3. Комплексна характеристика Канади.

Географічне положення     -  розташована у північній частині Північної Америки.Територія -  9 971 тис. кв. км.Населення  -   понад 34 млн. чол.(травень 2010р.)Столиця -  Оттава  - Ottava  - 1,2 млн. чол. (2008 р.)Адміністративний поділ   -  у Канаді 10 провінцій і 3 території, кожна з яких має свої столиці (в дужках): Альберта (Едмонтон), Британська Колумбія (Вікторія),  Манітоба (Вінніпег), Нова Шотландія (Галіфакс), Нью Брансуїк (Фредеріктон), Ньюфаундленд (Сент Джонс), Онтаріо (Торонто), Острів Принца Едварда (Шарлоттаун), Квебек (Квебек Сіті), Саскачеван (Реґіна), Північно-західні території (Єлоунайф), Територія Юкон (Уайтхорс), Нунавут (Іквалут). Цю територію було виокремлено зі складу Північно-західних територій у квітні 1999 року).Найбільші міста: Торонто , Монреаль , Ванкувер , Оттава-Халл , Калгарі , Едмонтон, Квебек, Вінніпег.Офіційні мови   -  англійська і французька.Релігія -45%віруючих - католики, 55% - представники  інших конфесійГрошова  одиниця -  канадський долар 

Білет 13.

1. Характеристика країн, що розвиваються

Загальними рисами економік більшості країн, що розвиваються, є бідність, перенаселення, високий рівень безробіття, значна заборго­ваність промислово розвиненим державам. У своєму соціальному розвитку переважна більшість держав "третього" світу за рівнем життя населення відстає від передових індустріальних країн у 20— 50 разів. Асигнування на соціальні потреби та добробут зазвичай становлять менш ніж 10 % загальних видатків у країнах Африки й Азії. У латиноамериканських державах цей показник дещо вищий. Майже половина усіх бідних світу мешкає у Південній Азії, частка якої у населенні планети становить ЗО %. Найгірше становище з бідністю у регіоні в Індії, Бангладеші, М'янмі. На країни Тропічної Африки припадає 16 % бідних світу. У країнах, що розвиваються, в останні десятиліття не спостеріга­лося ознак більшення зайнятості на фоні швидкого зростання чи­сельності населення. У багатьох африканських країнах рівень офіцій­ного безробіття перевищує 10 %, а у Нігерії — 50 %. У присахар-ських країнах показник міського безробіття піднявся з 10 % у сере­дині 70-х років до майже 18 % на початок 90-х років. У латиноамери­канських державах рівень безробіття коливається з 2,6 % у Мексиці до 22 % на Трінідаді і Тобаго. В Азії показник безробіття нижчий, ніж у зазначених регіонах, але загальна чисельність безробітних ве­личезна. Лише в Індії вона у 1990 р. становила 34 млн чол. Перенаселення — це загальновідома проблема країн, що розвива­ються. Темпи зростання народонаселення залишаються тут тради­ційно високими.

2.Предмет і методи економічної і соціальної географії.

Економічна і соціальна географія світу – галузь науки, яка досліджує географічні основи світового господарства, глобальних проблем людства і світогосподарських зв’язків, а також територіальну організацію суспільства в світі і окремих країнах з урахуванням інтеграційних процесів у різних регіонах планети. економічна і соціальна географія світу досліджує господарства, ринкові відносини. В її структурі виділяються галузеві, комплексні, комплексно-галузеві і регіональні науки. Блок галузевих наук утворюють географія населення, географія природних ресурсів і умов, географія господарства і географія інфраструктури та їх підгалузі в світі. До блоку комплексних наук належать країнознавство і краєзнавство. У складі галузево-комплексного блоку виділяються як окремі наукові дисципліни (політична географія, географія культури, історична географія, медична географія, військова географія, економічна картографія). Об’єктом дослідження економічної і соціальної географії світу виступає світове господарство, суспільство і його складові, територіальні соціальні структури, світогосподарські зв’язки, господарство окремих країн та їх груп, міжнародний поділ праці. Предмет науки – це результат дослідницьких дій. Вона вивчає територіальний поділ праці, розміщення продуктивних сил, регіональну політику, територіальну організацію виробництва, транспортні та інфраструктурні мережі і системи, а також системи розселення.

3.Загальна характеристика Австралії.. Столиця —Канберра. Рік здобуття незалежності — 1901.Поясний час — Гринвіч: від плюс 8 до плюс 10 '/2. Загальна площа (кв. ки) —7 682 3006. Чисельність населення (осіб) — 19 546 792. Густота населення (осіб/кв. км) —2,58. Частка міського населення (%) —85. Коефіцієнт народжуваності (осіб/1000 осіб) — 13. Коефіцієнт смертності (осіб/1000 осіб) —7. Тривалість життя (років) —80. Частка дорослого письменного населення (%) — 100. Валюта — 1 австралійський долар. Мови —англійська (офіційна),18. Етнічні групи: австралійці з народження (78,8%, з них 1% —аборигени), британці (7,2%), азіати (7%), новозеландці (1,9%), італійці (1,6%), африканці та американці (1,5%), юґослави (1%), греки (1%)19. Релігійний склад населення: англікани (26,1%), католики (26%), інші протестанти (20,8%); решта —православні, мусульмани, іудаїсти та ін.

