6. Реферування наукової статті

7. Оцінювання рівня концентрації

Для визначення рівня конкуренції на ринку в світовій практиці використовуються декілька показників: коефіцієнт ринкової концентрації (СК); індекс ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана (ННІ); ступінь (рівень) монополізації ринку; індекс Лінда; індекс Лернера (ІЛ)

Коефіцієнт ринкової концентрації (СК) розраховується як процентне співвідношення суми продажу (обсягів реалі­зації) певного товару значущими суб´єктами господарюван­ня (продавцями) до загального обсягу ринку за формулою:

де - обсяг реалізації певного товару і-м значущим суб´єктом господарювання;

- загальний обсяг реалізації певного товару, обсяг ринку.

Для аналізу ринку використовується рівень концент­рації трьох (п´яти, семи) значущих суб´єктів господарюван­ня (CR-3, CR-5, CR-7). Недоліком цього показника є відсутність урахування всіх суб´єктів господарювання, що діють на цьому ринку, оскільки для аналізу ринку може мати велике значення кількість суб´єктів господарювання, на яких залишається решта обсягу ринку цього товару. Крім того, значний вплив на структуру ринку має можливість протидії «аутсайдерів» ринкової влади значущих суб´єктів ринку, яке може мати місце при певній структурі ринку.

Подолати цей недолік дозволяє використання індексу ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана (ННІ), який враховує загальну кількість суб’єктів господарювання, що діють на даному ринку.

Індекс ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана по­казує, яку частку на певному ринку займають дрібніші суб´єкти. Розраховується ННІ як сума квадратів часток (вказаних у відсотках) кожного з суб´єктів господарюван­ня, які діють на товарному ринку, за формулою:

де - частка на ринку і-го суб´єкта господарювання;

n - кількість суб´єктів господарювання, що діють на цьому ринку.

Показники ринкової концентрації дозволяють оцінити ступінь монополізації ринку. Сукупна часка монопольних утворень на цьому ж ринку визначає ступінь (рівень) моно­полізації ринку, і розраховується за формулою:

де: (Рм)i - частка на ринку в процентному виразі і-го суб´єкта господарювання, який займає монопольне стано­вище на ринку;

n - кількість монопольних утворень на цьому ринку.

Для оцінки стану конкурентного середовища на ринку необхідно також здійснити порівняння часток на ринку значущих суб´єктів господарювання, яке здійснюється з використанням індексу Лінда (L). Він визначається за фор­мулою:

де: k - кількість значущих суб´єктів господарювання (від 2 до п);

Qі - співвідношення між середніми частками ринку і суб´єктів господарювання і «r+1» суб´єктів господарювання;

і - кількість провідних суб´єктів господарювання серед «к» значущих суб´єктів господарювання;

k - кількість значущих суб´єктів господарювання.

де: А - загальна частина ринку, що припадає на «і» суб´єктів господарювання;

Ак - частка ринку, що припадає на «/г» значущих суб´єктів господарювання.

Індекс Лінда використовується для аналізу конкурент­ного середовища на ринку в умовах олігополії і визначення «межі» олігополії.

Для цього з суб´єктів господарювання, які мають зна­чущі частки на ринку, складається перелік при зменшенні показника Р - частини на ринку, тобто з дотриманням умо­ви: Р > Р+1 (Р - частки на ринку і-го суб´єкта господарю­вання).

Розраховується індекс Лінда (L) для r=2, к=3 і т. д. за умови Lk > Lk+1 до появи результату Lk < Lh+1 , тобто до отри­мання порушення безперервності зменшення показника L.

«Межа» олігополії вважається встановленою, якщо до­сягнуте мінімальне значення порівняно з L. Це означає, що олігополію створюють «k» перших значних суб´єктів гос­подарювання, які мають найбільші частини на ринку.

Кількісне значення «ft» визначає тип олігополії:

«жорстка олігополія» - на ринку панують 2-3 суб´єкти господарювання;

«розпливчата олігополія» - 6-7 суб´єктів господарю­вання охоплюють 70-80 відсотків ринку.

Важливе значення для визначення типу (моделі) ринку має виявлення наявності ринкової влади суб´єкта господа­рювання. Існування ринкової влади ще не означає наявності антиконкурентних дій, але надає можливості для втручан­ня в конкурентний процес на ринку, а також використання власної економічної сили для встановлення перешкод (об­межень) ефективній конкуренції. Тому для визначення рин­кової влади необхідно провести дослідження з метою вияв­лення, якою мірою її існування відповідає критерію ефек­тивної діяльності ринку.

