернізацію мереж кабельного телебачення в м. Києві на основі застосування сучасних технологій, запровадження нових видів телеінформаційних послуг, що забезпечить можливість збільшення пакетів телевізійних програм при підвищенні якості їх ретрансляції, а також розширення пропозицій щодо нових сервісів телемережі: Інтернету, електронної пошти, передачі даних, модемного зв’язку тощо. Досягнення економічного ефекту, адекватного інвестиційним ризикам, і надання споживачам міста Києва сучасних та якісних послуг без об’єднання ресурсів ВАТ «ІнтерВідеоКиїв» та ВАТ «Київтелемонтаж» згідно з даними заявника є неможливим.

Надані заявником та підтверджені експертами розрахунки свідчили також про те, що консолідація управління товариствами «ІнтерВідеоКиїв» та «Київтелемонтаж» призведе до зниження витрат, що дозволить зменшити абонентну плату за послуги кабельного телебачення та встановити прийнятні для споживачів розцінки на інші послуги телемережі.

Кваліфікуйте викладені факти з точки зору конкурентного законодавства.

Як вирішити справу?