5. Розподіл засуджених в україні за строком покарання за 1995 і 2000 роки

_{(на кінець року)}

Строк покарання, років	1995		2000
	Кількість засуджених, осіб	% до підсумку	Кількість засуджених, осіб	% до підсумку
До 1 1—2 2—3 3—5 5—8 8—10 10—15 Понад 15	4598 15 028 26 345 49 645 33 422 13 450 13 637 83	2,9 9,6 16,9 31,8 21,4 8,6 8,7 0,1	3135 12 816 28 501 56 918 41 031 15 035 14 360 243	1,8 7,4 16,6 33,1 23,8 8,7 8,4 0,2
У цілому	156 208	100,0	172 039	100,0

У складі засуджених за строком покарання спостерігаються такі закономірності. Найбільша частка припадає на засуджених на строк від 3 до 5 років включно, яка 1995 року становила 31,8 %, а 2000 року зросла на 1,3 п. п. Значною є також частка засуджених на строк від 5 до 8 років включно, яка теж у 2000 році збільшилась на 2,4 п. п. У кожній із трьох груп за строком покарання до трьох років включно, тобто за злочини невеликої тяжкості частка засуджених скорочується відповідно на 1,1, 2,2 і 0,3 п. п. Це може бути свідченням деякого зростання тяжкості злочинних діянь.

Ряд розподілу з нерівними інтервалами графічно також зображається у вигляді гістограми, але за щільністю розподілу, тобто за кількістю елементів сукупності, яка припадає на одиницю ширини інтервалу за правовою ознакою. Якщо частота позначається — f, а ширина інтервалу — h, то щільність розподілу — . Наприклад, у групі за строком покарання «від 10 до 15 років» h = 5, а f = 13637, отже, 13637 : 5 = 2727 (осіб).

Розподіл правових явищ за двома і більше правовими ознаками називається комбінаційним. Це, наприклад, рух цивільних справ за видами позовів, розподіл обвинувачених за віком та видом скоєного злочину, розподіл осіб, які вчинили злочини у складі організованих злочинних груп за віком або соціальним станом і ступенем співучасті.

4.5. Застосування групувань у кримінально- і цивільно- правовій статистиці

Групування і класифікації у кримінально-правовій статистиці ґрунтуються на кримінальному законодавстві та на окремих теоретичних положеннях кримінологічних наук. У звітності правоохоронних органів усі суспільно небезпечні діяння класифікуються за такими юридичними ознаками.

1. За ступенем тяжкості (ст. 12 ККУ):

• злочини невеликої тяжкості;

• злочини середньої тяжкості;

• тяжкі злочини;

• особливо тяжкі злочини.

2. За спеціальним об’єктом злочинного посягання відповідно до Особливої частини ККУ:

• злочини проти основ національної безпеки України;

• злочини проти життя та здоров’я особи;

• злочини проти волі, честі та гідності особи;

• злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;

• злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина;

• злочини проти власності;

• злочини у сфері господарської діяльності;

• злочини проти довкілля;

• злочини проти громадської безпеки;

• злочини проти безпеки виробництва;

• злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту;

• злочини проти громадського порядку та моральності;

• злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних ре­човин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоро­в’я населення;

• злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації;

• злочини проти авторитету державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднання громадян;

• злочини проти використання електронно-обчислювальної техніки та комп’ютерних мереж;

• злочини у сфері службової діяльності;

• злочини проти правосуддя;

• злочини проти встановленого порядку несення військової служби;

• злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

3. За іншими ознаками складу злочину.

а) За формою вини:

• умисні злочини з прямим та непрямим умислом (ст. 24 ККУ);

• необережні злочини, коли мала місце злочинна самовпевненість або злочинна недбалість (ст. 25 ККУ).

б) За видом покарання (ст. 51 ККУ):

• штраф;

• позбавлення військового, спеціального звання, рангу або кваліфікаційного класу;

• позбавлення права обіймати певні посади або здійснювати певну діяльність;

• громадські роботи;

• виправні роботи;

• службові обмеження для військовослужбовців;

• конфіскація майна;

• арешт;

• обмеження волі;

• тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослуж­бовців;

• позбавлення волі на певний строк;

• довічне ув’язнення.

в) За підслідністю:

• справи, попереднє слідство в яких обов’язкове;

• справи, попереднє слідство в яких необов’язкове;

• протокольна форма досудової підготовки матеріалів;

• справи, в яких слідство проводилось органами внутрішніх справ, прокуратурою, податковою службою, службою безпеки;

• справи приватного обвинувачення.

Злочини класифікуються також за іншими кримінологічними ознаками:

• за галузями економіки або видами економічної діяльності;

• за територіальною поширеністю;

• за місцем і часом скоєння;

• за окремими мотивами і способами скоєння (корисливі, насильницькі злочини);

• за знаряддям скоєння злочину (вогнепальна зброя, вибухові речовини, холодна зброя);

• за характеристиками особи злочинця.

Важливе місце посідають також групування злочинів, осіб, які їх скоїли, та заходів кримінально-правового впливу за кількісними правовими ознаками:

1. за строком розслідування;

2. за строком судового розгляду;

3. за строком позбавлення волі;

4. за кількістю учасників скоєння злочину;

5. за кількістю минулих судимостей;

6. за сумою завданих матеріальних збитків і іншими.

Наведена класифікація злочинів за певними групувальними ознаками не є вичерпною, але сприяє дослідженню різних аспектів злочинності.

Достатньо широкого застосування набули групування і в цивільно-правовій статистиці. За допомогою групувань у цивільно-правовій статистиці вивчаються структура цивільних справ за видами позовів, поділ позивачів та відповідачів, поділ цивільних справ за строками провадження і т. п.

Відповідно до Цивільного кодексу України всі цивільні справи поділяються на три категорії:

І. Справи позовного провадження.

ІІ. Справи, пов’язані з адміністративно-правовими відносинами.

ІІІ. Справи окремого провадження.

Кожна категорія цивільних справ поділяється на види і групи. Так, справи позовного провадження поділяються на трудові, сімейні, житлові, справи про спадщину, про відшкодування збитків у разі втрати годувальника, про порушення податкового законодавства, про захист честі та гідності і інші. А з трудовими правовідносинами, наприклад, пов’язані такі справи:

• про поновлення на роботі;

• про виплату заробітку;

• про відмову в прийнятті на роботу;

• про відшкодування матеріальних збитків.

Позивачі і відповідачі в цивільно-правовій статистиці групуються за складом сторін:

• фізичні особи — окремі громадяни;

• юридичні особи — підприємства, установи, організації різних форм власності і організаційно-правових форм.

Застосовуються в цивільно-правовій статистиці й кількісні правові ознаки, за якими, наприклад, вивчається поділ цивільних справ за строком судового провадження; поділ розлучених у суді пар за тривалістю шлюбу; поділ матеріальних збитків, завданих при виконанні трудових обов’язків, за галузями економіки і т. ін.

Наведені групування в цивільно-правовій статистиці знаходять своє практичне застосування у звітності судових органів, що дає змогу діставати найповніше уявлення про їхню діяльність.