6.Стратегiя розвитку та управлiння бiзнесом.

Стратегія — це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підпр-ва проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їхнього досягнення. Вона формулює цілі та способи їхнього досягнення так, щоб указати підприємству певний напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія є довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування.

Стратегічне планування — процес здійснення сукупності с-матизованих та взаємоузгоджених робіт із визначення довгострокових (на певний період) цілей та напрямків діял-ті підпр-ва.

Першим, найбільш суттєвим і визначальним рішенням за стратегічного планування є вибір цілей. Основну ціль підпр-ва заведено називати місією. Вибір місії підпр-ва здійснюється з урахуванням дії чинників зовнішнього середовища.

Виходячи із загальної місії підпр-ва формулюють його інші стратегічні цілі. Після визначення місії та цілей починається діагностичний етап стратегічного планування. Першим важливим кроком є вивчення зовнішнього середовища. Для розробки та здійснення стратегії велике значення має аналіз ринкових чинників, які через свою постійну й високу мінливість можуть безпосередньо вплинути на успіх або крах підпр-ва.

Ринкові чинники

Попит

Конкуренція

7.Народногосподарський економiчний ефект

Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати виробництва на підприємстві. До таких показників відносяться обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції, величина одержаного прибутку, економш тих чи інших видів виробничих ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції тощо.

Локальний ефект означає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діял-ті даного підпр-ва, внаслідок якої воно , має певний зиск.

Народногосподарський економічний ефект являє собою різницю між результатами діял-ті і витратами за встановленим для даного заходу розрахункового періоду, з врахуванням народногосподарських економічних нормативів і інших встановлених обмежень. Причому, початком розрахункового періоду, у межах якого враховують витрати, приймають рік початку розробки АСУ. Кінець розрахункового періоду визначають у відповідності з терміном морального старіння технічних засобів і проектних вирішень АСУ.

8.Рiчний економiчний ефект.

Визначення річного економічного ефекту ґрунтується на порівнянні приведених витрат по базовій та новій техніці:

Ер = З1 – З2 (грн.) ,

де З1, З2 – наведені витрати на одиницю продукції до і після застосування нової техніки, грн.

З1 = С1 + Ен *Кп1;

З2 = С2 + Ен *Кп2,

де С1, С2 – собівартість одиниці продукції до і після застосування нової техніки, грн.;

Кп1, Кп2 – питомі капітальні вкладення до і після застосування нової техніки, грн.;

Ен – нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень (Ен = 0,15).

Або річний економічний ефект можна визначити за формулою:

де N – річний випуск продукції по впровадженому варіанту, шт.

Строк окупності капітальних вкладень визначається за формулою:

де К1, К2 – капітальні вкладення до і після впровадження варіанту.

Зниження собівартості продукції характеризується умовно-річною економією (Еу) та економією до кінця року (Едр.):

де Nдр – випуск продукції від моменту впровадження заходів до кінця року (шт).

При визначенні абсолютної ефективності капітальних вкладень на підпр-вах розраховується коефіцієнт економічної ефективності:

– для нових підприємств:

де П – прибуток, грн.;

К – сума капітальних вкладень, грн.

– для діючих підприємств:

де П – приріст прибутку; грн.

К – сума капітальних вкладень, яка сприяла цьому приросту.