Профілактика грипу.

Основним регулятором епідемій грипу є імунітет, а основним методом боротьби з ним – імунопрофілактика за допомогою живих і вбитих вакцин. Часто для профілактики і лікування грипу застосовують хіміотерапевтичні препарати, наприклад, ремантадин, інтерферон, трафлю та ін.

Запитання для самоперевірки.

1. Яку роль можуть виконувати вірусні білки ?

2. Яка роль вірусів у природі ?

3. Яке мають значення віруси для людини ?

4. Чому вірусні інфекції становлять переважну частину інфекційної патології людини ?

5. Що ви знаєте про основні шляхи передачі вірусної інфекції ?

6. Які принципи профілактики вірусних захворювань вам відомі ?

7. Як здійснюється специфічна профілактика вірусних захворювань ?

8. Які методи вакцинації та імунізації використовують для профілактики вірусних захворювань ?

9. Чому профілактика СНІДу тісно пов’язана зі здоровим способом життя ?

10. Що ви знаєте про особливості поведінки в місцях, де можливе зараження вірусами ?

Тема 3.2 Бактерії.

Самостійна робота 8.

Методичні рекомендації.

Питання 1. Профілактика бактеріальних хвороб людини.

Для профілактики бактеріальних хвороб застосовують різні групи заходів. Один із найдавніших — ізоляція хворих. їх віддаляють від здорових до моменту одужання (карантин), щоб запобігти поширенню збудників. Проводять також ізоляцію домашніх або знищення диких тварин, які можуть передавати збудників. Друга група заходів спрямована на розрив механізму передачі хвороби. Наприклад, для розриву крапельного шляху передачі можна використати марлеві пов’язки, а для того, щоб запобігти передаванню збудника через воду, її слід знезаразити. Знижують вірогідність хвороб і такі заходи, як кип'ятіння питної води, правильна обробка харчових продуктів, дотримання правил особистої гігієни (мити руки перед вживанням їжі, тримати у чистоті тіло тощо). Третя група заходів спрямована на вироблення несприйнятливості людини до бактеріальних хвороб. Для цього слід робити щеплення (наприклад, проти дифтерії), уживати вітаміни, які підвищують стійкість організму тощо.

Запитання для самоперевірки.

1. Де поширені бактерії в природі ?

2. Які особливості бактерій сприяють їх надзвичайно широкому розповсюдженню ?

3. Які заходи використовують для профілактики бактеріальних хвороб ? Наведіть приклади ?

Тема 3.3 Одноклітинні організми.

Самостійна робота 9.

Методичні рекомендації.

Питання 1. Особливості організації і життєдіяльності одноклітинних еукаріотів, розмноження.

Опора забезпечується екзоскелетом у вигляді черепашок з органічної речовини (в арцели), неорганічних сполук СаС0₃, SгS0₄ (форамініфери), ендоскелетом (у радіолярій з Sі0₃), пелікулою (у інфузорій).

Рух здійснюється за допомогою органел руху, які являють собою вирости цитоплаз­ми клітин: псевдоподій — амебоїдний, джгутиків — джгутиковий та війок — війчастий.

Живлення переважно гетеротрофне (сапротрофи, паразити, мутуалісти) за ра­хунок поживних речовин, які надходять шляхом фагоцитозу або поглинаються в розчиненому вигляді. Трапляються автотрофи (евглена червона) та міксотрофи (евглена зелена). Захоплення їжі у багатьох найпростіших забезпечується фагоцитозом, який відбувається за участю мембрани.

Травлення внутрішньоклітинне, у травних вакуолях, які утворюються з лізосом.

Дихання аеробне, надходження кисню шляхом дифузії через всю поверхню тіла. Клітинне дихання пов'язане з мітохондріями, які є «енергетичними станціями» клітин.

Виділення здійснюється в багатьох видів через покриви тіла шляхом дифузії, за допомогою скоротливих вакуоль (переважно у прісноводних видів), залишкових тілець шляхом екзоцитозу (амеби), спеціалізованих утворів — порошиць (в інфузорії-туфельки).

Подразливість виявляється у вигляді таксисів — рухових реакцій на дію подраз­ників, які проявляються за напрямком до джерела подразнення (позитивний фототак­сис — в евглени зеленої) або у протилежний бік (негативний хемотаксис — в інфузорії-туфельки). Реалізується подразливість за допомогою органел руху.

Розмноження в одноклітинних здійснюється нестатевим і статевим способами. Нестатеве розмноження представляють поділ клітини навпіл, шизогонія (множин­ний поділ клітин, унаслідок якого з однієї материнської клітини утворюється багато дочірніх, наприклад, у малярійного плазмодія), брунькування (у колоніальних інфузо­рій). Статевий процес може відбуватись копуляція (у джгутикових) і кон'югація (в інфузорій), які підвищують пристосованість до умов середовища. Копуляція — стате­вий процес, який забезпечує видозміну спадкової інформації внаслідок злиття двох спеціалізованих клітин в одну — зиготу, яка дає початок новому організму. Кон'югація — статевий процес, який забезпечує видозміну спадкової інформації внаслідок переходу частини генеративних ядер з однієї клітини в іншу через тимчасові цито­плазматичні містки.

Розвиток. На відміну від соматичних клітин багатоклітинних, розвиток найпростіших характеризується наявністю не клітинного, а життєвого циклу. Він складається з ряду послідовних стадій, які в існуванні кожного виду повторюються з певною закономірністю. Найчастіше цикл розпочинається стадією зиготи, що відповідає заплідненій яйцеклітині багатоклітинних. За цією стадією іде одноразове чи багаторазове [безстатеве розмноження, яке здійснюється шляхом клітинного поділу. Потім утворю­ються гамети, попарне злиття яких знову дає зиготу.

Отже, одноклітинні тварини — це еукаріотичні організми, які перебувають на клітинному рівні організації. Клітина цих організмів побудована значно складніше, клітини багатоклітинних тварин, оскільки виконує всі життєві функції. Ці функції в найпростіших мають спрощений характер, оскільки здійснюються однією клітиною, але реалізація їх у різних видів характеризується різноманітністю.