18. Потреби I мотивацiї.

Мотивація – це процес заохочення себе та інших до праці з метою досягнення особистих цілей або орг-ї.

Мотиваційний процес скл. зі стадій виникнення потреб, шукання шляхів задоволення, визнач. напрямів дій, виконання дій, одержання винагороди, усунення потреб.

Основні методи мотивації:

Метод “батога та пряника” – це вплив на людину через наділення або втрату тих чи інших ресурсів.

Метод психології – це вплив однієї особи в орг-ї на іншу за допомогою слова.

Змістовні теорії мотивації грунтуються на внутрішній мотивах людей, які змушують їх діяти так, а не інакше. Змістовні теорії:

Маслоу виділяв 5 видів потреб: фізіологічні, безпеки, належності до певної соціальної групи, поваги до себе і самоствердження.

Мак-Грегор висунув «теорію Х» і «теорію У», у яких характеризував різне ставлення працівників до роботи. За «теорією Х» є люди, які вимагають постійного контролю за їх роботою, і за «теорією У» – ініціативні виконавці.

Мак-Клелланд стверджував ідею потреб людини до досягнень, співучасті, влади.

Герцберг зробив висновок, що при відсутності незадоволення не може бути задоволення.

Врум розробив модель «шлях-ціль», тобто підкреслив роль суб’єктивного вибору шляху для досягнення цілі.

Процесуальні теорії мотивації ґрунтуються на поведінці людей з урахуванням їх сприйняття та знання. До них відносяться:

Теорія справедливості – це суб’єктивна оцінка відповідності отриманої винагороди до затрачених зусиль і співставлення її з винагородою інших працівників, що виконували подібну роботу.

Процес мотивації за Портером-Лоулером залежить від намагань працівника, оцінки своєї ролі у процесі праці, результатів виконаної роботи, винагороди, ступеня задоволення.

19. Види потреб та їх взаємозв"язок.

а) за природою - первинні (фізіологічні) і вторинні (психологічні):

б) за суб'єктами вияву (особисті, групові, суспільні);

в) за кількісною визначеністю і можливостями задоволення (абсолютні, дійсні, платоспроможні, задоволені);

г) за характером, причиною виникнення (матеріальні, трудові, статусні)

д) за ступенем усвідомленості (усвідомлені, неусвідомлені).

Потреби суспільні визначаються необхідністю забезпечення його неперервного функціонування і розвитку. Особисті потреби виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності людини.

Абсолютні потреби полягають у самому тільки бажанні володіти товарами та користуватися послугами

Дійсні потреби спрямовані на певний предмет чи послугу, які справді виробляються і пропонуються споживачеві.

Платоспроможні потреби визначаються відповідними можливостями споживачів.

До задоволених потреб відносять ті, що фактично задовольняються наявними благами та послугами.

Між зазначеними видами потреб існує певний взаємозв'язок. Так, абсолютні потреби під впливом розвитку продуктивних сил науково-технічного прогресу перетворюються на дійсні. Останні внаслідок участі населення в суспільному виробництві і поділу суспільного продукту набувають форми платоспроможного попиту, який потім задовольняється на ринку товарів та послуг.