Питання, які студент повинен самостійно вивчити і висвітлити на співбесіді з викладачем:

1. Проаналізувати становище українців та українських земель напередодні Першої світової війни.

2. Пояснити, чому Україна займала значне місце в планах воюючих держав.

3. Схарактеризувати воєнні кампанії 914-1916 рр. і порівняти їх.

4. Вказати межу утворення Головної Української Ради.

5. Коли, ким і якою метою було створено Спілку визволення України.

6. Навести факти, які б свідчили про переслідування українського національного руху з боку Центральних держав та Росії.

7. Яку позицію займав ТУП щодо війни?

8. Які завдання ставили перед собою українські демократи на початку світової війни?

9. Чи можна стверджувати, що Українські січові стрільці – перша в ХХ ст. українська армія?

10. Чи можна стверджувати, що Перша світова війна активізувала український національний рух, але привела його до розколу?

Скласти таблицю: “Перша світова війна і український національний рух”.

Назва організації	Дата	Місце утворення	Мета діяльності

Проблемні завдання:

1. Чи можна погодитися з твердженням В. Винниченко, яке він зробив у своєму творі “Відродження націй”, про те, що українці, які жили на території Росії, мали три орієнтації: “на німецький багнет, на російську милість і на себе”.

2. Як ви розумієте вислів, що “українці в Першій світовій війні змушені були воювати один проти одного за чужі їм імперіалістичні інтереси”?

Розкрити зміст таких категорій і понять: світова війна, анексія, експансія, позиційна війна.

Українська національно-демократична революція (1917-1920 рр.)

1. Проголошення ЗУНР. Злука УНР і ЗУНР.

2. Відновлення більшовицького режиму.

3. Продовження політики “воєнного комунізму”.

4. Наступ білогвардійців на Україні літом 1919 року.

5. Розгром Врангеля.

6. Причини поразки української революції.

Література

Грицак Я. Й. Нарис історії України : Формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. – К.: Ґенеза, 1996, с. 134-165.

Коваль М. В., Кульчицький С. В., Курносов Ю. О. Історія України. – К., 1992, с. 106-189.

Полонська-Василенко Н. Історія України. Том 2. – К., 1995, с. 526-545.

Турченко Ф. Г. Новітня історія України. Частина перша. – К., 2002, с. 135-190.

18-19 жовтня 1918 р. парламентарі, керівники політичних партій, церковні ієрархи Східної Галичини та Буковини утворили Українську Національну Раду, яка мала діяти як представницький орган.

9 листопада, після того, як всі українські партії досягли угоди про формування уряду, було призначено тимчасову раду міністрів або генеральний Секретаріат на чолі з Костем Левицьким. 13 листопада було офіційно проголошено нову державу – Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР). 22-26 листопада на підконтрольних українцям землях було проведено вибори до Української Народної Ради, куди входило 150 депутатів. У квітні 1919 року було прийнято земельний закон. Уряд монополізував продаж основних продуктів, а також сірників, цигарок, спирту. Реформувалась освіта.

22 січня 1919 року у києві було проголошено Акт злуки, тобто об’єднання, соборності України, за яким ЗУНР гарантувалась автономність.

6 січня 1919 року декретом Тимчасового робітничо-селянського уряду України Україну було проголошено Українською Соціалістичною Радянською Республікою (УСРР). Як і у Росії, в Україні почала проводитись політика так званого “воєнного комунізму”. Така політика не могла не викликати невдоволення у більшості населення України. До літа майже все українське село було охоплене повстаннями проти більшовиків. Від них відійшли війська, очолювані Махном і Григор’євим. В цей час (червень 1919 р.) в наступ на Україну рушили війська Денікіна. Денікінщина була терористичною диктатурою антинародного і антиукраїнського спрямування. Режим Денікіна викликав впертий опір з боку українського населення. Армія Денікіна змушена була відступати. У більшовиків в Україні фактично залишався один суперник – генерал Врангель, який отаборився. У листопаді 1920 року Червона Армія прорвалася у Крим, розбивши врангелівські війська.

Українці не змогли зорганізуватися як нація. Національна ідея не зустріла широкої підтримки. В результаті дій певних чинників самостійна Україна опинилася фактично без підтримки демократичних держав Західної Європи.