Вартість. Поняття та класифікація.

Вартість. Ринкова та неринкова вартість об’єкту нерухомості. Порядок визначення вартості. Випадки застосування ринккової та неринкової вартості.

Слід пам’ятати норму з національних стандартів, яка стосується того, що у разі коли у нормативно-правових актах з оцінки майна, договорі на проведення оцінки майна або ухвалі суду не зазначається вид вартості, який повинен бути визначений у результаті оцінки, завжди визначається ринкова вартість.

Аналіз стандартів оцінки нерухомості (національного і європейського) показує що в основі методології оцінки використовується поняття базису оцінки як системи загальних принципів і підходів для оцінки обєктів нерухомості. В «Національному стандарті № 1» йдеться про те, що вибір бази оцінки залежить від мети з якою проводиться оцінка майна, його особливостей та нормативних вимог.

Серед факторів що впливають на вибір бази оцінки, а відповідно і на методи оцінки є:

1. Тип об'єкта нерухомості (майно державного сектора чи комерційна нерухомість);

2. Можливості і напрямки використання об'єкта в майбутньому;

3. Добровільність і компетентність продавця і покупця;

4. Строковість (дата) проведення оцінки;

5. Ушкоджена та незавершена будівництвом нерухомість;

6. Несприятливі фактори навколишнього середовища.

Оскільки практичні ситуації оцінки можуть бути різноманітними, то і в оціночній діяльності використовується велика кількість базисів оцінки, тобто йдеться про різноманітні види вартості. Отже, що ж таке вартість?

Вартість - еквівалент цінності об'єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей.

Оціночна вартість - вартість, яка визначається за встановленими алгоритмом та складом вихідних даних.

Ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Розглянемо це визначення за його складовими, отже:

• «на дату оцінки» - прив'язка ринкової вартості у часі до конкретної дати. В зв'язку з тим, що стан об'єкта а також ринкові умови в часі можуть змінюватися, розрахункова величина вартості для іншого періоду буде мати інше значення.

• «після проведення відповідного маркетингу» означає що об’єкт повинен бути представлений на ринку до продажу по максимальній з реально можливих цін. Тривалість маркетингу повинна бути достатньою щоб привернути до себе достатнью кількість покупців

- «за умови що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу» означає, що кожна сторона покупець і продавець повно були інформовані про предмет угоди, стан ринку аналогічної нерухомості на дату оцінки. Без примусу означає, що кожна зі сторін діє самостійно без зовнішнього примусу чи тиску.

Використання ринкової вартості як бази оцінки під час укладання договору на проведення оцінки майна можливе за умови відповідності угоди, у зв'язку з якою проводиться оцінка, до змісту поняття ринкової вартості.

Для визначення ринкової вартості враховується найбільш ефективне використання об'єкта оцінки.

Наприклад: 2-кімнатна квартира, кутове розміщення, на 3-му поверсі 5-типоверхового будинку.

Проведемо вибір найбільш ефективного використання об’єкта:

• Розглянемо технічні характеристики, квартири;

• Розглянемо стан попиту на аналогічні об’єкти;

• Проаналізуємо місцезнаходження (поверх можливість використання під магазин, офіс, салон з відповідним виведенням з житлового фонду).

Висновок: За такими хрктеристиками об’єкт для використання в іншій якості ніж квартира посімейного заселення не придатний, тому за найкраще та найбільш ефективне використання об’єкта оцінювачами примемо – житло для малої сім’ї.

Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації.

Метод оцінки - спосіб визначення вартості об'єкта оцінки, послідовність оціночних процедур якого дає змогу реалізувати певний методичний підхід;

Методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Витрати на відтворення (заміщення) повинні визначатися на дату оцінки з урахуванням ринкових цін.

Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.

Застосування неринкових видів вартості під час укладання договору на проведення оцінки майна можливе у разі невідповідності умов угоди, у зв'язку з якою проводиться оцінка, хоча б одній з умов, яка висувається для визначення ринкової вартості. Вибір неринкового виду вартості обґрунтовується у звіті про оцінку майна.

Неринкові види вартості як база оцінки визначаються за допомогою методів та оціночних процедур, які ґрунтуються на результатах аналізу корисності або призначення об'єкта оцінки, а також вивченні впливу умов використання або способу відчуження об'єкта оцінки. Для визначення неринкових видів вартості як бази оцінки використовується інформація про подібне майно в частині, в якій вона відповідає вимогам, що висуваються до певного неринкового виду вартості. Неринкові види вартості переважно визначаються на основі інформації щодо угод, які укладалися з умовами та обмеженнями, подібними до мети, з якою проводиться оцінка. До неринкових видів належать вартість заміщення, вартість відтворення, залишкова вартість заміщення (відтворення), вартість у використанні, споживча вартість, вартість ліквідації, інвестиційна вартість, спеціальна вартість, ліквідаційна вартість, чиста вартість реалізації, оціночна вартість та інші види, порядок визначення яких встановлюється окремими національними стандартами.

