Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
У роки Другої світової війни більшість держав Л....docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
23.12.2018
Размер:
153.28 Кб
Скачать

3.Загальна характеристика країн нової індустріалізації.

60—80-ті роки XX століття стали періодом глобальних змін у загальній структурі країн, що розвиваються, — з їхнього середо­вища виділилась група так званих нових індустріальних країн (НІК), "нових індустріальних" економік. Переважно до цієї групи зарахо­вують чотири країни Швденно-Східної Азії — Гонконг (Сянган), Сінгапур, Тайвань, Республіку Корею, а також три латиноамери­канські держави — Аргентину, Бразилію, Мексику. Це — НІК пер­шої хвилі, або першого покоління, найпотужніші щодо розвитку економіки. Стосовно об'єднання цих країн і територій у "нові індустріальні" серед еконо­містів немає заперечень. Щодо Інших країн цієї групи, про які мова піде нижче, то їхня приналежність до НІК визнається не завжди. Учасниками НІК другого покоління вважають, як правило, Ма­лайзію, Таїланд, Індію; третього покоління — Кіпр, Туніс, Туреччи­ну, Індонезію; четвертого — Філіппіни, південні провінції Китаю або увесь Китай. З'являються цілі зони "новоіндустріальності", по­люси економічного зростання, вплив яких поширюється передовсім на найближче розташовані регіони.Останнім часом, класифікуючи деякі НІК і постсоціалістичні країни, економісти використовують термін "ринки, що виникають" Ознаками зарахування у цю групу країн вва­жаються: показник рівня інфляції у середньому 5 % на рік І дохід на душу населення — 8160 дол. США.За деякими важливими показниками економічного розвитку НІК виділяються не лише серед країн, що розвиваються, але й серед промислово розвинених держав.

Білет 16.

1. Охарактеризувати земельні ресурси світу

Земельні ресурси - землі, що використовуються або можуть бути використані в різних галузях національної економіки. Також визначаються як вид відновлювальних природних ресурсів, що використовуються або можуть бути використані в різних галузях національної економіки. А крім того - як вид відновлювальних природних ресурсів, що характеризуються територією, якістю грунтів, кліматом, рельєфом, гідрологічним режимом, рослинністю тощо. Земельні ресурси - основа розміщення господарських об'єктів, головний засіб виробництва у сільському, лісовому та інших господарствах, де використовується й відіграє роль родючість грунтів. Якість земельних ресурсів, насамперед залежить від вмісту гумусу в грунті. Загальна площа суходолу - 149 млн. кв. км. Земельний фонд (без Антарктиди) становить 133,9 млн. кв. км. Одним із найважливіших показників у земельному фонді території є частка орних земель. На Євразію припадає 59% світової ріллі, на Північну та Центральну Америку - 15%, на Африку - 15%, на Південну Америку - 8%, на Австралію - 3%. 80% світової ріллі знаходиться у посушливій зоні. Найбільша частка пасовищ - у країнах Африки (24%) та Азії (18%). Вкрай негативний вплив на земельні ресурси справляє ерозія. Грунти втрачають свою родючість як через природні процеси, так через нераціональну господарську діяльність людини. Щорічне скорочення сільськогосподарських угідь становить більш як 9 млн. га. 

2.Сучасна політ карта світу, етапи формування в хх ст..

Політична карта світу відображає розміщення країн у світі. Другий період (після Другої світової війни), крім змін на політичній карті Європи, ознаменувався ще й розпадом колоніальної системи та утворенням незалежних держав в Азії, Океанії, Латинській Америці.

  Третій період ознаменувався крахом комуністичної системи і розпочинається з 90-х років XX ст.  Політична карта світу в кінці XX століття. У світі нараховується 193 суверенних держави. В результаті розпаду в 1991 —1993 pp. трьох соціалістичних федерацій — Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР), Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії (СФРЮ) і Чехословацької Соціалістичної Республіки (ЧССР) відбулися серйозні зміни на політичній карті Європи та Азії (в 1993 р. також була змінена форма правління однієї із держав Азії — Камбоджі: там після 23-річної перерви була відновлена монархія, країна знову стала королівством), деякі — в Африці та Океанії. Досягли незалежності Еритрея (в Африці), яка відділилася від Ефіопії і стала республікою в кінці 1993 p., і Республіка Палау (в Океанії), що вийшла із Мікронезії і звільнилася від опіки СІНА (за мандатом ООН) наприкінці 1994 р. Нові держави на їхнє прохання були прийняті в ООН: 14 країн у 1992 р. і 6 — у 1993 р. («новачки» Чехія, Словаччина, Еритрея, давні Андорра й Монако і новостворена Македонія). У грудні 1994 р. до ООН вступила Палау — держава на архіпелазі із 2200 островів і скель у Тихому океані загальною площею 508 км2 з 16 тис. жителів.