Джерела інформації

• Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. – К.: Эльга-Н, Ника-Центр. – Т.1. – 2001. – 536 с. (Раздел 2, Глава 6, с. 296-325)

• Біржова діяльність: Навчальний посібник / Під ред. д.е.н. В.І. Крамаренко, д.е.н. Б.І. Холод. – К.: ЦУЛ, 2003. – 264 с. (Розділ 6, с.101-110)

• Дудяк Р.П., Бугіль С.Я. Організація біржової діяльності: основи теорії і практикум: Навчальний посібник. 2-ге видання, доповнене. – Львів: “Новий світ-2000”, “Магнолія плюс”. – 2003. – 360 с. (Тема 13, с. 249-272)

• Кушнір Т.Б. Економіка і організація біржової торгівлі: Навч. Посіб.: 2 вид., стереотипне. – Харків: Консул, 2004. – 216 с. (Частина 10-12, с.184-200)

• Ценные бумаги (Уровень 1). Учебный материал EBTRA по банковскому делу. – TACIS, 2004

• Карлберг К. Бизнес-анализ с помощью “Excel”. – М., Спб., К. – 2000

ТЕМА 4. УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ ПІДПРИЄМСТВА

(Лекційне заняття №4) Лекцію розраховано на 2 год.

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

4.1. Характеристики ефективності чистих виробничих інвестицій

4.2. Чистий приведений дохід та його властивості

4.3. Внутрішня норма доходності, індекс доходності та термін окупності інвестицій

4.4. Співвідношення вимірників ефективності виробничих інвестицій

Після вивчення теми студент зможе:

• перелічити характеристики ефективності реальних інвестицій

• сформулювати визначення чистого приведеного доходу проекту

• розрахувати термін окупності та доходність інвестицій бухгалтерським методом і методом дисконтування

• пояснити зв’язок між показниками ефективності інвестицій

1. Характеристики ефективності чистих виробничих інвестицій

Фінансовий аналіз виробничих інвестицій в основному заклечається у вимірі (оцінюванні) кінцевих фінансових результатів інвестицій – їх доходності для інвестора. З таким завданням стикаються як на етапі першочергового аналізу фінансової «привабливості» проекту, так і при розробці бізнес-плану. Негативний висновок звичайно дає привід відмовитись від подальшого, більш ґрунтовного і поглибленого, вивчення проекту. Інтерес до тонких методів виміру ефективності звичайно не виникає при очевидній високій доходності проектів, яка перевищує існуючий рівень позикового відсотка. Так, у повоєнні роки в США при 20% доходності інвестованого акціонерного капіталу та 3-4%-му рівні позикового відсотка менеджери нафтових і газових компаній не застосовували складні критерії. І лише в кінці 50-х років, коли настало помітне зниження доходності від буріння нових свердловин, виникла необхідність у розробці і застосуванні більш надійних і складних критеріїв.

Перше, що, імовірно, кидається в очі при розгляді методик виміру ефективності інвестицій, - це їх різноманіття. За кордоном кожна корпорація, керуючись досвідом управління фінансовими ресурсами, що склався, їх наявністю, цілями, які переслідуються в той чи інший момент, а іноді й амбіціями, застосовують власну методику. Разом з тим, в останні 2-3 десятиліття сформувались і загальні підходи до рішення даної задачі. Застосовувані у фінансовому аналізі методики і критерії можна розбити на дві великі групи за тим, враховують вони фактор часу чи ні. Урахування фактору часу спирається на дисконтування відповідних вартісних величин, у зв’язку з чим методи і вимірники першої групи часто називають дисконтними. До другої відносять методи без дисконтування розподілених у часі грошових сум (витрат і віддачі від них). Умовно останні називають бухгалтерськими. У сучасній практиці середні та великі фірми переважно керуються дисконтними методами, а малі фірми звичайно обмежуються суб’єктивними оцінками і бухгалтерськими методами.

В аналізі в основному використовують чотири, засновані на дисконтуванні, показники:

• чистий приведений дохід (net present value, NPV);

• внутрішню норму доходності (internal rate of return, IRR);

• дисконтний термін окупності (discounted payback);

• індекс доходності (profitability index, benefit-cost ratio).

Природно, що різні показники зовсім не обов’язково дадуть однакові результати у відношенні переважності того чи іншого інвестиційного проекту. Справа в тому, що вони мають різний зміст і вимірюють ефект з різних точок зору. Неоднозначність результатів, одержаних при оцінюванні ефективності проектів, є причиною того, що багато фірм для підвищення надійності при відборі варіантів інвестування орієнтуються на два або більше вимірники.

Для кінцевого рішення про вибір проекту, звісно, залучаються і додаткові критерії, в тому числі й неформальні, наприклад, пов’язані з екологією та безпекою роботи персоналу. Основна задача при розробці моделі, за допомогою якої збираються проаналізувати довгостроковий інвестиційний проект, в тому числі виміряти його фінансову ефективність, заклечається у формуванні очікуваного потоку платежів. Першим кроком у цьому напрямі є розробка структури потоку у часі – розбивка його на етапи, що відрізняються своїм змістом і закономірностями у зміні доходів і витрат. При цьому повинні бути взяті до уваги як очікувані зовнішні умови (наприклад, динаміка цін на продукцію), так і виробничі параметри (об’єми виробництва, рівень виробничих витрат тощо).

У загальному вигляді член потоку платежів для кожного часового інтервалу визначається наступним чином (за умови, що сплачується податок на прибуток):

Наведене рівняння характеризує загальний підхід до визначення члена потоку. Воно може бути уточнене і розвинуте з урахуванням конкретних умов і прийнятої на підприємстві методики, методів нарахування і сплати податків і т. ін.. Вираз (4.1) розроблений без урахування джерел фінансування. Якщо в потоці платежів враховується залучення позикових коштів, їх погашення й сплата відсотків, то член потоку визначається наступним чином:

У даному виразі передбачається, що суми сплати відсотків зав кредит звільняються з-під податків.

Який би дисконтний метод оцінки ефективності інвестицій не був обраний, так чи інакше він пов’язаний з приведенням як інвестиційних витрат, так і доходів до одного моменту часу, тобто з розрахунком відповідних сучасних вартостей потоків платежів. Важливим моментом тут є вибір рівня відсоткової ставки для дисконтування. Вибір рівня відсоткової ставки для дисконтування за рідким виключеннями не є однозначним і залежить від низки факторів. Звичайно орієнтуються на існуючий або очікуваний рівні позикового відсотку. Практично для цього використовують конкретні орієнтири – доходність низки цінних паперів, банківських операцій тощо з урахуванням умов діяльності інвестора. Відмітимо, що одна й та сама компанія може застосовувати різні ставки приведення для оцінки інвестиційних проектів, що мають різне спрямування, терміни реалізації і т. ін.. Наприклад, досить оправданим є використання більш низьких ставок при оцінюванні проекту розширення діючого виробництва, аніж при створенні нового підприємства.