Дослідження полягає, в першу чергу, у виявленні умов для існування ринкової влади, а саме: наявності високого рівня концентрації ринку; наявності монопольного (домі­нуючого) становища суб´єкта господарювання (або групи суб´єктів господарювання в сукупності, в разі узгоджених дій або горизонтальної інтеграції) на відповідному ринку; наявності непереборних бар´єрів (перешкод) для вступу на ринок протягом тривалого періоду.

Окрім цього, необхідно провести дослідження щодо ви­явлення окремих додаткових умов для існування ринкової влади у вигляді наявності контролю з боку суб´єкта госпо­дарювання над вертикально суміжними ринками (ресурсів, транспорту, послуг щодо реалізації, реклами і т. п.), а та­кож наявності у суб´єкта господарювання особливих прав, повноважень, інших пільг, наданих органами державної влади, органами місцевого самоврядування або органами адміністративно-господарського управління і контролю.

Один з методів оцінки ринкової влади полягає у визна­ченні ступеня перевищення ціни над граничними витрата­ми, який визначається індексом Лернера за формулою:

де: Ц - ціна;                                                                             

ГВ - граничні витрати.

де: СЗВ - середні змінні витрати;

п - нормальний прибуток (у частинах від 1);

а - норма амортизації (у частинах від 1);

К- величина основних фондів;

Q -обсяг випуску.

Індекс Лернера дорівнює нулю (ІЛ = 0) в умовах доско­налої конкуренції (Ц = ГВ). ІЛ > 0 свідчить про наявність ринкової влади, а розмір відхилення від «0» дозволяє оці­нити її ступінь.

На практиці здійснити визначення граничних витрат дуже складно. Тому для визначення індексу Лернера мож­на припустити, що в довгостроковому періоді граничні вит­рати дорівнюють середнім витратам на одиницю товару суб´єкта господарювання, що займає монопольне (доміну­юче) становище на цьому ринку.

Крім того, індекс Лернера - статичний показник, який не дозволяє оцінити вплив ринкової влади на стан конку­рентного середовища.

Ринкова влада пов´язана із здатністю суб´єкта господа­рювання впливати з вигодою для себе на ціну, якість, рек­ламу, нові технології і т. п. і направлена на усунення, обме­ження або спотворення конкуренції.

Для встановлення ринкової влади необхідно провести порівняльний аналіз фінансово-господарської діяльності суб´єкта господарювання, який досліджується, і аналіз фінансово-економічних показників діяльності конкурентів і їх залежність від зміни показників відміченого суб´єкта господарювання, зокрема діяльності щодо ціноутворення, якості, інвестування і т. п.

Ознаками ринкової влади є: здатність суб´єкта господа­рювання, який не являється єдиним виробником відповід­ного товару, диктувати свої умови при продажу товару (то­варної групи), укладати договори про постачання, нав´язу­вати споживачеві невигідні умови; або шляхом монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обме­жувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють відповідні товари (товарні гру­пи) із застосуванням цих виробничих ресурсів, або створю­вати бар´єри для вступу на ринок.

Крім того, здатність суб´єкта господарювання скорочу­вати або обмежувати випуск товарів з метою отримання од­носторонньої користі при купівлі або продажу товарів, при укладенні договорів і угод про постачання, а при цьому інші суб´єкти господарювання, які є його конкурентами, не здатні компенсувати утворений дефіцит товарів, що також свідчить про ознаки ринкової влади.

Визначення типу (моделі) ринку здійснюється шляхом аналізу показників структури ринку.

Аналіз структури ринку полягає у визначенні кількісних і якісних показників, які характеризують струк­туру ринку. До кількісних показників відносяться: обсяг ринку товару; частки суб´єктів господарювання на ринку; рівень ринкової концентрації; інші кількісні показники. До якісних показників відносяться: бар´єри вступу на ринок для потенційних конкурентів, ступінь (можливість) їх по­долання; бар´єри виходу з ринку для діючих конкурентів, ступінь (можливість) їх подолання; відкритість ринку для міжрегіональної і міжнародної торгівлі; наявність ринко­вої влади; оцінка стану конкурентного середовища на рин­ку, потенціалу його розвитку і надання висновків щодо до­цільності впровадження заходів, направлених на розвиток конкуренції.

