2.Географія газової промисловості світу.

У структурі світового споживання палива та енергії природний газ посідає третє місце після нафти і вугілля — приблизно 20%. У 1995 р. найбільше газу видобували Росія (620 млрд. м³), США (510 млрд. м³), Канада (123 млрд. м³), Нідерланди (85 млрд. м³), Алжир (56 млрд. м³), Великобританія (55 млрд. м³), Індонезія (42 млрд. м³), Саудівська Аравія (36 млрд. м³), Норвегія (34 млрд. м³), Мексика (23 млрд. м³). Багато газу видобувається також в Туркменістані та Узбекистані. У Північному морі виявлено понад 400 нафтових, газоконденсатних і газових родовищ із загальними запасами нафти у 3 млрд. т і газу у 4,5 трлн м³. Швидко зростає видобуток і використання природного газу в деяких країнах, що розвиваються. Значні його запаси мають Іран, Саудівська Аравія, Алжир, Катар, Кувейт, Лівія, Ірак. З-поміж держав Азії до вісімки найбільших світових експортерів розрідженого природного газу входять Індонезія і Малайзія. До цієї вісімки експортерів входить також Австралія. В Україні запаси природного газу невеликі. Транспортувати газ складно. Морське транспортування розрідженого природного газу (РПГ) дає змогу розв'язати деякі проблеми. У світі вже діє кілька портів — терміналів з великим заводами для розріджування природного газу для морського вивезення: в Алжирі, Лівії, Індонезії, Брунеї та на Алясці. Найбільші міждержавні газопроводи з канадської провінції Альберта до США, з Нідерландів до Італії. Через Україну проходять магістральні газопроводи «Союз», «Прогрес» і «Братство», що постачають газ з Росії та Туркменістану до європейських країн. У міжнародній торгівлі газом 78% припадає на трубопровідний транспорт і 22% — на морське транспортування РПГ.

3. Урбанізація. Види і темпи урбанізації в країнах світу.

Урбаніза́ція — це зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення. Перша риса — швидкі темпи зростання кількості міського населення.Друга риса — концентрація населення і господарства в основному у великих містах. Це пояснюється насамперед характером виробництва, ускладненням його зв'язків з наукою, освітою. Крім того, великі міста зазвичай повніше задовольняють духовні потреби людей, краще забезпечують достаток і різноманітність товарів і послуг, доступ до сховищ інформації.3-поміж великих міст прийнято окремо виділяти найбільші міста-„мільйонери“ з населенням понад 1 млн. мешканців. На початку XX ст. їх було всього 10, на початку 80-х рр.— понад 200.Третя риса — «розповзання» міст, розширення їхньої території. Для сучасної урбанізації особливо характерний перехід від простих до групових форм міського розселення — від звичайного «точкового» міста до міських агломерацій — компактних територіальних угруповань міських і сільських поселень. Ядрами найбільших міських агломерацій стають переважно столиці, найважливіші промислові і портові центри.Незважаючи на спільні риси, урбанізація в різних країнах і регіонах має певні відмінності, зокрема неоднакові рівні і темпи. За рівнем урбанізації всі країни світу можна поділити на три великі групи. Але основний вододіл проходить між більше і менше розвинутими країнами. У розвинутих країнах рівень урбанізації в середньому становить 72%, а в країнах, що розвиваються,— 32%. Темпи урбанізації багато в чому залежать від її рівня. У наші дні міське населення в країнах, що розвиваються, зростає в 3 рази швидше, ніж у розвинутих. На них тепер припадає 1/6 усього щорічного приросту міських мешканців.

Білет 21.