- •2. Класифікація інвестицій підприємства
- •3. Сутність і задачі інвестиційного менеджменту
- •4. Функції і механізм інвестиційного менеджменту
- •Джерела інформації
- •2. Види потоків платежів та їх основні параметри
- •3. Методи урахування податків і інфляції
- •4. Криві доходності інвестицій
- •Джерела інформації
- •2. Методи технічного аналізу кон’юнктури інвестиційного ринку
- •3. Методи фундаментального аналізу інвестиційного ринку
- •4. Інвестиційний клімат та методи його дослідження
- •Джерела інформації
- •2. Чистий приведений дохід та його властивості
- •3. Внутрішня норма доходності, індекс доходності та термін окупності інвестицій
- •4. Співвідношення вимірників ефективності виробничих інвестицій
- •Джерела інформації
- •2. Оцінка інвестиційних якостей фінансових інструментів інвестування
- •3. Поняття портфеля фінансових інвестицій і класифікація його видів
- •4. Оперативне управління портфелем фінансових інвестицій
- •Джерела інформації
- •2. Диверсифікація інвестицій і дисперсія доходу
- •3. Мінімізація ризику інвестиційного портфелю підприємства
- •4. Стратегічне інвестиційне планування і методи портфоліо-аналізу інвестицій
- •Джерела інформації
- •2. Механізми розподілу інвестиційних ресурсів
- •3. Оцінка фінансової стабільності потенційних партнерів як основа ефективного розподілу інвестиційних ресурсів
- •4. Опосередковані фактори, що визначають інвестиційну привабливість проектів
- •Джерела інформації
- •2. Дивідендна політика підприємства
- •3. Амортизаційна політика підприємства
- •4. Емісійна політика підприємства
- •Джерела інформації
- •3. Управління облігаційною позикою
- •4. Залучення внутрішньої кредиторської заборгованості до фінансування постінвестиційної стадії реалізації проектів
- •Джерела інформації
- •2. Управління відносинами концесії і франчайзингу
- •3. Управління факторинговими операціями та операціями форфейтингу
- •4. Інші сучасні форми залучення активів
- •Джерела інформації
Джерела інформації
-
Четыркин Е.М. Финансовая математика: Учебник. – 4-е изд. – М.: Дело, 2004. – 400 с. (Глава 8, с. 168-184)
-
Первозванский А.А., Первозванская Т.Н. Финансовый рынок: Расчет и Риск. – М.: Инфра-М, 1994. (§6.4)
-
Венецкий И.Г., Венецкая В.И. Основные математико-статистические понятия и формулы в экономическом анализе. – М.: Финансы и статистика, 1979. (С.56-57)
-
Кандинская О. Стратегический маркетинг и финансовое планирование // Маркетинг. – 2001. – №2. – С. 34-46.
-
Кандинская О.А. Управление финансовыми рисками: поиск оптимальной стратегии. – М.: Консалтбанкир, 2000. – 272 с.
-
Рогальська Н.Г. Організація управління підприємством на основі комерційної концесії: Дис… канд. ек. Наук: 08.06.01. – Херсон, 2006. – 220 с. (Розділ 2, §2.2, с. 83-99)
ТЕМА 7. УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИМИ СИСТЕМАМИ І РОЗПОДІЛ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ
(Лекційне заняття №7) Лекцію розраховано на 2 год.
План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
7.1. Постановка задачі розподілу ресурсів
7.2. Механізми розподілу інвестиційних ресурсів
7.3. Оцінка фінансової стабільності потенційних партнерів як основа ефективного розподілу інвестиційних ресурсів
7.4. Опосередковані фактори, що визначають інвестиційну привабливість проектів
Після вивчення теми студент зможе:
-
надати визначення організаційної системи та її складових;
-
описати існуючі механізми розподілу інвестиційних ресурсів, їх переваги і недоліки;
-
перелічити основні методики фінансової оцінки потенційного партнера;
-
систематизувати опосередковані індикатори інвестиційної привабливості проектів.
1. Постановка задачі розподілу ресурсів
Організаційна система (оргсистема, організація) – це система, яка включає техніку і колективи людей, інтереси яких суттєво пов’язані з її функціонуванням. Прикладами тут можуть слугувати родина, фірма, університет, місто, країна. Кожна оргсистема складається з елементів (котрі в свою чергу теж можуть представляти собою системи).
Для нас суттєвими є наступні дві обставини. З одного боку, система існує для досягнення певних цілей, тобто можна казати про інтереси системи в цілому. З іншого боку, елементи системи часто переслідують власні інтереси, взагалі не співпадаючі з інтересами системи в цілому. Все це дає привід формалізувати деякі аспекти функціонування оргсистем у термінах теорії ігор.
У даному розділі ми будемо розглядати просту дворівневу модельну оргсистему, яка складається з Центра і деякого числа однотипних Елементів. Управління такою системою ми розглянемо на прикладі задачі розподілу інвестиційних ресурсів. Сутність цієї задачі полягає в наступному. Елементи (в подальшому ми будемо називати їх Споживачами) надають Центру заявки на одержання інвестиційного ресурсу (для простоти розглядається один вид ресурсу). Центр на основі цих заявок розподіляє наявний у його розпорядженні ресурс (який передбачається подільним). Якщо всі заявки можуть бути повністю задоволені, то Центру, вочевидь, так і слід поступити – виділити кожному Споживачеві стільки, скільки він просить.
Суттєво складніша ситуація дефіциту, коли сумарний обсяг заявок переважає наявний й розпорядженні Центру ресурс. У цьому випадку задача розподілу ресурсу стає нетривіальною. Універсальних рекомендацій тут не існує. Нижче ми розглянемо деякі способи, або механізми, розподілу інвестиційних ресурсів, кожен з яких володіє певними перевагами і недоліками.
Проведемо формалізацію вищеописаної задачі. Мається п Споживачів, кожен з яких повідомляє Центру число si (і = 1, 2, …, п) – заявку (рис. 29), а також, можливо, ще деяку інформацію (на рис. 29 позначено пунктирною стрілкою). Далі Центр на основі заявок Споживачів, наявного в його розпорядженні ресурсу R і додаткової інформації про Споживачів вираховує за певним правилом числа хі (і = 1, 2, …, п) – обсяг ресурсу, що виділяється і-му Споживачеві.
Рис. 29. Задача розподілу інвестиційних ресурсів у загальному вигляді
У випадку (відсутність дефіциту) природним рішенням Центру є наступне: (кожний Споживач одержує стільки, скільки просив). У подальшому ми будемо розглядати нерівність (сумарна заявка Споживачів переважає ресурс Центру).
Відмітимо наступну важливу обставину. Споживачі формують свої заявки на основі власних реальних потреб ri, які їм відомі, але невідомі Центру. Можна сказати, що числа si є стратегіями Споживачів як учасників ієрархічної гри. У свою чергу, стратегією Центру є числа хі.