5. 5 Бригад.

Один з основних елементів влаштування території промисло­вого саду - організація мережі кварталів, основних територіально- виробничих одиниць. Кварталом називають ділянку’ саду (винограднику), зайняту декількома єзасмозапилювачьними сортами, як правило, однієї породи плодових дерев, обмежену дорогами й захисними лісовими насадженнями Визначальними умовами при проектуванні кварталів є крутість схилів, ґрунтові різновиди (рис. 3.14).

Довжину кварталу визначає допустима мінімальна довжина гонів для механізованої обробки. У садах орні агрегати (причіпні плуги із тракторами середньої потужності) втрачають на повороти при довжині гонів 1000 м - 1,9%, 500 - 4,1%, при 200 м - 9,5% робочого часу. На підставі наведених даних можна вважати мінімальну довжину кварталу на рівнині - 400 м, а в гірських умовах - 200 м. Для більш ефективного використання машинно-тракторного парку й скорочення зайвих поворотів техніки обробку в саду ведуть одночасно в 3-4 суміжних кварталах, таким чином, довжина гонів збільшується до 900 м і більше.

Рис. 3.14. Схема влаштування території саду

Від ширини кварталу залежить відстань між захисними лісосмугами. З урахуванням вимог їхнього розміщення в практиці прийнято вважати прийнятною ширину кварталу в межах 300-400 м. Повсюди прагнуть проектувати квартали досить великих розмірів, щоб довести до необхідного мінімуму площу під дорогами й захисними смугами й не збільшувати втрати часу на холості повороти агрегатів. На крутих схилах довжина й ширина кварталів у порівнянні з рівнинною місцевістю трохи зменшуються.

Квартали саду закріплюють за постійними садівничими бригадами. Розмір бригадної ділянки залежить від складу брига­ди (на практиці бригада складається з 40-50 осіб). Продуктивність праці в садівництві значно зросла: в інтенсивних садах на одного постійного майстра-садівника припадає до 4 га плодоносних садів. Тому й розмір бригадної ділянки рекомендується доводити до 160- 180 га.

У господарствах з розвиненим плодівництвом для формування раціональної структури насаджень у границях бригадної ділянки проектують кілька порід різних строків дозрівання. У господар­ствах з виробництва плодів створюють великі масиви однойменних порід, котрі виходять за рамки бригадних ділянок. У таких випадках варто комплектувати бригадні ділянки сортами різних строків дозрівання. При цьому забезпечуються компактність ділянки, можливість поділу за сортовою агротехнікою, вузька спеціалізація майстрів-садівників щодо догляду за насадженнями, але не досягається рівномірне завантаження робочої сили під час збирання. Цей недолік може бути усунутий шляхом залучення людей з інших бригад. Тут не тільки квартали, але й цілі бригадні ділянки зайняті посадками яблунь різних строків дозрівання. У кожній бригаді створюють ланки по 8-10 осіб, за якими також закріплюють постійні ділянки.

Якщо бригадні ділянки віддалені від господарського центра більш ніж на 1-1,5 км, проектують підсобні центри - бригадні стани. У них розміщують їдальню, кімнату відпочинку, сараї й навіси для зберігання, упакування й сортування плодів, господарсько-складські приміщення, плодово-ягідні площадки; можливий житловий будинок полегшеного типу (за значного віддалення саду від населеного пункту). Приблизний розмір ділянки під бригадний стан - 0,75-1,5 га.

У садах промислового типу захисні лісові насадження - невід’ємний компонент системи заходів щодо підвищення продуктивності багаторічних насаджень, збереження й поліпшення земельних угідь. їх розміщують смугами навколо саду й усередині нього, з боків кварталів. Захисні лісові насадження різнобічно впливають на мікроклімат саду: послаблюють дію вітрів, перешкоджають здуванню снігу, створюють кращі умови для росту й плодоносіння плодових дерев, захищають плоди під час дозрівання від сильних вітрів. На захищених площах зменшується випаровування вологи на 25-30%, підвищується вологість повітря. У захищених кварталах садІЕ менше обмерзає дерев у суворі зими. Спостерігається й негативний вплив. У дощові роки в районах надлишкового зволоження лісові насадження можуть привести до поширення в саду грибкових і бактеріальних хвороб. Недостатнє освітлення дерев, гноблення додатковими посадками зменшує врожайність і часто погіршує якість плодів.

Для захисту садів застосовують ще продувні й ажурні смуги: вони мають просвіти в нижній час тині або по всій висоті посадок. По зовнішніх границях заклацають садозахисні узлісся шириною 6-10 м, але не більше 15 м. Вони складаються з 3-5 рядів, Міжряддя з розрахунку вільного проходу трактора встановлюють в 2,5-3 м, а в ряду - 1,5-2 м. Усередині садових насаджень, по границях кварталів, а іноді через квартал, закладають більш вузькі лісосмуги - вітроломні лінії, ширина яких 3^4 м.

