13. Тарифно-кваліфікаційний довідник – це:

а) перелік посад усіх найменувань із зазначенням окладів;

б) опис необхідних практичних навичок, якими повинен володіти працівник певної кваліфікації на підприємстві;

в) державний нормативний документ, що містить сукупність цензів – вимог, яким повинен задовольняти робітник певної професії і кваліфікації;

г) локальний нормативний документ, що містить кваліфікаційні характеристики професій працівників, що використовуються на конкретному підприємстві.

14. Призначення тарифних сіток полягає у:

а) визначенні розміру заробітної плати працівнику;

б) розрахунку розмірів преміювання за шкалою преміювання;

в) диференціації заробітної плати робітників залежно їх кваліфікації;

г) встановленні розміру надбавок;

д) встановленні розміру доплат за відхилення від нормальних умов праці.

15. Тарифна ставка і-того розряду може бути визначена за формулою:

а) ; б) ; в) ;

де ТСі та ТС₁ та ТКі та ТК₁ відповідно тарифна ставка та тарифний коефіцієнт і-того та першого розрядів.

16. Діапазон тарифної сітки – це:

а) співвідношення між тарифними коефіцієнтами крайніх розрядів, що містить певна сітка;

б) середньоарифметична величина всіх значень тарифних коефіцієнтів;

в) середньо геометрична величина всіх значень тарифних коефіцієнтів;

г) абсолютне зростання тарифного коефіцієнта останнього розряду порівняно із тарифним коефіцієнтом першого розряду.

17. Внутрішньофірмовий документ, де зазначено: перелік посад, що є на підприємстві згідно з їх назвою у Державному класифікаторі посад службовців; чисельність працівників за кожною посадою та відповідні їй розміри місячних посадових окладів - це:

а) тарифна сітка;

б) тарифна система;

в) тарифні ставки;

г) штатний розпис;

д) місячний оклад.

18. За допомогою довідника кваліфікаційних характеристик посад службовців установлюють:

а) розмір посадового окладу працівника;

б) розмір премії у відсотках до посадового окладу;

в) посаду службовця, його завдання та обов’язки, вимоги до професійних знань, кваліфікаційну категорію працівника;

г) рівень диференціації посадових окладів службовців.

19. Надбавки це: а) виплати, які пов’язані з роботою, й спрямовані переважно на компенсацію працівнику втрат його здоров’я через шкідливі та важкі умови праці;

б) виплати, що пов’язані з роботою у понаднормовий час;

в) виплати, пов’язані, як правило, з особистістю конкретного працівника, й мають переважно стимулюючий характер;

г) мінімальні державні гарантії в оплаті праці незалежно від галузевої приналежності підприємства.

20. У ринковій економіці визначення умов отримання та абсолютного розміру надбавок та доплат стимулюючого типу – це виключне право:

а) держави;

б) галузевих міністерств і відомств;

в) уряду;

г) підприємств.

д) місцевих органів влади.

21. Тарифна ставка може відігравати роль основного регулятора заробітної плати тоді, коли питома вага тарифу у заробітній платі складає принаймні:

а) 60-65%;

б) 65-70 %,

в) 70-75%;

г) 75-80 %.

22. Складовими параметрами тарифних сіток є:

а) тарифні коефіцієнти, абсолютне та відносне зростання тарифних коефіцієнтів, діапазон тарифної сітки;

б) тарифні ставки, тарифні коефіцієнти, доплати та надбавки;

в) тарифні розряди та відповідні їм тарифні коефіцієнти, тарифні ставки;

г) перелік посад та відповідні їм посадові оклади;

д) тарифні коефіцієнти, посадові оклади та кваліфікаційні категорії службовців.

23. Метод “логіки тарифікації”, який застосовується з метою встановлення оптимальної диференціації в оплаті праці різних категорій персоналу, полягає у:

а) бальній оцінці складності робіт робітників та функцій службовців;

б) врахуванні часу підготовки кадрів робітничих професій та професій службовців;

в) оцінці заслуг кожного службовця за такими критеріями: підготовка, відповідальність, керівництво, особисті якості;

г) встановленні «вилки» тарифної ставки за розрядами.

