4. Державне регулювання зед

Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати: - захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; - створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій; - заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України. Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється з метою: 1)забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України; 2)стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв’язків; 3)створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн. Завдання державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності: 1)захист економічних інтересів України та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; 2)створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій; 3)заохочення конкуренції та ліквідація монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Державне регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою: 1)законів України; 2)актів тарифного і нетарифного регулювання; 3)економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого); 4)рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами; 5)угод, що укладаються між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

5. Правові режими для іноземних суб’єктів господарської діяльності, які запроваджуються на території України

Для іноземних суб’єктів господарської діяльності запроваджуються такі правові режими:

1.Режим найбільшого сприяння (РНС), який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, яки-ми користується або буде користуватися іноземний суб’єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим. Винятком є випадки, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках специального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб’єктам госпо-дарської діяльності інших держав згідно з відповідними дого­ворами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі.

Суть положень цього режиму зводиться до того, що торгівля не повинна бути дискримінаційною. Принцип РНС запроваджено до умов СОТ. Таким чином, якщо країна — член СОТ надає іншій країні якийнебудь тариф чи інші переваги щодо будь-якого товару, то вона повинна відразу і безумовно надати такий самий режим аналогічним товарам інших країн. Зобов’язання про надання РНС стосуються як імпортованих, так і експортованих товарів незалеж-но від країни їхнього походження.

Зобов’язання про надання РНС не обмежуються тільки тарифами. Вони стосуються також: будь-яких зборів, пов’язаних з імпортом чи експортом; методики застосування тарифів, зборів; правил проведения експортних чи імпортних опе-рацій; внутрішніх податків і зборів на імпортні товари, а та-кож законів, постанов і вимог, що впливають на їхній продаж; застосування кількісних обмежень (наприклад, розподіл квот між країнами-постачальниками на недискримінаційній основі), де такі обмеження дозволяються.

2.Національний режим, який означав, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають прав та обов’язків не менше, ніж суб’єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб’єктів цієї діяльності, пов’язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб’єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів. У сфері зовнішньої торгівлі, принцип національного режиму доповнює принцип РНС і допускає, що імпортний товар, який перетинає кордон після оплати мита й інших зборів, повинен одержувати режим не менш сприятливий, ніж режим, який одержують аналогічні товари, виготовлені вітчизняними виробниками. Тому країна після того, як товар надійшов на її територію після оплати мита на кордоні, не може накладати на імпортні товари внутрішні податки за більш високими ставка­ми, ніж ті, що застосовуються до подібних вітчизняних то-варів. Аналогічно, правила, що регулюють продаж і закупівлю товарів на вітчизняному ринку, не повинні бути більш жорсткими, ніж правила, що застосовуються до імпортних товарів. Найчастіше національний режим застосовується у відносинах між країнами — членами інтеграційних угруповань і щодо вивозу капіталу.

3.Спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон, до територій митних союзів, до яких входить Україна, а також у разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.