На підставі використання кількісних і якісних показ­ників визначаються типи (моделі) ринку, які диференцію­ються за характерними ознаками залежно від кількості суб´єктів господарювання, їх часток на ринку, типу това­ру, наявності і ступеня подолання бар´єрів вступу на ринок і т. п. До них відносяться досконала конкуренція; монопо­лістична конкуренція, олігополія і монополія.

Останні три моделі ринку: монополістична конкуренція, олігополія і монополія певним чином відносяться до «недо­сконалої» конкуренції.

Використання результатів проведеного дослідження і показників для визначення типу (моделі) ринку (ринкової ситуації), до якого належить ринок, є достатньо умовним.

До ринкової ситуації з досконалою конкуренцією може бути віднесений (достатньо приблизно) ринок, на якому діє велика кількість незалежних суб´єктів господарювання, які мають незначну різницю в розмірах часток на ринку і при цьому потенційні конкуренти можуть легко вступити на цей товарний ринок. Значення показників концентрації по­винні коливатися в межах:

- індекс ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана - ННІ < 1000;

- коефіцієнт ринкової концентрації - CR(3)< 45;

- індекс Лернера - ІЛ = 0.

Ринкова ситуація монополістичної конкуренції зовні схожа на досконалу конкуренцію, але цій ситуації властиві також елементи абсолютної монополії. На ринку діє вели­ка кількість суб´єктів господарювання, які мають незнач­ну частину, кожний з яких пропонує різновиди одного і того ж товару, крім того, незначний, легко переборний рівень бар´єрів вступу на ринок. Основні відмінності ринку з мо­нополістичною конкуренцією від ринків з досконалою кон­куренцією і абсолютною монополією полягають, в першу чергу, в поведінці кожного суб´єкта господарювання у сфері ціноутворення, тобто коли кожний з суб´єктів господарю­вання трохи впливає на рівень ціни, який може значно пе­ревищувати конкурентну «справедливу» ціну у разі доско­налої конкуренції і бути нижче від рівня в ринку абсолют­ної монополії. Значення показників концентрації повинні коливатися в межах:

- індекс ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана - 1000 < ННІ < 2000;

- коефіцієнт ринкової концентрації - 45 < CR(3)< 70;

- індекс Лернера - ІЛ > 0.

Олігополія - найбільш поширена структура ринку і на відміну від достатньо окреслених ринкових структур, що були наведені раніше, охоплює різноманітні типи ринкової ситуації. Спрощена модель олігополії залежно від структур­них показників ринку може бути визначена як «групова монополія», або обмежена конкуренція. Ринок, що дослі­джується, може бути віднесений до типу ринку «олігопо­лія» , якщо за результатами дослідження визначено існуван­ня на цьому ринку невеликої кількості взаємозалежних значних суб´єктів господарювання.

Прикладом олігополістичного ринку з груповою моно­полією в Україні може слугувати загальнодержавний ри­нок бензину і дизельного палива, на якому три крупні ком панії - ВАТ «Укртатнафта», ТОВ «Лінос» і ВАТ «Лукойл - Одеський НПЗ» займали монопольне становище з часткою 66% по моторних бензинах і 51% - по дизельному паливу в 2004 р.

Для визначення типу олігополії використовуються роз­рахунки індексу Лінда. Так, коли 6-7 суб´єктів господа­рювання охоплюють 70-80 відсотків ринку, ми маємо «роз­пливчату олігополію»; коли на ринку панують 2-3 суб´єкти господарювання - це «жорстка олігополія».

Значення показників концентрації для цих випадків складає: індекс ринкової концентрації Герфіндаля- Гіршмана - 2000 < ННІ < 7000; коефіцієнт ринкової концен­трації - 70 < CR(C)< 100; індекс Лернера - ІЛ > 0; ступінь (рівень) монополізації ринку - MR = 35 - 100.

Ринок, на якому діє один продавець, а також існують непереборні бар´єри, належить до типу ринку абсолютної монополії. Різновидом такого ринку є ринок, на якому при­сутній суб´єкт господарювання, що займає монопольне ста­новище. В цьому випадку залежно від рівня ринкової вла­ди, існування прямої конкуренції з боку периферійних суб´єктів ринку, значення показників концентрації знахо­диться в межах індексу ринкової концентрації Герфінда­ля-Гіршмана - 7000 < ННІ < 10 000; коефіцієнт ринкової концентрації - CR(1) = 100; індекс Лернера - ІЛ > 0.