Тема 13. Організаційно-технічний розвиток 13.1. Планування технічного та організаційного розвитку

Технічний розвиток має різні форми та охоплює різні стадії розвитку ви-робництва, які характеризують, з одного боку, техніко-технологічну базу підп-риємства, а з другого - її удосконалення та нарощування.

Виробничий процес на промисловому підприємстві відбувається постійно в усіх його підрозділах. Технічний же прогрес залежно від обсягу наявних ресур-сів і орієнтації технічної політики відбувається періодично. Проте в цілому для підприємства він повинен носити безперервний характер.

Фактори технічного рівня виробництва: технологія, засоби та предмети праці. Організацію виробництва та управління характеризує рівень підготовки виробництва, елементи виробничого процесу, автоматизовані системи органі-заційного управління (АСОУ) тощо; економічний рівень формують економічна ефективність виробництва, економічна ефективність застосовуваних ресурсів та рішень, реалізація функцій прогнозування та планування, фінансування, ціноу-творення, мотивація та оплата праці; соціальний розвиток визначають різні фо-рми активізації людського чинника: професійна підготовка та підвищення ква-ліфікації персоналу, поліпшення умов праці та підтримка високого рівня безпе-ки праці, екологізація виробництва тощо.

В процесі комплексного аналізу ефективності функціонування підсистеми організаційно-економічного управління (ОЕУ) в менеджменті на підприємстві розглядають:

• єдність науково-технічних, соціальних та економічних завдань розвитку;

• наукову обґрунтованість та оптимальність рішень;

• домінування стратегічних аспектів;

• бюджетну збалансованість;

• комплексність;

• безперервність;

• гнучкість;

• еластичність. Система планування організаційно-технічного розвитку (ОТР) на підп- риємстві включає комплекс різноманітних планів, які взаємодіють один із од­ ним та спрямовані на здійснення основних функцій та завдань планування. Ви- ди планів різняться за цілями, предметом, рівнями, змістом та періодом плану- вання. Важливо виділяти фактори, які визначають склад та зміст цього компле­ ксу:

• організаційна структура та профіль інноваційної діяльності підприємства;

• склад інноваційних процесів, які здійснюються;

• рівень кооперації при їхньому проведенні, масштаби та постійність інно- ваційної діяльності. Технічний розвиток є визначальним чинником розвитку підприємства,

його змістом, визначає його динамічну основу. Організаційний - веде до зміни

його форми. Організаційний розвиток реалізується у технологічно раціональ-ному існуванні елементів виробництва та забезпеченні необхідної системи ви-робничих зв’язків, активно впливає на формування технології та техніки. Фор-мується чітка залежність між технічним та організаційним розвитком, що допо-внюється ефективністю реалізації економічних, соціальних та юридичних на-прямків розвитку підприємства.

Для забезпечення послідовності, цілеспрямованості організаційно-технічного розвитку підприємства та для ефективності його реалізації розроб-ляється план технічного й організаційного розвитку.

Основні складові плану групуються у такі підрозділи:

• створення, освоєння нової та підвищення якості продукції, яка випуска-ється;

• впровадження прогресивної технології, механізація й автоматизація ви-робничих процесів;

• удосконалення управління, планування та організації виробництва;

• капітальний ремонт та модернізація основних фондів;

• заходи з економії сировини, матеріалів, палива та енергії;

• науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські заходи;

• техніко-економічні рівні продукції;

• техніко-економічні результати впровадження заходів. Етапи процесу планування організаційно-технічного розвитку:

• на першому етапі визначаються головні задачі підприємства на плано-вий період, проводиться комплексний аналіз технічного й організацій-ного рівня виробництва й економічних показників, уточнюється ресур-си, які виділяються на технічний розвиток;

• на другому етапі, виходячи з вивчення досвіду інших підприємств, ре-зультатів кінцевих науково-дослідних робіт і першого етапу, виявля-ються можливості розширення впровадження основних напрямків нау-ково-технічного прогресу: удосконалення технології та продукції, яка випускається, застосування нових технологічних процесів й прогресив-них матеріалів, механізація й автоматизація виробництва та ін. На цьо-му етапі визначаються кількісні завдання підрозділам підприємства по технічному й організаційному розвитку;

• на третьому - відбуваються інженерні й економічні розрахунки, органі-зуються конкурси та огляди пропозицій працівників підприємства, про­водиться відбір і техніко-економічна оцінка заходів;

• на четвертому етапі формується проект плану організаційно-технічного розвитку по підрозділах і підприємству в цілому та проводиться його оптимізація;

• на заключному етапі плани підприємства та його підрозділів взаємо-пов’язуються, документально оформлюються, затверджуються й дово-дяться до виконавців.

Технічний розвиток як об’єкт організаційно-економічного управління охо-плює різноманітні форми. Вони мають відображати відповідні стани розвитку

виробничого потенціалу та забезпечувати відтворення основних фондів (від ка-пітального ремонту знарядь праці до розширеного та нового будівництва пев-них виробничих ланок). Із сукупності форм технічного розвитку виокремлюють такі, які характеризують, із одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з другого - безпосередній розвиток шляхом удосконалення та нарощування.

Науково обґрунтоване управління розвитком підприємств – це техніко-економічний аналіз, який спрямований на виявлення внутрішніх резервів та за-кономірностей функціонування з метою вибору оптимальних напрямків й обся-гів робіт із технічного, організаційного удосконалення виробництва й підвищен-ня його економічної й соціальної ефективності. Без знання реальної обстановки, правильної оцінки результатів і витрат, факторів, які на них мають вплив, немо-жливо цілеспрямовано впливати на ефективність виробництва. Такий аналіз сприяє глибокому розумінню перспектив, виваженої оцінки можливостей і труд-нощів, вибору оптимальних шляхів розвитку. Існує прямий зв’язок між рівнем аналітичної роботи та якістю планів. Отже, чим складніша господарська обста­новка, тим більш високі вимоги пред’являються до виробництва, тим більш ре-тельним й об’єктивним повинен бути техніко-економічний аналіз.

Особливого значення такий аналіз набуває в сучасних умовах, які харак-теризуються значним розширенням обсягів робіт із технічного удосконалення виробництва й підвищенням ролі інтенсивних факторів в економічному розвит-ку народного господарства, необхідністю максимального використання переваг ринкової економіки для прискорення науково-технічного прогресу, а його дося-гнень - для подальшого зміцнення економічного потенціалу країни.