3. Мінімізація ризику інвестиційного портфелю підприємства

Наведені вище вирази для дисперсії сумарного доходу дозволяють розглянути проблему диверсифікації інвестицій і ризику ще в одному аспекті, а саме, – визначити структуру портфеля, яка мінімізує дисперсію, а, отже, ризик. Для знаходження мінімуму дисперсії повернемось до формул, що її визначають. Якщо припустити, що немає статистичної залежності між доходами від окремих видів інвестицій, то знайти оптимальну у вказаному сенсі структуру портфеля не так вже й складно. Припустимо, що портфель, як і раніше, складається з двох видів паперів Х та Y. Їх частки у портфелі складають ах та 1–ах, а дисперсії Dx та Dy. Загальна дисперсія визначається за формулою (6.4). Оскільки ця функція є неперервною, то застосуємо стандартний метод визначення екстремуму. Нагадаємо, що мінімальне значення дисперсії суми має місце, коли:

За наявності кореляції між показниками доходів звернемось до (6.5). Мінімум цієї функції має місце, коли:

Як видно з наведених формул, розрахункова величина частки одного з паперів може за деяких умов виявитись від’ємною. Звідси випливає, що цей вид паперу просто не повинен включатися в портфель.

Повернемось до даних попереднього прикладу і визначимо структуру портфеля з мінімальною дисперсією. Нагадаємо, що При повній позитивній кореляції розрахункові значення частки першого паперу складуть за формулою (6.8):

Відповідно . Отже, мінімальна дисперсія має місце у випадку, коли портфель складається з одного паперу виду Х. Середній дохід від портфеля рівний 2. При повній негативній кореляції знаходимо:

Дисперсія в цьому випадку дорівнює нулю, а середній дохід складе 2,421. Нарешті, за відсутності кореляції одержимо за формулою (6.7): ; .

Дисперсія доходу при такій структурі рівна 0,418, а середній дохід рівний 2,346. Перейдемо до загальної постановки задачі і визначимо структуру портфеля з n складовими. Припустимо, що доходи статистично незалежні. Опустимо докази і наведемо результат у матричному вигляді:

Наприклад:

Відмітимо, що структуру портфеля, яка мінімізує дисперсію доходу, з п складовими за наявності кореляції визначити так само просто, як це було зроблено вище, неможна. Однак рішення існує, хоча його одержання достатньо клопітка справа. Аналіз диверсифікації представляє собою перший етап у дослідженні портфеля інвестицій. Наступним є максимізація доходу. Ця проблема також пов’язана з виміром ризику і потребує детального спеціального обговорення, який виходить за межі даного предмету.

Тому обмежимось лише тезою про те, що метод Г. Марковіца, який заключається у розробці й рішенні спеціальної моделі нелінійного програмування з використання показників доходів і дисперсій, у теоретичному плані не викликає зауважень. Що стосується його практичного застосування, то тут, на погляд багатьох спеціалістів, приховані серйозні підводні камені.

4. Стратегічне інвестиційне планування і методи портфоліо-аналізу інвестицій

Для розробки певних стратегічних рішень відносно підприємств, які є об’єктами фінансових вкладень, доцільним є використання матриці Бостонської консалтингової групи (BCG Matrix). Дана матриця, являє собою один з найбільш відомих інструментів стратегічного аналізу номенклатури фірми – так званого портфоліо-аналізу. На нашу думку, портфельний аналіз підприємства, є важливим складовим елементом процесу прогнозування результатів його діяльності. В класичному вигляді матриця БКГ використовується для оцінки і порівняння товарних груп та містить 4 квадранти в координатах „швидкість зростання” – „відносна частка ринку”:

• „Собаки” – найменш привабливий сектор.

• „Знаки питання” (в літературі також зустрічаються терміни „важкі діти”, „дикі кішки”) – швидке зростання робить їх привабливими для ринку. Але їх відносна частка низька і породжує питання, чи вдасться реалізувати потенційно високі прибутки.

• „Зірки” – зазвичай, найкраща позиція для бізнесу. Вони також можуть генерувати власні внутрішні потоки інвестицій.

• „Грошові мішки” („дійні корови”) – бізнес в цьому секторі з відносно великою контрольованою часткою ринку і за лідируючих позицій у галузі забезпечує достатньо високий прибуток [39].

Як інструмент аналізу матриця Бостонської консалтингової групи використовується й у фінансовому плануванні – для оцінки портфелю активів, формуючи наступні принципи інвестиційної політики компанії: здійснювати інвестиції у „зірки”; одержувати доходи від „корів” („грошових мішків”); вилучати ресурси з „собак”; уважно відстежувати ресурси, вкладені у „знаки питання”.

