9.3. Планування діяльності ремонтного виробництва

Роботи з технічного обслуговування та ремонту устаткування планують на підприємствах у формі перспективного плану, річних і місячних планів-графіків планово-попереджувального ремонту (ППР).

Основою планування й оцінювання діяльності ремонтної служби та її структурних підрозділів є певні техніко-економічні показники. Система техні-ко-економічних показників має відповідати меті його функціонування - забез-печити основне виробництво послугами з ремонтного й технічного обслугову-вання устаткування з найменшими витратами.

Планові показники ремонтно-механічного цеху (РМЦ) розробляє відділ головного механіка за участю планово-економічного відділу підприємства.

Основними розділами плану є:

• виробнича програма;

• чисельність, заробітна плата;

• собівартість. Виробнича програма для РМЦ передбачає виконання таких видів робіт:

капітального та середнього ремонту устаткування, малого ремонту та технічно-го обслуговування устаткування (в умовах централізованої системи ремонтного обслуговування); виготовлення запасних частин і вузлів для ремонту; модерні-зації устаткування; монтажу та демонтажу устаткування; виготовлення нестан­дартного устаткування; інших робіт і послуг.

Під час планування робіт РМЦ доцільно передбачати резерв потужності, що становить 10-15 % обсягів ремонтних робіт для непланових (аварійних) ре-монтів та інших непередбачених робіт.

Виробничу програму РМЦ визначають згідно з графіком ППР. Річний графік ППР складає відділ головного механіка відповідно до норм тривалості міжремонтного циклу, міжремонтного й міжоглядового періодів з урахуванням структури міжремонтного циклу.

Дату чергового планового ремонту визначають, беручи до уваги дату по-переднього ремонту, відпрацьований час і стан устаткування.

На графіку щодо кожного верстата зазначаються види чергових ремонтів, строки виконання кожного ремонту та огляду протягом року. На підставі річ-них графіків з урахуванням вимог рівномірності завантаження ремонтних під-розділів розробляють місячні графіки.

Для погодження планів-графіків ремонту з планом основного виробницт-ва потрібно по можливості рівномірно розподіляти простоювання в ремонті за кварталами та місяцями року для однотипного устаткування й забезпечувати рівномірне завантаження ремонтних робітників.

Будуючи графіки огляду та перевірок, ураховують періодичність профі-лактичних робіт і відповідні норми часу на виконання цих робіт.

Обсяги трудомісткості ремонтних робіт обчислюють як добуток загальної кількості ремонтних одиниць, тобто таких, що підлягають ремонту, на трудомі-сткість одиниці ремонтної складності за видами ремонтів. При цьому спира-95

ються на річний план-графік ремонтних робіт та норми трудомісткості одиниці ремонтної складності.

Норми трудомісткості на одиницю ремонтної складності для машинобу-дівної галузі задаються системою ППР, а для поліграфічної, легкої та інших га-лузей промисловості «Положениям про технічне обслуговування і ремонт уста-ткування».

Середньорічний обсяг ремонтних робіт Q_p можна визначити, якщо відомі склад обладнання, його ремонтна складність, структура та тривалість міжремон-тного циклу й міжремонтних періодів, а також одиниць ремонтної складності, скориставшись формулою

(9.3)

де q_K, q_c, q_M, q₀ - трудомісткість відповідно капітального, середнього, малого ре­монту та огляду на одну ремонтну одиницю, людино-год;

n_K, n_c, n_M, n₀ - кількість відповідно капітальних, середніх і малих ремонтів та оглядів у міжремонтному циклі;

Т_ц - тривалість міжремонтного циклу, років;

∑R - загальна кількість ремонтних одиниць усього устаткування, що працює в цеху.

За цією формулою визначають середньорічний обсяг слюсарних, верстат-них та інших ремонтних робіт окремо.

Обсяги робіт на рік уточнюють за річним планом-графіком ремонту уста­ткування.

Річний обсяг робіт із міжремонтного обслуговування (Qf^c) обчислюють

так:

(9.4)

де Ф_р - річний розрахунковий фонд часу роботи одного верстата, год; КЗМ - змінність роботи обслуговуваного обладнання; НОобс - норма обслуговування на одного робітника за зміну, рем. од.

За цією формулою можна визначити обсяги робіт із міжремонтного обслу­говування за їх видами (слюсарні, верстатні, мастильні).

Обсяги робіт із модернізації, монтажу та демонтажу, виготовлення неста­ндартного обладнання тощо, а також послуг стороннім підприємствам розрахо-вують на підставі одноразових кошторисів.

Обсяг виробництва запасних і змінних деталей обчислюють як добуток кількості запланованих до виготовлення деталей на їхню трудомісткість або за планово-розрахунковою ціною.

Розглянемо, як визначають чисельність ремонтних робітників.

До складу робітників РМЦ належать робітники-верстатники, слюсарі, те-рмісти, котельники та ін. Розрізняють дві групи робітників, до розрахунку чи-сельності яких підходять по-різному.

До l-ї групи належать робітники, зайняті плановими ремонтами. їх чисе-льність визначають за формулою

де Q^сл - трудомісткість слюсарних робіт, нормотод;

Ф_р - річний фонд робочого часу одного робітника, год; К_в.н - коефіцієнт виконання норм.

За цією формулою розраховують окремо чисельність верстатників і слю-сарів з ремонту.

До 2-Ї групи належать робітники, праця яких погано піддається норму-ванню. Це робітники з технічного обслуговування устаткування, мастильники, чергові слюсарі та ін. Зміст і обсяг робіт цієї групи робітників протягом зміни не є сталими.

Чисельність робітників цієї групи визначають за формулою

(9.6)

де ∑R - загальна кількість ремонтних одиниць складності устаткування; КЗМ - коефіцієнт змінності роботи устаткування;

НО - норматив обслуговування ремонтних одиниць на одного робітника за зміну.

Плануеання собіеартості еиробництеа РМЦ полягає у визначенні зага-льного цехового кошторису витрат, кошторису на виконання капітального та середнього ремонтів та міжремонтне обслуговування, кошторису цехових витрат.

Калькуляційні одиниці під час складання кошторисів такі: одиниця ремо-нтної складності в процесі виконання ремонту устаткування; об’єкт модерніза-ції, ремонту (верстата, лінії тощо); замовлення під час надання послуг сторон-нім організаціям і підрозділам свого підприємства, у тому числі невиробничим. Особливістю є те, що на підприємствах застосовують велику кількість устаткування різної ремонтної складності, що утруднює розрахунок кошторисів ремонтних робіт.

Для спрощення обчислень, пов’язаних з виконанням ремонтних послуг для виробничих цехів підприємства в умовах внутрішньогосподарського госпро-зрахунку, доцільно діяти так: керівництво підприємства попередньо затверджує кошторис витрат на ремонт одиниці ремонтної складності за видами ремонтів.

Знаючи кількість одиниць ремонтної складності устаткування, яке підля-гає ремонту в будь-якому цеху, можна планувати загальний обсяг ремонтних робіт за цехами й на підприємстві в цілому.