Джерела інформації

• Шикин Е.В., Чхартишвили А.Г. Математические методы и модели в управлении: Учеб. пособие. – 3-е изд. – М.: Дело, 2004. – 40 с. (Часть 3, Глава 21, §21.1, с. 400-411)

• Рогальська Н.Г. Організація управління підприємством на основі комерційної концесії: Дис… канд. ек. Наук: 08.06.01. – Херсон, 2006. – 220 с. (Розділ 2, §2.3, с. 99-123; Розділ 3, §3.1, с. 123-141)

• Євдокимова Н.М., Кірієнко А.В. Економічна діагностика. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2003. – 110 с. (Тема 5, с. 44-49)

• Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання. Монографія. – К.: КНЕУ, 2001. – 387 с.

ТЕМА 8. ФОРМУВАННЯ ВЛАСНИХ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

(Лекційне заняття №8) Лекцію розраховано на 2 год.

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

8.1. Оцінка вартості окремих елементів власного капіталу підприємства

8.2. Дивідендна політика підприємства

8.3. Амортизаційна політика підприємства

8.4. Емісійна політика підприємства

Після вивчення теми студент зможе:

• сформулювати принципи оцінки вартості елементів власного капіталу підприємства;

• описати основні етапи проведення дивідендної політики підприємства;

• надати визначення амортизації та амортизаційної політики;

• перерахувати етапи здійснення емісійної політики акціонерного товариства.

1. Оцінка вартості окремих елементів власного капіталу підприємства

Розвиток інвестиційної діяльності підприємства вимагає понад усе мобілізації і підвищення ефективності використання власних інвестиційних ресурсів, оскільки це забезпечує зростання його фінансової стійкості та рівня платоспроможності. Тому першочергова увага має бути приділена оцінці вартості залучуваного в інвестиційних цілях власного капіталу в розрізі окремих його елементів і в цілому.

Оцінка вартості власного капіталу має низку особливостей, основними з яких є:

• необхідність постійного коригування балансової суми власного капіталу в процесі здійснення оцінки;

• оцінка вартості знову залучуваного власного капіталу носить імовірнісний, а отже, в значній мірі умовний характер;

• суми виплат власникам капіталу входять до вкладу оподатковуваного прибутку, що збільшує вартість власного прибутку в порівнянні із залученим;

• залучення власного капіталу пов’язано з більш високим рівнем ризику інвесторів, що збільшує його вартість на розмір премії за ризик;

• залучення власного капіталу не пов’язано, як правило, зі зворотним грошовим потоком за основною його сумою, що визначає вигідність використання цього джерела підприємством незважаючи на більш високу його вартість.

З урахуванням цих особливостей розглянемо механізм оцінки й управління вартістю власного капіталу. Базові елементи такої оцінки й управління вартістю наведені на рис. 32.

Рис. 32. Система базових елементів оцінки та управління вартістю власного капіталу підприємства

1. Вартість функціонуючого власного капіталу має найбільш надійний базис розрахунку у вигляді звітних даних підприємства. У процесі такої оцінки враховуються:

а) середня сума використовуваного власного капіталу в звітному періоді за балансовою вартістю. Розрахунок цього показника здійснюється за методом середньої хронологічної за низку внутрішніх звітних періодів;

б) середня сума використовуваного власного капіталу в поточній ринковій оцінці. Методика розрахунку цього показника ґрунтується на переоцінці чистих активів підприємства;

в) сума виплат власникам капіталу (у формі відсотків, дивідендів тощо) за рахунок чистого прибутку підприємства. У більшості випадків цю ціну визначають самі власники, встановлюючи розмір відсотків або дивідендів на вкладений капітал у процесі розподілу чистого прибутку.

Власне вартість функціонуючого власного капіталу в плановому періоді визначається за формулою:

Вартість функціонуючого власного капіталу підприємства у звітному періоді визначається як:

2. Вартість нерозподіленого прибутку останнього звітного періоду оцінюється з урахуванням певних прогнозних розрахунків. Оскільки нерозподілений прибуток представляє собою ту капіталізовану його частину, яка буде використана у майбутньому періоді, то ціною сформованого нерозподіленого прибутку виступають плановані на його суму виплати власникам, яким він належить.

З урахуванням такого підходу вартість нерозподіленого прибутку (СНП) прирівнюється до вартості функціонуючого власного капіталу підприємства у плановому періоді:

Процес управління вартістю нерозподіленого прибутку визначається передусім сферою її використання – інвестиційною діяльністю. Тому цілі управління цією частиною капіталу підпорядковані цілям інвестиційної політики підприємства і відповідно норма інвестиційного прибитку (внутрішня ставка доходності, IRR) завжди повинна співвідноситись із рівнем вартості нерозподіленого прибутку.

3. Вартість додатково залучуваного акціонерного (пайового) капіталу розраховується в процесі оцінки диференційовано за привілейованими акціями і за простими акціями (або додатково залучуваними паями).

Вартість додатково залучуваного капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій визначається з урахуванням фіксованого розміру дивідендів, який за ними завчасно визначений:

Розрахунок вартості додаткового капіталу, залучуваного за рахунок емісії простих акцій (додаткових паїв), здійснюється за наступною формулою:

З урахуванням оцінки вартості окремих складових елементів власного капіталу й питомої ваги кожного з цих елементів у загальній сумі його залучення може бути розрахований показник середньозваженої вартості власних інвестиційних ресурсів підприємства.