Питання, які студент повинен самостійно вивчити і висвітлити на співбесіді з викладачем:

1. Схарактеризувати причини переходу до непу.

2. Порівняти мету, суть політики “воєнного комунізму” та непу.

3. Визначити результати непу в промисловості і сільському господарстві в Україні.

4. З якою метою коренізація запроваджувалася в Україні?

5. Якими були наслідки українізації?

6. Чому радянське керівництво взяло курс на знищення українізації?

7. Вкажіть причини, які привели в 1920-тих роках до стрімкого злету культури.

8. Схарактеризуйте методи, якими ліквідовувалася неписьменність в Україні.

9. Як розвивалися художня література, музичне, театральне і кіномистецтво в 1920-х роках?

Проблемні завдання:

1. Що, на вашу думку, необхідно було змінити в економіці України на початку 20-х років, щоб зацікавити селян в результатах праці. Поясніть свою думку.

2. Пояснити, чому в середині 1920-х років багато вчених повернулися з еміграції в Україну.

Розкрити зміст таких категорій і понять: “лікнеп”, “робітфак”, “коренізація”, “українізація”, “автономія”, “федерація”, “конфедерація”.

Підготувати реферат: “Творчість М. Хвильового ”.

Західноукраїнські землі в 1921-1939 рр.

1. Західноукраїнські землі у складі Польщі.

2. Українські землі у складі Румунії.

3. Закарпаття у складі Чехословаччини.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1991, с. 522-555

При розгляданні першого питання, слід звернути увагу на те, що у 1923 р. Англія та Франція тимчасово погодились на те, щоб Східна Галичина ввійшла до складу Польщі на правах автономії. У 1923 р. Рада послів остаточно визначала суверенітет Польщі над Східною Галичиною, де українці складали 15% всього населення Польщі. Щодо українського населення краю польський уряд провадив політику колонізації та асиміляції, нехтування прав та свобод, заборони культури і мови.

Українці краю мали 12 політичних партій, головним виразником соціалістичних тенденцій виступала Радикальна партія.

Найбільшою, найбагатшою та найвпливовішою організацією західних українців лишалася греко-католицька церква (4 млн. віруючих), менш помітну роль грала православна церква (2 млн. віруючих).

Східна Галичина залишалася аграрно-сировинним придатком Польщі у міжвоєнний період.

Переходячи до другого питання зверніть увагу, що в хаосі 1918-1919 рр. Румунія захопила частину українських земель – Північна Буковина і Бессарабія.

Румунська влада на цих територіях проводила політику румунізації, своєю жорстокістю та непримиренністю вона перевершила політику Польщі у Східний Галичині.

Невелика буковинська спільність реагувала на румунське правління подібно до своїх співвітчизників у Польщі. У краю існувало два крила українського руху – поміркований (прагнув компромісу з режимом) та революційний або націоналістичний (прагнув активно протидіяти режимові). Лідерами останнього були О. Зибачинський, П, Григорович, Д. Квітковський.

Треба підкреслити, що українські селяни, страждали від малоземелля і безземелля, більшість селянських господарств розорювалися завдяки високим податкам і несприятливим ринковим умовам.

Розглядаючи третє питання слід звернути увагу на те, що Закарпаття входило до складу Чехословаччини, яка будучи найдемократичнішою державою Східної Європи, не проводила такої відкритої дискримінації та асиміляції щодо українства, як Польща та Румунія.

Після Мюнхенської угоди 1938 р. Чехословаччини 11 жовтня 1938 р. надав краєві самоврядування. Уряд Августина Волошина негайно приступив до перетворення Карпато-України на автономну українську державу. Тоді ж було сформовано військову організацію – Карпатську Січ. У момент створення уряду Карпатської України Угорщина окупувала південну частину краю, змусивши перевести українців з Ужгорода до Хуста. За таємним пактом 1939 р. Німеччина погодилась на окупацію Закарпаття Угорщиною, 14 березня 1939 р. в край ввійшли угорські війська; 15 березня 1939 р. уряд А. Волошина символічно проголосив незалежну республіку Карпато-України. А вже через кілька годин по тому змушений був емігрувати за кордон.