Білет 14.1. Типологія країн світу за площею, чисельністю населення, географічним положенням.

Країни світу надзвичайно різноманітні за своїми розмірами – площею території і чисельністю населення, причому амплітуди цих показників дуже значні. Так, за площею території найбільша країна (Росія) переважає найменшу (Ватикан) майже в 39 млн. разів, а за чисельністю населення (Китай і Ватикан) - більш як в 1,7 млн. разів.В обох випадках країни можна поділити на малі, середні та великі, причому порогові кількісні значення груп можна задавати різні. о малих за розмірами території віднесено країни з площею меншою 100 тис. кв. км. Вони переважають у цілому світі.Групу середніх за площею країн, до яких належить четверта частина їх загальної кількості, обмежують:Югославія та Ісландія, Туркменистан Іспанія відкриває групу великих країн (всього їх - 51), серед яких можна виділити 30 дуже великих країн (Єгипет – 1001 тис. кв. км і більше), в т.ч. 7 “країн-гігантів” чи макродержав: Росія,Канада,Китай ,США,Бразилія,Австралія,Індія.Україна, яка за площею території близька до середньостатистичної країни світу, займає 44 місце у світі.За чисельністю населення, на відміну від попереднього, дуже динамічні. У першу десятку країн світу в 1995 р. входили Китай, Індія, США, Індонезія,Бразилія,Росія,Пакистан,Японія,Бангладеш, Нігерія.Сумарна людність цієї групи країн складала 60% населення світу. Найменш людними країнами світу були: Піткерн ,Витикан , о.Різдва, Токелау, Норфолк, Ніуе, Фолклендські о-ви, Сен-П’єр і Мікелон, о.Св. Єлени ,Ангілья, Тувалу і Науру.Дві останні і Ватикан – незалежні держави.Україна, маючи в 1995 р. 51,4 млн. чол., посідала 6 місце в Європі і 23 у світі.За географічним положенням- З точки зору виходу до морських басейнів країни поділяються на приморські (всього 187) і внутрішньоконтинентальні (41). Серед перших 3 країни (Росія, Канада і США) мають вихід до трьох океанів, ще 2 десятки – до двох. Крім цього, приморські країни можуть бути суто материковими (наприклад, Україна, Туреччина, ПАР, Бразилія), материково-острівними (Данія, Малайзія, Екваторіальна Гвінея, Канада), півострівними (Іспанія, обидві Кореї, Катар), суто острівними. Останніх – близько восьми десятків, 2/3 з них знаходяться в Океанії та Вест-Індії. Найбільше внутрішньоконтинентальних країн в Африці (15), Європі (13), Азії (11, з них 3 мають вихід до внутрішнього Каспійського моря) і лише 2 – в Південній Америці. Для цієї групи країн, як і для решти материкових, важливе значення має кількість сусідів першого порядку. Можна виділити країни з кількістю сусідів: найбільшою (від 10 до 14) – всього 4 (Китай, Росія, Саудівська Аравія, Бразилія), великою (7 - 9) – Франція, Німеччина, Індія, Україна та ін., середньою (4 - 6) – Румунія, Казахстан, Болівія та ін., малою (2 - 3) – Люксембург, Монголія, Сомалі та ін., найменшою (по одному сухопутному сусідові мають 20 країн). Ряд країн останньої групи володіють специфічним географічним положенням – анклавним (внутрішньоконтинентальні країни, оточені навколо територією однієї держави – Ватикан, Сан-Марино і Лесото) та напіванклавним (приморські материкові країни з одним сусідом на суші – Монако, Гамбія, Республіка Корея та ін., всього 7).

За показником середньої кількості сусідів першого порядку лідирують африканські та європейські країни (відповідно 4,30 і 4,07). Для країн Азії цей показник складає 3,98, Південної Америки – 3,52, Північної та Центральної Америки – 2,50.

2.Міжнародні організації.

Міжнародні організації — це організації трьох або більше урядів, спрямовані на вирішення певних спільних питань чи організації проектів. Уряди діють від імені своєї держави і представляють її інтереси, притримуючись поваги її суверенітету. мультинаціональні корпорації є важливим суб'єктом в публічному міжнародному праві, починають діяти після підписання певного взаємного договору, ратифікованого державами-учасниками. Ознаки

1. членство 3-х і більше;наявність установчого міжнародного договору;постійні органи і штаб-квартира;повага суверенітету членів-держав;невтручання у внутрішні справи;встановлення порядку прийняття рішень і їх юридичної сили.