Вартість у використанні - вартість, яка розраховується виходячи із сучасних умов використання об'єкта оцінки і може не відповідати його найбільш ефективному використанню. Визначення вартості у використанні полягає у проведенні оцінки об'єкта оцінки без урахування принципу найбільш ефективного використання. Вартість у використанні визначається для об'єктів оцінки, щодо яких планується подальше використання специфічним запланованим або існуючим способом.

Вартість ліквідації - вартість, яку очікується отримати за об'єкт оцінки, що вичерпав корисність відповідно до своїх первісних функцій. Вартість ліквідації розраховується як сума валових доходів, які очікується отримати від реалізації об'єкта оцінки як єдиного цілого або його складових частин виходячи з принципу найбільш ефективного використання за вирахуванням очікуваних витрат, пов'язаних з такою ліквідацією. У разі коли за результатами розрахунків вартість ліквідації становить від'ємну величину, її значення встановлюється у розмірі 1 гривні.

Ліквідаційна вартість - вартість, яка може бути отримана за умови продажу об'єкта оцінки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості.У разі продажу майна у строк, який є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, переважно визначається його ліквідаційна вартість, якщо інше не передбачено законодавством. Для використання ліквідаційної вартості як бази оцінки необхідно проводити додаткове дослідження відповідності умов продажу об'єкта оцінки, для якого проводиться оцінка, типовим для ринку умовам продажу подібного майна. Визначення ліквідаційної вартості здійснюється на основі інформації щодо подібних угод з подібним майном. Одним із способів визначення ліквідаційної вартості є застосування до визначеної ринкової вартості об'єкта оцінки знижувальних коефіцієнтів у порядку, встановленому законодавством, з метою стимулювання попиту потенційних покупців до придбання об'єкта оцінки.

Залишкова вартість заміщення (відтворення) - вартість заміщення (відтворення) об'єкта оцінки за вирахуванням усіх видів зносу (для нерухомого майна - з урахуванням ринкової вартості земельної ділянки при її існуючому використанні (прав, пов'язаних із земельною ділянкою). Залишкова вартість заміщення (відтворення) як база оцінки визначається із застосуванням витратного підходу і використовується для проведення оцінки спеціалізованого майна, у тому числі для ведення бухгалтерського обліку з метою визначення його справедливої вартості згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Якщо умови угод щодо спеціалізованого майна, для укладання яких проводиться оцінка, відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості, залишкова вартість заміщення (відтворення) може дорівнювати їх ринковій вартості.

Спеціальна вартість - сума ринкової вартості та надбавки до неї, яка формується за наявності нетипової мотивації чи особливої заінтересованості потенційного покупця (користувача) в об'єкті оцінки. Спеціальна вартість об'єкта оцінки визначається на основі розрахунку його ринкової вартості з подальшим збільшенням її на суму надбавки, яка встановлюється з урахуванням особливого інтересу потенційного покупця або користувача. Спеціальна вартість не може застосовуватися під час оцінки об'єкта застави, визначення розміру відшкодування збитків та розміру прямих збитків.

Інвестиційна вартість - вартість, визначена з урахуванням конкретних умов, вимог та мети інвестування в об'єкт оцінки; Інвестиційна вартість об'єкта оцінки використовується з метою врахування умов угоди, у зв'язку з укладанням якої проводиться оцінка, в частині необхідності додаткового інвестування або виконання інших вимог, що потребує додаткових матеріальних витрат. Інвестиційна вартість об'єкта оцінки у формі цілісного майнового комплексу, фінансових інтересів визначається переважно за допомогою дохідного підходу із застосуванням методу дисконтування грошових потоків, а об'єкта оцінки у матеріальній формі - шляхом комбінування кількох методичних підходів. Під час визначення інвестиційної вартості у звіті про оцінку майна аналізуються умови продажу (інвестування) та їх відмінність від типових умов продажу подібного майна на ринку, вплив зазначених умов на формування його вартості, у тому числі виходячи з принципу найбільш ефективного використання. Інформаційними джерелами, що дають змогу врахувати зазначені умови, можуть бути бізнес-план, проектно-кошторисна документація та документи, які підтверджують виконання певних робіт, результати аналізу впливу додаткових умов інвестування у процесі продажу об'єкта оцінки тощо.