До недоліків матриць БКГ відноситься їх надмірна спрощеність. Варто відмітити, що матриця типу 2×2 дає лише загальні рекомендації, а при ближчому огляді породжує питання: чи дійсно не варто здійснювати значні інвестиції в „грошові мішки” (БКГ рекомендує це, але, з іншого боку, найбільша віддача від інвестицій – саме в цьому секторі); чи дійсно безперспективними є „собаки” (матриця рекомендує вилучати інвестиції з цих секторів, або, принаймні, більше в них не вкладати, але існують приклади, коли такого роду компанії приносили високі прибутки) тощо.

У ролі узагальнюючого показника ефективності фінансово-інвестиційної діяльності концесійного підприємства виступає рентабельність інвестицій (return on investments, ROI), який розраховано за формулою

В якості прикладу наведемо результати протфоліо-аналізу інвестицій ВАТ «Укртелеком». Показники ефективності фінансових вкладень ВАТ „Укртелеком” в інші підприємства (СП ТОВ „Інфоком”, ЗАТ „Утел”, ЗАТ „Елсаком-Україна”, ВАТ „Свемон-Інвест”, ВАТ „Телекомінвест”, ЗАТ „Телесистеми України” та АППБ „Аваль”) наведено в табл. 6.

На рис. 28 побудовано матрицю типу БКГ для оцінки ефективності портфелю активів ВАТ „Укртелеком”, де вісь Х – це сума інвестицій товариства, Y – чистий прибуток аналізованих підприємств (для ЗАТ „Утел”, прибуток якого значно перевищує прибутки решти підприємств і частка ВАТ „Укртелеком” в статутному фонді якого складає 100%, використано вісь Y/). З метою поглибленого аналізу, використано третій параметр, який пропорційно впливає на довжину радіусу кола, що позначає сектор на координатній осі, – тобто введено додаткову, внутрішня вісь. В даному випадку в ролі такої осі виступає частка ВАТ „Укртелеком” у капіталі аналізованого підприємства.

Рис. 28. Матриця аналізу ефективності портфелю активів ВАТ „Укртелеком”. Побудовано на основі даних табл. 6.

Таблиця 6. Аналіз рентабельності фінансових вкладень ВАТ „Укртелеком” у 2003 р. (у тис. грн.)

Найменування показника	СП ТОВ „Інфоком”	ЗАТ „Утел”	ЗАТ „Елсаком-Україна”	ВАТ „Свемон-інвест”	ВАТ „Телекомінвест”	ЗАТ „Телесистеми України”	АППБ „Аваль”
Статутний фонд підприємства	9240	11672	7945	400	1154	276,6	800000
Частка ВАТ „Укртелеком”, %	51%	100%	34%	10%	26%	9,9%	1,32%
Інвестиції ВАТ „Укртелеком”	4712,4	11672	2701,3	40	300,04	27,38	10560
Чистий прибуток (збиток)	6500	145620	-1549	2490,8	-825	126	11706
Прибуток/втрати для інвестора	3315	145620	-526,7	249,08	-214,5	12,474	154,52
ROI загалом по підприємству	0,70	12,48	-0,19	6,23	-0,71	0,45	0,02
ROI для ВАТ „Укртелеком”	1,38	12,48	-0,57	62,27	-2,75	4,60	1,11
Вплив фінансових результатів підприємства на прибуток ВАТ „Укртелеком”, %	0,53%	23,6%	-0,09%	0,04%	-0,03%	0,002%	0,02%

Таблицю складено на основі даних фінансової звітності аналізованих підприємств.

На базі аналізу портфелю активів ВАТ „Укртелеком” можна зробити наступні висновки:

1.До групи „грошових мішків” („дійних корів”) відносяться ЗАТ „Утел” та АППБ „Аваль”, які є стабільно прибутковими. Такі вкладення не потребують особливих заходів, направлених на підвищення їх ефективності. Проте, оскільки даний квадрант відповідає такому етапові життєвого циклу як стабілізація/стагнація, за яким через певний проміжок часу неминуче наступить етап спаду, варто постійно проводити експрес-аналіз динаміки результатів діяльності цих підприємств.

2.СП ТОВ „Інфоком” є єдиним представником групи „зірок”. Для цього підприємства доцільним буде збільшення обсягу інвестицій з боку ВАТ „Укртелеком” , оскільки вкладення в даний актив є на даний момент найбільш перспективними.

3.Решта підприємств потрапили до групи „знаків питань”. До цієї групи відносяться передусім підприємства з невеликим розміром власного капіталу, а також підприємства, які продемонстрували від’ємний фінансовий результат. У першому варіанті до таких активів слід застосувати агресивну стратегію зростання для реалізації можливостей швидкого росту. У другому випадку, якщо витрати на посилення позицій і фінансовий ризик переважать потенційні прибутки, рекомендовано застосувати політику „роздягання” або „згортання”. Загалом дана локальна група вимагає зваженого підходу, і розумніше буде використати стратегію очікування (stand-by) та індивідуального розгляду кожного з підприємств сектору.

4.Жоден з фінансових активів ВАТ „Укртелеком” не відноситься до групи „собак”, що в цілому свідчить про виваженість і збалансованість фінансово-інвестиційної політики товариства.