9.2. Планування діяльності інструментальних цехів

План роботи інструментального цеху (ІЦ) розробляє планово-економічний відділ (бюро) підприємства на рік із поквартальним розподілом та щомісячним уточненням.

Основними розділами плану на рік є:

• обсяг випуску продукції (виробнича програма);

• чисельність і заробітна плата;

• собівартість. Виробничу програму розробляють на підставі таких вихідних даних:

• виробнича програма підприємства з випуску продукції;

• графік підготовки виготовлення нових виробів;

• розрахунки потреби в технологічному оснащенні для поточного вироб-ництва, а також технологічного оснащення другого порядку;

• дані про стан запасів інструментів в центральному інструментальному складі (ЦІС);

• замовлення виробничих і допоміжних цехів на виготовлення інструмен- тів-дублерів.

Виробничу програму ІЦ розробляють за такими показниками:

• випуск продукції в натуральному вираженні (номенклатура);

• обсяг товарної продукції. Номенклатуру технологічного оснащення, яку потрібно буде виготовляти

в інструментальних підрозділах, планують з урахуванням таких чинників:

• потреби підприємства в оснащенні;

• обсягів і номенклатури оснащення, яке буде закуплено в сторонніх ор-ганізацій;

• обсягів і номенклатури оснащення, яке потрібно виготовити стороннім організаціям;

• обсягів і номенклатури оснащення, яке підлягає відновленню та ремонту. До номенклатури випуску продукції, робіт і послуг у натуральному вира- женні належать штампи, прес-форми, пристрої, загальний вимірювальний та до- поміжний інструмент, ремонт, відновлення та модернізація оснащення, інші роботи й послуги. Номенклатуру виготовлюваної продукції визначає інструмен- тальний відділ, а затверджує головний інженер. Планові завдання з випуску оснащення обґрунтовують розрахунками виробничої потужності ІЦ згідно з ді- ючою методикою.

Обсяги товарної продукції за планом обчислюють у такому вираженні:

• трудовому (за нормативною трудомісткістю), нормо-год;

• вартісному, грош. од. Потрібно мати на увазі, що нормативна трудомісткість виготовлення тех- нологічного оснащення визначається інструментальним відділом збільшено, за- лежно від конструктивно-технологічних параметрів оснащення, на підставі норма- тивів, які діють на підприємстві. Варто звернути увагу на те, що планові нормо- години, на відміну від технологічних, установлюються за станом на початок пла­ нового періоду й залишаються незмінними до кінця цього періоду.Ця одиниця об- сягу виробництва є стабільнішою за технологічні нормо-години. Проте недолік її полягає в тому, що вона не підсилює заінтересованості цеху в зниженні трудоміс- ткості виготовлення оснащення.

Виробнича програма дільниць цеху складається з двох розділів: плану випуску та плану запуску.

Для ІЦ, у складі яких є заготівельні дільниці, доцільно застосовувати сис­тему планування, яка передбачає три номенклатурні плани: 1) за заготівельною дільницею; 2) запуском; 3) випуском інструменту.

З огляду на це потрібно розв’язувати три завдання оперативного управління:

1. формувати місячний номенклатурний план заготівельній дільниці ІЦ;

2. формувати місячний номенклатурний план запуску інструменту;

3) формувати місячний номенклатурний план випуску інструменту. План ІЦ за чисельністю та заробітною платою розробляють за аналогіч- ними показниками основних цехів.

Методика визначення чисельності робітників така сама, як в основних цехах, - за трудомісткістю, нормами обслуговування. План собівартості містить:

• собівартість (калькуляції) окремих видів технологічного оснащення, ро-біт, послуг;

• кошторис витрат на виробництво. Об’єктами калькулювання собівартості в ІЦ є собівартість основних видів

оснащення, робіт і послуг, що їх виконує цех.

Калькуляційною одиницею може бути: для спеціального оснащення - оди-ниця виробу (штамп, прес-форма, модель, пристрій); типовий представник -один виріб; інструмент одного типорозміру - 10, 100 од.; для сторонніх органі-зацій - замовлення.

Кошторис витрат цеху на виробництво складається зі статей, аналогічних основним цехам.

Методика визначення планово-розрахункових цін на продукцію ІЦ. У цехах з великим обсягом різного за типорозмірами технологічного оснащення для визначення собівартості та планово-розрахункових цін застосовують типо-вий виріб-представник. Для цього технологічне оснащення залежно від призна-чення, матеріалу, форми, габаритних розмірів та інших ознак класифікують за групами й типами. Від кожної групи вибирають найхарактерніший (типовий) представник.

Внутрішньовиробничі планово-розрахункові ціни на продукцію ІЦ форму-ють на підставі виробничої (цехової) собівартості одиниці продукції. Підставою для визначення собівартості технологічного оснащення є планова калькуляція, що складається на кожного представника цього оснащення, тобто оснащення будь-яких з таких типових представників може бути об’єктом калькулювання.

При спрощених розрахунках за типовими представниками обчислюють питому ціну в розрахунку на одиницю трудомісткості (1 нормо·год), тобто вар-тість 1 нормо·год виготовлення типового представника оснащення, грошова одиниця:

. (9.1)

Планово-розрахункова ціна і-го представника

(9.2)

Ц_і =Ц¹_т.пТ_і .

Планово-розрахункові ціни на продукцію інструментальних цехів, яка ви-готовляється (надаються послуги виробничого характеру) для сторонніх органі-зацій і підприємств та реалізується за договірними цінами, розробляють на під-ставі цехової собівартості, виходячи з калькуляції. У такому разі норматив при-бутку може бути вищий, аніж для свого підприємства.