Тема 8 монополістичні правопорушення

1. Поняття монополістичного правопорушення

2. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання

3. Зловживання монопольним домінуючим становищем

4. Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю

5. Обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб’єктів господарювання, об’єднань

6. Відповідальність за порушення конкурентного законодавства

Ключові слова: монополістичні правопорушення, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, антиконкурентні узгоджені дії, антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю, обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб’єктів господарювання об’єднань

1 Поняття монополістичного правопорушення

Визначення поняття монопольного правопорушення в Законі “Про захист економічної конкуренції” відсутнє, хоча це значно спростило б кваліфікацію порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Законодавець обмежився лише конкретним переліком видів поведінки, яка спрямована на недопущення, обмеження чи усунення конкуренції на ринку певного товару, кожному з яких присвячена окрема стаття Закону: стаття 6 – антиконкурентні узгоджені дії; стаття 13 – зловживання монопольним становищем; 15-17 – антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування та органів адміністративно-господарського управління та контролю; 18 –21 - обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб’єктів господарювання, об’єднань.

Монопольне правопорушення виступає в якості підстави для виникнення правовідносин, в рамках яких реалізується відповідальність за порушення антимонопольного законодавства, що передбачена розділом VІІІ Закону “Про захист економічної конкуренції”. Варто відзначити, що з прийняттям Господарського кодексу України окремі порушення законодавства про захист економічної конкуренції знайшли своє додаткове легальне закріплення ще й в Господарському кодексі України (глава 3 та 28 відповідно).

Монопольне правопорушення є різновидом господарського правопорушення, що обумовлено юридичною природою конкурентного законодавства як господарсько-правового інституту, відповідною сферою і характером цих правовідносин. Дані правопорушення, відмічає В.С Щербина¹⁰⁵, є різновидом позадоговірних правопорушень у господарській діяльності.

Іншої думки дотримується Л.Б. Біла¹⁰⁶: розглядаючи антимонопольне законодавство в якості інституту адміністративного права, вона аналізує антимонопольні правопорушення з точки зору адміністративного проступку.

Монопольні правопорушення виникають, по-перше, в результаті діяльності суб’єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю, яка суперечить нормам законодавства про захист економічної конкуренції та має на меті здобуття або утримання суб’єктом господарювання або групою чи органом влади виключного або домінуючого становища або використання його наслідків. По-друге, наслідком такої діяльності є порушення суб’єктивних прав суб'єктів господарювання, які беруть участь у конкуренції, та споживачів, а звідси впливає на добробут споживачів. По-третє, неузгодженість діяльності підприємців, органів влади і управління з покладеними на них юридичними обов’язками обумовлює правопорушення в цій сфері господарювання.

Отже, монополістичні правопорушення як різновид правопорушень – це такі, що суперечать нормам конкурентного законодавства, види діяльності, які не узгоджуються з покладеними на підприємців, органи державної влади і управління юридичними обов’язками, порушують суб’єктивні права підприємців, які беруть участь у конкуренції чи споживачів та здійснюють негативний вплив на конкуренцію.¹⁰⁷

Будь-яке правопорушення характеризується посяганням на певний об’єкт. Воно являє собою винну протиправну поведінку, характеризується суб’єктивним та об’єктивними властивостями, що в сукупності утворюють склад правопорушення.

Наявність складу монополістичного правопорушення – загальна, і, як правило, єдина підстава господарсько-правової відповідальності. Склад монополістичного правопорушення є тим юридичним фактом, що породжує правовідносини в сфері здійснення антимонопольного регулювання.

Склад монопольного правопорушення характеризується такими елементами, як: Об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона правопорушення.

Кожний із конкурентних складів монополістичних правопорушень, вказаних в статті 6, 13, 15-17, 18- 21 Закону, виступає в якості прикладу недопущення, обмеження чи усунення конкуренції.

Треба звернути увагу на той факт, що в науці кримінального права давно склалось поняття злочину як підстави кримінальної відповідальності, що включає в себе такі чотири ознаки: об’єкт та об’єктивна сторона; суб’єкт та суб’єктивна сторона. Вчення про склад правопорушення, яке характеризується зазначеними ознаками, одержало розвиток в адміністративному праві, а також загальній теорії права. Іншої думки дотримуються представники цивільного та господарського права, вважаючи, що склад правопорушення включає протиправну дію, шкоду, причинний зв’язок і вину; інколи ці елементи називаються умовами відповідальності.

Суб’єкт монополістичного правопорушення не включений до складу поряд з іншими його елементами. Це пояснюється тим, що суб’єкт “створює” склад правопорушення, а не є його частиною. Це з одного боку. З іншого, без суб’єкта не було б монополістичного правопорушення, оскільки не буває безсуб’єктних правопорушень загалом.¹⁰⁸

Статті 6, 13, 18 -21 Закону передбачають склади правопорушень, що є характерними для підприємців, а стаття 15-17 Закону – стосується дій, неприпустимих для органів влади, органів місцевого самоврядування органів адміністративно-господарського управління і контролю.

Монополістичне правопорушення не обмежується лише порушенням конкурентного законодавства, а стосується також порушень суб’єктивних прав учасників господарських відносин та споживачів.

Монополістичне правопорушення, в основному, здійснюється шляхом активних дій, що включають в себе свідому спрямованість волі на досягнення певної мети чи результату. Крім того, бездіяльність потрібно буде доказувати в монополістичних справах. А це є практично неможливим або може породити свавілля та суб’єктивізм з боку осіб, які проводять розслідування. З метою усунення останнього в антимонопольному законі необхідно вказати на випадки такої бездіяльності з боку монополістичних правопорушників.

Однією з підстав застосування відповідальності є вина. У той же час вина не є обов’язковою підставою для відповідальності за монополістичні правопорушення. Ризик пов’язаний не тільки з наслідками, а з їх врахуванням та регуляцією поведінки в ситуації невизначеності. Це не винна і не протиправна, а правомірна діяльність суб’єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування органів адміністративно-господарського управління і контролю, яка пов’язана з непередбаченими, але допустимими випадковостями, що здійснюють обмежувальний вплив на конкуренцію.

Існуючий поділ вини на умисел та необережність допомагає краще зрозуміти, що для монополістичних правопорушень характерним є факт вини, причому у формі прямого умислу. Мета вказується в складі монополістичного правопорушення не завжди, а лише тоді, коли вона визначає сутність правопорушення.

В залежності від суб’єктного складу порушників монополістичні правопорушення поділяються на дві групи: індивідуальні тобто ті, що вчиняються одним суб’єктом господарювання чи органом влади та колективні – ті, що вчиняються двома або більше суб’єктами господарювання. До першої відносяться зловживання монопольним (домінуючим) становищем суб’єкта господарювання та антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю. До другої – антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання, обмежувальна та дискримінаційні дії підприємств та об’єднань.

Спільним для всіх порушень буде намір суб’єкта господарювання порушника до набуття, збереження або утримання монопольного (домінуючого) становища.