2. Виробничі підрозділи

Визначення оптимальної кількості виробничих підрозділів проводиться в процесі внутрігосподарського -землеустрою. Таким чином, під час розміщення виробничих підрозділів і господарських центрів розроблюються питання:

• встановлення розмірів і кількості виробничих підрозділів;

• розміщення господарських центрів;

• розміщення земельних масивів виробничих підрозділів.

Організаційно-виробнича структура сільськогосподарського

підприємства залежить від факторів:

3. юридично-правовий статус;

4. спеціалізація господарства;

5. концентрація (розміри) виробництва;

6. загальні природно-економічні умови;

• наявність і використання трудових ресурсів тощо.

Кількість, розміри і територіальне розміщення виробничих

підрозділів та їх спеціалізація визначається з урахуванням рекомендо­ваних для даної агрокліматичної зони розмірів (за площею орних земель, багаторічних насаджень) і спеціалізації господарства, обсягу виробництва, складу, якості та розміщення сільськогосподарських угідь, рельєфу, ґрунтів, наявних трудових ресурсів господарства, існуючої системи розселення.

При вирішенні питань організаційної структури і внутрі­господарської спеціалізації виробничих підрозділів також повинні враховуватись проектні рішення складених планів господарств, схеми районного планування з питань розміщення населених пунктів і виробничих центрів господарства, розміщення підприємств по переробці сільськогосподарської продукції тощо.

З метою підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та використання земель проектують спеціалізовані виробничі підрозділи. В господарствах, які мають великі масиви багаторічних плодових насаджень, виноградників, овочевих культур тощо, проектуються спеціалізовані садівницькі, виноградарські, овочеві бригади (відділення) та інші.

При розміщенні галузей тваринництва слід враховувати необхідність організації спеціалізованих ферм оптимального розміру (по виробництву молока, відгодівлі великої рогатої худоби, свиней, вирощування молодняку та ін).

За виробничими підрозділами господарства закріплюються орні землі, кормові вгіддя, багаторічні насадження та інші землі залежно від спеціалізації виробничих підрозділів, територіального розміщення угідь та інших факторів, які обумовлюють ефективність використання земель.

Розміри виробничих підрозділів за площею та склад земель за вгіддями повинні забезпечувати виконання завдань по виробництву валової продукції, впровадження визначеної внутрігосподарської спеціалізації та здійснення передбачених проектом заходів з поліпшення земель і підвищення їх продуктивності. При цьому повинне забезпечуватись високопродуктивне використання всіх угідь, закріплених за виробничими підрозділами, ефективне використання сільськогосподарської техніки і машин, виробничих приміщень та інших засобів виробництва.

3.3.3. Виробничі центри

Більшість сільськогосподарських господарств мають госпо­дарські центри (садиби), які відрізняються за економічним значеним виробництва. Господарські центри поділяються на головні та допоміжні.

Головним центром є центральна садиба, яка відіграє важливу роль у господарській діяльності агроформування. В центральній садибі розміщено правління та керівництво сільськогосподарського підприємства, центральні ремонтні майстерні, автопарк, склади, більшість населення, культурно-побутові заклади.

Кожне відділення має свою садибу (бригадний центр), де знаходяться керівний персонал відділення, працівники, виробничі та житлові приміщення, культурно-побутові заклади.

Виробничі будови у сільськогосподарських підприємствах поділяються за призначенням на основні та допоміжні.

До основних відносяться:

• господарські двори (машинно-тракторний парк, ремонтні майстерні, складські групи);

• бригадні двори (приміщення для зберігання сільськогоспо­дарських машин і інвентарю, кладові, сховища для насіння, кормів, добрив).

До допоміжних господарських центрів відносяться польові стани, літні табори для худоби та інші підсобні будови.

Під час розміщення виробничих підрозділів і господарських центрів враховують основні вимоги:

• відповідність складу і співвідношення сільськогосподарських угідь, трудових ресурсів, забезпечення худоби кормом;

• компактність і правильна конфігурація земельних масивів виробничих підрозділів;

• мінімальна відстань від господарського центру до земельних масивів;

• виконання протиерозійних вимог.

Не останнє місце в раціональному використанні землі належить вибору місць розташування населених пунктів та господарських цен­трів, оскільки це істотно впливає на розмір капітальних вкладень і собівартість продукції. Населені пункти повинні бути в центрі земель­ного масиву, неподалік від залізниці й водних станцій, підприємств з реалізації та переробці продукції. При цьому треба враховувати потреби культурно-побутового обслуговування населення, а також вимоги будівництва (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Вимоги до розміщення виробничих центрів

Господарський центр щодо населеного пункту розміщують нижче і з підвітряного боку. На підприємстві може бути один або кілька господарських центрів. Якщо їх кілька, то виділяють центральну садибу, яка повинна бути зв'язана з іншими впоряд­кованими дорогами. Розміщуючи господарські центри, слід врахову­вати також потребу і забезпеченість робочою силою. Так, молочно­товарні, репродуктивні свинарські ферми, овочівництво закритого ґрунту, підприємства з переробки й зберігання сільськогосподарської продукції та інші підрозділи, які є трудомісткими, розмішують поблизу населених пунктів. При цьому треба створити найкращі умови для виробництва і життя людини. З цією метою ділянки землі для розміщення господарських дворів, особливо-тваринницьких ферм, потрібно вибирати з урахуванням організаційно-господарських, санітарно-гігієнічних, будівельних і зооветеринарних вимог. Велике значення для скорочення транспортних витрат має найкоротший зв'язок із закріпленими за бригадами земельними угіддями. Бажано також, щоб ці ділянки були компактними за формою й мали невеликий схил для стікання води.

Особливо відповідальним є розміщення господарських центрів великих тваринницьких комплексів. При цьому потрібно виходити з умов:

• ізоляції від населених пунктів;

• необхідної віддаленості від доріг загального користування;

• достатньої водозабезпеченості.

Важлива вимога на комплексах - організація утилізації відходів. Найкращим варіантом вважається будівництво зрошувальної системи поблизу комплексу, для чого потрібні відповідні земельні ділянки.

Для визначення площі виробничих центрів слід користуватись проектами планування та забудови виробничих центрів, а при їх відсутності діючими нормами площі на різні види виробничих комплексів (ферми, господарські двори, ветеринарні установи та інші), комплексів по переробці сільськогосподарської продукції, пунктів технічного обслуговування сільськогосподарських машин тощо.

Ділянки, відібрані під виробничі центри господарства, повинні відповідати організаційно-господарським, санітарно-гігієнічним, зоо­ветеринарним, будівельно-технічним і протипожежним вимогам.

При цьому слід мати на увазі, що додаткові площі під розши­рення існуючих і розміщення нових виробничих центрів необхідно відводити, як правило, за рахунок непридатних для сільсько­господарського використання та малопродуктивних земель.

Подумайте над запитаннями самостійно