Питання, які студент повинен самостійно вивчити і висвітлити на співбесіді з викладачем:

1. Як розвивалася промисловість України на початку ХХ ст.?

2. Які нові риси з’явилися в сільському господарстві, що гальмувало його розвиток?

3. Доведіть на прикладах, що на початку ХХ ст. в Україні виникла революційна ситуація.

4. Дати характеристику політичним партіям, які виникли в Україні напередодні революції 1905-1907 рр.

5. Розкрити хід революції 1905-1907 рр., місце і роль національно-визвольного руху, результат революції.

6. Яке місце займали українські депутати в І, ІІ і ІІІ Державних Думах?

7. Розкрити позитивні і негативні риси в діяльності політичних партій України в період реакції.

8. В чому сутність аграрної політики уряду П. Столипіна?

Проблемне завдання:

Доведіть на прикладах, що напередодні Першої світової війни в Україні виникла революційна ситуація.

УКРАЇНА В ПЕРІОД ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

1. Причини, початок і характер Першої світової війни. Ставлення різних партій до війни.

2. Воєнні дії на Південно-Західному фронті.

3. Утворення і діяльність легіону УСС.

Література

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1991, с. 418-437

Кормич Л., Багацький В. Історія України. Підручник. – К., 2004, с. 291-307

Розглядаючи перше питання, слід назвати загарбницькі плани країн Антанти та Троїстого союзу щодо України.

Перша світова війна змусила українських політиків Галичини, Буковини, Наддніпрянської України визначити свою зовнішньополітичну орієнтацію. Східні та західні українці по-різному ставилися до війни, до майбутнього України. Так, для головних українських політичних партій Галичини і Буковини це питання було вирішене ще до початку війни на користь Австро-Угорщини. Це пояснювалося їхньою лояльністю до своєї держави, порівняно кращими умовами життя українства в Австро-Угорщині, ніж в Росії, вірою в легку перемогу Троїстого союзу, надіями на те, що поразка Росії дасть можливість утворити самостійну Українську державу.

Серед українських політиків Наддніпрянщини були різні погляди: від повної підтримки війни до її заборони або нейтралітету. Стосовно майбутнього України їхні думки теж розійшлися: частина соціал-демократів вважала що Україна повинна бути у складі Росії на засадах автономії, інші бачили її самостійною, треті – вважали майбутню Україну невід’ємною частиною Росії.

Таким чином, воєнне протистояння Російської та Австро-Угорської імперій змусило українських політиків визначити своє ставлення до війни і майбутнього України, привело до розколу національно свідомого українства, розвело по різні боки воюючих держав.

Готуючи відповідь на друге питання, треба зосередити свою увагу на те, що Галичина, Буковина та Закарпаття були надзвичайно важливими для Росії. І тому вона з початком війни кинула на Галичину п’ять російських армій, австрійці відповіли наступом, але не змогли утримати тиску з боку російських військ. Розгромлені австрійці зупинили наступ аж на лінії Віслюки. Але на допомогу прийшли німецькі війська.

Компанія 1914 р. не принесла успіху ні державам Антанти, ні Троїстого союзу, перші надзвичайно кровопролитні битви практично вичерпали сили супротивників і обидві сторони перейшли до позиційної війни.

Починаючи розгляд подій 1915 р., треба звернути увагу на те, що знесилена Росія мала зазнати поразки і вийти з війни. І з цією метою 2 травня 1915 р. німецькі війська прорвали фронти і районі Горлиці, російські війська почали відступати по всій лінії фронту аж до середини вересня 1915 р. За цей час вся Галичина, майже вся Буковина були повернуті Австро-Угорщині. Австрійці захопили Луцьк, Дубно. І тільки восени 1915 р. російські війська змогли закріпитися на лінії Кам’янець-Подільський – Тернопіль – Кременець – Дубно.

Навесні 1916 р. Росія, виконуючи свій союзницький обов’язок, почала контрнаступ, який ввійшов в історію під назвою “Брусиловського прориву”. Це була найбільш вдала операція російської армії за часів світової війни. Російські війська захопили Чернівці, Коломию, Броди, Луцьк. Ці події фактично завершили наступальні дії на Поденно-Західному фронті.

Розглядаючи третє питання, слід звернути увагу на те, як Головною Українською Радою було створення в австрійській армії окремої військової частини, яка мала стати основною майбутньої національної армії. Цей український легіон отримав назву “Українські січові стрільці”.

Далі треба розкрити бойовий шлях цього легіону.