30. Діяльністі спільних підприємств

Спільне підприємство -- це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, іноземні інвестиції в статутному фонді якого становлять не менше ніж 10%.

Сутність спільних підприємств полягає в тому, що вони базуються на спільному капіталі вітчизняних та іноземних партнерів, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів (прибутку) та ризиків. Створення СП являє собою нову форму поділу ринку, форму погодження між підприємствами про спільну експлуатацію нової виробничої сфери шляхом об’єднання капіталів, які належать підприємцям двох або декількох країн.

Стимулом до заснування СП можуть бути чотири категорії мотивів:

а)правові:законодавча заборона створення філій іноземних компаній без участі в них місцевих партнерів та дискримінаційні дії уряду приймаючої країни;можливість отримати певні пільги з боку країни-реципієнта (наприклад, пільгове оподаткування для іно-земних фірм за участю місцевого партнера); б)виробничі:можливість використати наявні переваги партнера, коли інший партнер зазнає нестачу того чи іншого виду ресурсу, необхідного йому для прибуткової реалізації виробничого потенціалу (фінансові, трудові ресурси, сировинні матеріали, технології, патенти, управлінські кадри);бажання розширити зовнішньоекономічні операції та підвищити ефективність виробництва (наприклад, досягається економія на масштабах за рахунок зростання обсягів виробництва та збільшення оперативного розподілу накладних витрат);

в)ринкові: зростання витрат, пов’язаних з розвитком підприємництва та загостренням конкуренції на світовому ринку. Об’єднуючи ресурси, фірми підвищують свої шанси в боротьбі з потужними конкурентами. Створюються більші можливості щодо підвищення якості і конкурентоспроможності виробленої продукції та послугможливість для партнерів злити частки своїх виробничих потужностей, залишивши неторканою національну власність материнських компаній, що дає визначні політичні та пільгові переваги; досягнення більш повного задоволення потреб насе­ления країн у високоякісних товарах і послугах;

г)зменшення ризику:у тих випадках, коли здійснення капіталовкладень у конкретній країні пов’язане з певними економічними або політичними ризиками, доцільніше залучати до цієї справи місцевого партнера;можливість розподілу ризику. Найчастіше цим моти­вом керуються компанії, які здійснюють спільне підприємництво у сфері НДДКР, а також у тих галузях виробничої діяльності, що потребують великих первісних інвестицій і де кінцеві результати важкопередбачувані.

Головна перевага спільного підприємництва — це створення сприятливих стартових умов для нового виробництва. сировинні матеріали, технології, патенти, управлінські кадри);бажання розширити зовнішньоекономічні операції та підвищити ефективність виробництва (наприклад, досягається економія на масштабах за рахунок зростання обсягів виробництва та збільшення оперативного розподілу накладних витрат);

в)ринкові: зростання витрат, пов’язаних з розвитком підприємництва та загостренням конкуренції на світовому ринку. Об’єднуючи ресурси, фірми підвищують свої шанси в боротьбі з потужними конкурентами. Створюються більші можливості щодо підвищення якості і конкурентоспроможності виробленої продукції та послуг можливість для партнерів злити частки своїх виробничих потужностей, залишивши неторканою національну власність материнських компаній, що дає визначні політичні та пільгові переваги;досягнення більш повного задоволення потреб насе­ления країн у високоякісних товарах і послугах;

г)зменшення ризику: у тих випадках, коли здійснення капіталовкладень у конкретній країні пов’язане з певними економічними або політичними ризиками, доцільніше залучати до цієї справи місцевого партнера;можливість розподілу ризику. Найчастіше цим моти­вом керуються компанії, які здійснюють спільне підприємництво у сфері НДДКР, а також у тих галузях виробничої діяльності, що потребують великих первісних інвестицій і де кінцеві результати важкопередбачувані.

Головна перевага спільного підприємництва — це створення сприятливих стартових умов для нового виробництва. Найважливішими ознаками, за якими можна класифікувати СП, такі 1)вид діяльності. Розрізняють виробничі, торговельні, впроводжувальні, сервісні та інші види СП. У випадку, якщо підприємство планує здійснювати види діяльності, які потребують отримання специального дозволу (ліцензії), то його необхідно отримати до початку прак­тично. діяльності;

2)організаційно-правова форма. Це може бути акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне або командитне товариство.

