14. Управлiння конфлiктною ситуацiєю.

Основними способами розв’язання конфліктних ситуацій є структурні і міжособові методи.

Структурні методи:

Роз’яснення вимог до праці – це повідомлення підлеглих про шляхи руху інформації в організації, система повноважень та оплати праці, правила внутрішнього розпорядку тощо.

Координаційні та інтеграційні механізми – це повідомлення підлеглих про ланцюг команд, ієрархія повноважень, порядок прийняття рішень тощо.

Загальноорганізаційні комплексні цілі – це виконання окремого завдання зусиллями двох або більше підрозділів.

Структура системи винагород – це вплив на поведінку людей через мотивацію.

Міжособові методи:

Ухилення – це намагання людини відійти від конфлікту.

Згладжування – це переконання, що у результаті конфлікт позначиться негативно на всіх, тому його не варто починати.

Примушування – це примушування прийняти свій погляд будь-яким чином.

Компроміс – це прийняття погляду іншої сторони, але до певної міри.

Вирішення проблеми – це готовність ознайомитися з іншими поглядами та знайти вихід, зрозумілий і прийнятний для всіх сторін.

15.Стреси, їх причини, методи захисту вiд стресу.

Стрес – це психічні та нервові розлади, захворювання, агресивність, апатія, роздратування, неадекватна реакція на те, що відбувається, зайва ворожість, сарказм та неувага до стосунків в колективі.

Причини стресу можна поділити на особові та організаційні.

Організаційні фактори:

1) невідповідність між змістом праці і можливостями працівника;

2) коли одночасно ставлять працівнику протилежні вимоги;

3) невизначеність коло вповноважень та вимог до працівника;

4) нецікава, однотонна та рутинна робота;

5) незадовільні умови роботи та гігієни (шум, пил, забруднення, вібрація, освітлення, температура, ймовірність захворювань, загроза ушкоджень тощо).

Особові чинники – це все те, що в людині провокує депресію, агресивність та відчуття душевної кризи чи неспокою.

Уникнути чи послабити стресовий стан можна встановлюючи усвідомлений порядок виконання роботи, треба знаходити час для відпочинку, самоаналізу та релаксації.

16.Органiзацiя управлiння по кiнцевим результатам.

Головне завдання керівника полягає у досягненні якісних кінцевих результатів роботи підпорядкованої йому організації, звертають увагу на необхідність чіткого з’ясування бажаного результату в кожній конкретній ситуації.

Основними етапами процесу управління за результатами є визначення результатів, управління за ситуацією і контроль за результатами.

Процес визначення результатів починається з аналізу спрямувань, на основі якого визначаються бажані результати. Цей процес закінчується визначенням лінії діяльності організації. Результати, що відповідають спрямуванням організації, її керівників і працівників, знаходять своє відображення у вигляді конкретних цілей, стратегій, проміжних і кінцевих результатів та ін.

17. Поняття "результат". Особливостi управлiння по результатам.

Основними етапами процесу управління за результатами є процес визначення результатів, процес управління по ситуації та процес контролю результатів реалізації бізнес-плану.

Процес визначення результатів починається із глибокого аналізу намірів, на основі якого прогнозуються бажані результати для різних рівнів. Цей процес закінчується побудовою лінії діяльності й комерційних ідей для її здійснення.

Управління за результатами можна визначити як процес, спрямований на досягнення комерційних і підтримуючих результатів, у якому:

- за допомогою планування визначаються в різних інтервалах часу наміру підприємства і його персоналу (інакше кажучи, вимоги до результатів й очікувані результати);

- наполегливе здійснення планів підкріплюється щоденним свідомим управлінням справами, людьми й оточенням;

- результати оцінюються для прийняття рішень, що ведуть до здійснення наступних заходів.