24. Традиційна тарифна система оплати праці має такі ознаки:

а) застосування єдиної мінімальної тарифної ставки;

б) установлення кваліфікаційних коефіцієнтів співвідношень в оплаті праці залежно від виконуваних функцій на основі уніфікованого підходу для всіх категорій персоналу;

в) нарахування індивідуальної заробітної плати виключно за “пайовим” коефіцієнтом та відпрацьованим часом;

г) наявність двох окремих систем для оплати праці службовців та робітників.

25. Тарифна сітка – це:

а) шкала тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів;

б) сукупність погодинних, поденних та помісячних тарифних ставок;

в) сукупність тарифних розрядів;

г) перелік груп професій, спеціальностей, посад за абсолютними розмірами заробітку.

26. Тарифна ставка – це:

а) розмір заробітної плати працівника;

б) розмір оплати праці робітника за одиницю виготовленої продукції;

в) розмір доплат, що встановлюється до загального заробітку;

г) рівень кваліфікації працівника;

д) розмір оплати праці робітників за одиницю відпрацьованого часу залежно від кваліфікації працівника.

27. Тарифні коефіцієнти, які відповідають кожному розряду, визначають:

а) розподіл абсолютного відхилення фактичних виплат від планових;

б) ступінь диференціації оплати праці працівників залежно від їх кваліфікації;

в) ступінь диференціації фонду заробітної плати залежно від обсягу продукції, яка виготовляється;

г) ступінь диференціації працівників залежно від продуктивності праці;

д) розподіл виявлених відхилень між працівниками.

28. Передбачається комплексне нарахування тарифної частини заробітної плати, надбавок, премій і компенсаційних виплат на колектив працівників й нарахування індивідуальної заробітної плати пропорційно відпрацьованому часу та встановленому «паю» в такій системі оплати праці:

а) непрямій системі;

б) акордній системі;

в) відрядно-прогресивній системі;

г) безтарифній системі.

29. Кваліфікаційні характеристики посад керівників, фахівців і службовців складаються з розділів:

а) характеристика робіт, повинен знати, приклади робіт;

б) посади та відповідні їм посадові оклади;

в) групи підприємств по галузях і категорії працівників;

г) завдання та посадові обов’язки, повинен знати, кваліфікаційні вимоги;

д) штатний розпис, кваліфікаційні вимоги до працівників.

30. Для нарахування заробітної плати визначається сума оплати за весь обсяг робіт і встановлюється термін їх виконання в такій системі:

а) безтарифна; б) контрактна; в) акордна;

г) погодинна; д) комісійна; е) непряма.

31. Форми та системи заробітної плати:

а) пов’язують оплату праці з її результатами;

б) розподіляють працівників залежно від складності робіт, які ними виконуються;

в) установлюють міру праці на виконання певного виду продукції або виду робіт;

г) визначають резерви підвищення продуктивності праці.

32. У Законі України “Про оплату праці ” передбачено такі форми виплати заробітної плати:

а) грошовими знаками, які мають обіг в Україні, чеками банку;

б) акціями та сертифікатами;

в) продукцією підприємства за роздрібними або середньоринковими цінами;

г) борговими зобов’язаннями.

33. До форм заробітної плати відносяться:

а) індивідуальна та колективна ;

б) пряма, почасово-преміальна;

в) тарифна, безтарифна;

г) відрядна, погодинна;

д) прогресивна та комісійна.

34. Виробіток працівника в межах установленої норми оплачується за прямими розцінками, а додатковий – за підвищеними розцінками, установленими ступенево, при такій системі оплати праці:

а) погодинно - преміальній;

б) простій відрядній;

в) відрядно - прогресивній;

г) непрямій відрядній;

д) відрядно-преміальній.

35. Заробітну плату допоміжних робітників за непрямою відрядною системою, без використання відрядних розцінок розраховують таким чином:

а) ; б) ; в) ,

де , - тарифна ставка відповідно за годину та за місяць допоміжного робітника, грн.; РЧф – фактично відпрацьований за місяць робочий час допоміжним праівником, год.; Во – коефіцієнт виконання норм виробітку основними робітниками, яких обслуговує допоміжний робітник; ЗПо – місячна заробітна плата основних працівників, грн.; - коефіцієнт використання робочого часу за місяць допоміжним робітником.