СП створюються з різними частками в акціонерному капіталі: -частка іноземного партнера більше ніж 50% (мажори­тарна участь); -партнерам належать однакові частки (паритетна участь); -частка іноземного партнера менше ніж 50% (міноритарна участь).

2)комплексність співробітництва. За цією ознакою СП поділяються на: -рівноправні, для яких характерна загальна відповідальність за управлінські рішення, що приймаються, та загальний фінансовий ризик; -договірні, коли підприємства укладають договір про співробітництво, у якому обумовлюється розподіл прибутків, витрат, ризиків; -а)за кількістю країн-учасниць: -двосторонні (СП створюється за участю партнерів, які походять з двох країн); -багатосторонні (СП створюється за участю партнерів, які походять з декількох країн);

б)вид зв’язку економічних етапів. За цією ознакою СП поділяються на: -горизонтальні - інтеграція однакових виробничих або торговельних етапів; вертикальні - інтеграція послідовних виробничих або торговельних етапів; діагональні — кооперація підприємств різних галузей та/або різних етапів виробництва та торгівлі;

а)вплив на управління. СП можуть бути: -рівноважні, тобто партнери мають однакове право впливати на прийняття рішень; -асиметричні, тобто домінує вплив одного з партнерів;

б)за місцезнаходженням.

Залежно від головних мотивів створення СП бувають: -національні, тобто СП з місцевим (національним) партнером. Це найрозповсюджений вид СП. При цьому в якості головної мети виступає використання переваг місцевого партнера; -міжнародні, тобто СП двох партнерів з різних країн на території третьої країни. У цьому випадку голо­вною метою є використання сприятливих факторів підприємницького середовища.

31. Оцінка ефективності ЗЕД підприємства.

Для визначення ефективних напрямів діяльності підприємства у сфері зовнішньоекономічної діяльності потрібен ретельний аналіз її стану.

Проведения аналізу експортних та імпортних операцій включає: 1)визначення виконання зобов’язань за вартістю, фізичним обсягом та ціною експортованих (імпортованих) товарів; 2)визначення виконання зобов’язань за термінами їх по­ставок та якістю; 3)установления факторів і величин їх впливу на економічні показники; 4)з’ясування причин недовиконання зобов’язань за тими чи іншими позиціями.

Процес проведения аналізу мае чотири етапи. На першому етапі аналізується виконання зобов’язань за товарами та товарними трупами, на другому -- виконання зобов’язань за країнами експорту (імпорту), на третьему — виконання зо­бов’язань за країнами ближнього зарубіжжя, на четвертому - узагальнюються результати аналізу.

У ході аналізу виконання зобов’язань за торговими угода­ми з’ясовується: 1)кількість та загальна сума укладених угод; 2)кількість та сума виконаних торгових угод; 3)кількість, види та сума прострочених контрактів; 4)причини неповної реалізації угод і порушень термінів поставок товарів.

Для аналізу ЗЕД підприємства використовують систему аналітичних показників.

Для повнішої характеристики роботи підприємства на зовнішньому ринку можна розрахувати такі показники

а) частка сум контрактів, прострочених у звітному періоді (І_пк):

де К_п — сума контрактів, прострочених протягом року; К_в — сума контрактів, що підлягають виконанню у звітному періоді;

б) коефіцієнт виконання зобов’язань за вартістю (К_взв).Він розраховується і для окремих товарів, і для їх сукупності:

де Цф та Оф — фактичні ціни і кількість j-ого товару; Ц_п та Q_n — планові ціни і кількість j- товару; п — кількість товарів;

в) коефіцієнт виконання зобов’язань з експорту товарів за фізичним обсягом (К_взф):

де Оф ^х Дп — вартість експорту j-ого товару в звітному періоді перерахована за плановими цінами;

Qn ^х Дп — планова вартість експорту j-ого товару;

п — кількість товарів;

г) коефіцієнт виконання зобов’язань по експорту товарів за ціною (К_взц):

Для визначення ефективності ЗЕД підприємства важливо знати валютну ефективність експорту та імпорту.

Показник валютної ефективності будь-якої зовнішньоекономічної операції насамперед характеризує купівельну силу валюти, її курс.

Валютна ефективність експорту (Ев.е) розраховується за формулою

де Ц_ве — валютна ціна j-того експортного товару (послу-ги), вал.од/од;

Qe — обсяг експорту j-того товару (послуги), натур.од.;

В_е — витрати на виробництво та реалізацію одиниці j-того товару (послуги), грн/од.,

т — кількість назв експортних товарів (послуг).