22. Основні положення державної системи сертифікації УкрСепро

У 1993 р. було розроблено перші шість керівних нормативних документів державної системи сертифікації УкрСЕПРО (далі — Система) Українським науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації і Державним науково-дослідним інститутом "Система" Держспоживстандарту України, затверджено і введено в дію Наказом Держспоживстандарту України № 94 від 30.06.93 р.

На їх основі у 1996 р. було розроблено 11 державних стандартів системи УкрСЕПРО, які разом з іншими нормативними документами становлять сучасну базу вітчизняної системи сертифікації.

Нижче розглянуто основні види діяльності в системі УкрСЕПРО, крім акредитації, яка тепер виділена в окремий вид діяльності і розглядається в розділі 14.

Основні положення Системи регламентовані ДСТУ 3410. Згідно з цим стандартом Система встановлює основні принципи, структуру та правила Української державної системи сертифікації продукції, процесів і послуг (далі — продукції), призначена для проведення обов´язкової та добровільної сертифікації і є відкритою для вступу до неї органів з сертифікації інших держав і доступу до неї будь-яких підприємств та організацій. Система передбачає, що сертифікація на відповідність обов´язковим вимогам нормативних документів та вимогам, передбаченим чинним законодавством України, проводиться виключно в ній.

Система передбачає такі взаємопов´язані види діяльності:

сертифікацію продукції (процесів, послуг);

сертифікацію систем якості;

атестацію виробництва.

Загальне керівництво Системою, організацію та координацію робіт з сертифікації здійснює Держспоживстандарт України — Національний орган з сертифікації, а його функції безпосередньо виконує Управління сертифікації.

Національний орган з сертифікації виконує такі основні функції:

розробляє стратегію розвитку сертифікації в Україні;

організовує, проводить та координує роботи щодо забезпечення функціонування Системи;взаємодіє з національними органами сертифікації інших держав та міжнародними організаціями, що здійснюють діяльність з сертифікації;організовує розробку та удосконалення організаційно-методичних документів Системи;приимає рішення щодо приєднання до міжнародних систем та угод із сертифікації;встановлює основні принципи, правила та структуру Системи, а також знак відповідності і правила його застосування;встановлює правові та економічні основи функціонування Системи;

формує і затверджує склад науково-технічної комісії;веде Реєстр Системи;організовує роботи з сертифікації продукції в разі відсутності органу з сертифікації певного виду продукції;затверджує перелік продукції, що підлягає обов´язковій сертифікації;розглядає апеляції щодо виконання правил Системи;організовує інформаційне забезпечення діяльності з сертифікації в Системі;несе відповідальність від імені держави за дотримання правил та порядку сертифікації продукції, що встановлені в Системі.Науково-технічна комісія формується та затверджується Національним органом з сертифікації і виконує такі функції:формує єдину політику з питань побудови, функціонування та удосконалення Системи;вносить пропозиції щодо взаємодії з національними органами інших держав та міжнародними організаціями з сертифікації.

Органи з сертифікації продукції і систем управління якістю призначаються Національним органом з сертифікації.