36. Погодинна оплата праці залежить від:

а) обсягу визначеного обсягу робіт, які треба виконати;

б) індивідуального виробітку робітника;

в) коефіцієнта трудової участі;

г) відпрацьованого часу;

д) від результатів праці інших працівників.

37. Для розрахунку заробітку за індивідуальною прямою відрядною системою необхідні такі дані:

а) фактично відпрацьований робітником робочий час, тарифний розряд робітника;

б) тарифна ставка за розрядом виконаних робіт, норма часу (виробітку), обсяг виконаних робіт або виготовленої продукції;

в) посадовий оклад та розмір премій за виконання показників преміювання;

г) тарифна ставка за розрядом та відповідний тарифний коефіцієнт.

38. Показник, що характеризує співвідношення між різними тарифними розрядами і показує, у скільки разів рівень складності та оплата праці певної кваліфікації перевищує рівень складності та оплату роботи, віднесеної до першого розряду:

а) тарифний розряд;

б) тарифна сітка;

в) тарифний коефіцієнт;

г) тарифна ставка;

д) посадовий оклад.

39. Непряма відрядна оплата праці залежить від:

а) індивідуального виробітку робітника;

б) коефіцієнта трудової участі;

в) відпрацьованого часу;

г) від результатів праці інших працівників.

40. За непрямою системою доцільно оплачувати працю таких робітників:

а) основних, праця яких нормується за нормами часу та нормами виробітку;

б) основних, зайнятих в апаратурних процесах та на конвеєрі;

в) ремонтників, праця яка є самостійним процесом і не впливає безпосередньо на виробіток основних робітників;

г) допоміжних робітників, які обслуговують основних, та їх праця регламентує виробництво основної продукції.

41. Якщо при нарахуванні заробітної плати використовується сума оплати за весь обсяг робіт і встановлюється термін їх виконання, то така система називається:

а) безтарифною; б) контрактною;

в) акордною; г) погодинною;

д) комісійною; е) непрямою.

42. Визначення розміру тарифних ставок для оплати праці на підприємствах, що охоплені галузевою угодою, - це функція:

а) державного регулювання заробітної плати;

б) ринкового регулювання;

в) договірного регулювання заробітної плати;

д) місцевих органів влади.

43. Проста відрядна оплата праці залежить від:

а) визначеного обсягу робіт, які треба виконати;

б) індивідуального виробітку робітника;

в) коефіцієнта трудової участі;

г) відпрацьованого часу;

д) від результатів праці інших працівників.

44. Оптимальна кількість показників і умов преміювання робітників:

а) на рівні 2 – 3; б) усього 6; в) не менше 5 – 6; г) не більше 4 – 5.

45. Для виробничих робітників доцільно встановлювати таку періодичність преміювання:

а) два рази на рік;

б) щомісячно;

в) щоквартально;

г) один раз за рік.

46. Преміювання за винахідництво, раціоналізаторство, реалізацію продукції на експорт, за освоєння і впровадження нової техніки відноситься до таких систем преміювання:

а) за основні результати діяльності;

б) за якісні показники преміювання;

в) одноразове преміювання;

г) спеціальні системи преміювання.

47. Нижнє значення «порогу відчутності» розміру преміювання до відрядної або погодинної заробітної плати становить:

а) 5%;

б) 10% ;

в) 15%;

г) 25%.

48. Якщо преміювання спрямовано на підвищення рівня виконання кількісного показника, то за базу преміювання приймається:

а) середньо регресивний рівень виконання показника;

б) середній фактично досягнутий рівень виконання;

в) середньопрогресивний рівень виконання показника.

49. Економічна ефективність системи преміювання характеризує:

а) частку економії, яка буде залишатися на підприємстві;

б) розподіл абсолютного відхилення фактичних виплат від планових;

в) розмір очікуваної економії за досягнення показників преміювання;

г) коефіцієнт перевиконання плану по випуску продукції;

д) наявність економії або перевитрат по фонду заробітної плати.