Звичайно такі смуги проектують в один або два ряди, а дороги із двох сторін — шириною до 5 м.

У місцях перетинання поздовжніх і поперечних лісосмуг передбачають розриви шириною 8-10 м для вільного проїзд)- машин і агрегатів із квартану у квартал, а також для посилення циркуляції повітря в безвітряні дні. Для проходу техніки по декількох кварталах дерева лісосмуга саджають у створі рядів саду. При цьому суміжні квартали мають єдину міжрядну відстань і сполучену розбивку рядів.

Для садозахисних смуг дуже важливий вибір порід. Вони повинні бути морозостійкими, швидкоростучими, довговічними й придатними для використання в господарських цілях (збір плодів і ягід, цінна деревина).

За своїм призначенням садові дороги підрозділяють на: магістральні, які з'єднують основні масиви саду з підсобним господарським центром, а останній з населеними пунктами, пунктами збору продукції, дорогами загального користування, залізничною станцією; окружні, розташовані по зовнішніх границях саду, уздовж садозахисних узлісь із їхньої внутрішньої сторони; міжквартальні, розташовані по границях кварталів по обидва боки вітроломних садозахисних насаджень.

Проїзну частину^ магістральних доріг проектують шириною 4-6 м, міжквартальних - 3—4 м. Крім того, для роз'їзду зустрічного транспорту використовують узбіччя доріг шириною з кожної сторони: для магістральних доріг - 1-2 м, між квартальних - їм. Таким чином, загальна ширина магістральних доріг може бути 6-10 м, міжквартальних

4. 5-6 м. Ширину окружних доріг залежно від вантажонапруженості рекомендують від 5 до 10 м. Головні магістральні дороги бажано влаштовувати профільованими, з поліпшеним покриттям - асфальтовим, гравійним або кам'яним.

Залежно від умов рельєфу дороги можна проектувати прямо­лінійними, звивистими й зиґзаґоподібними (маючи на увазі, що поздовжній ухил дороги не повинен перевищувати 6-7°). Криволінійні дороги в умовах пересіченого рельєфу поряд зі зм'якшенням поздовжнього ухилу будуть запобігати розмиву ґрунгу й утворенню ярів.

При проектуванні міжкваріальних доріг уздовж горизонталей, з метою створення гарних умов для виконання транспортних робіт, необхідно прагнути до того, щоб дороги суміжних кварталів з'єднувалися одна з одною без виступів. Навпаки, міжквартальні дорога що йдут ь зверху вниз по ухилу, з метою недопущення концентрації зливового стоку необхідно завжди проектувати зі зсувом.

Вода в незрошуваннх садах потрібна для поливу при посадці дерев, підгодівлі, обприскуванні. Тому в садах необхідно проектувати водні джерела, які бажано розміщати в центрі бригадної ділянки, а краще поруч або в границях підсобного господарського центра. Як водне джерело можуть бути ріка, ставок або канава, заповнювана паводковими водами й опадами, або спеціально побудовані резервуари, заповнювані зі зрошувальної системи або шахтних колодязів.

Залежно від території, яка обслуговується, проектують і роз­мір водного спорудження. Розрахунок водойм ведуть за максималь­ною потребою у воді в найбільш напружений період при захисті багаторічних насаджень від шкідників і хвороб. Максимальний строк обприскування всіх багаторічних насаджень від шкідників і хвороб не повинен перевищувати три робочих дні. Потреба в рідині для обприскування на 1 га становить 1 м³. Залежно від умов року для яблуні потрібно 15 обприскувань за вегетаційний період, сливи - 6—9, вишні або черешні - 6 обприскувань.

ООО <! 5 о 0 0 0 ООП	ООО	зь	ЗІ
в	зо	РЇ	о о о ЙІ
в	}/№ т	п	т
2ї	гг	гз	і*,

ІРояЙ'

1	г	3	Й
5	г/іїь 5	?	3
9	їй	н	ч
в	й	>/№ Й	іЬ
ООО °ж ООО ««о	№	а	гз

т 280 № ш

т

і Ф... і? Ф і¹ і „ Д

і шча Щ З&ш Ш зою

В» 7# Зміп 5мТм б*

10*

Рис. 3.15. Схема влаштування території саду

\вт і

Сві

Влаштування території виноградників включає розміщення тих же елементів, що й влаштування території садів, з додаванням розміщення кліток. Однак у вирішенні деяких питань є розходження.

Розміщенню кварталів на виноградниках повинне передувати встановлення напрямку рядів насаджень. З напрямком рядів тісно зв'язані освітленість насаджень, продувність кущів вітрами, дорожня мережа, напрямок обробки, захисні лісосмуги. У рівнинній місцевості ряди насаджень розташовують із півночі на південь. На схилах крутістю 3-5° ряди розміщають прямолінійно поперек схилу, а при більш складному рельєфі - уздовж горизонталей або у вигляді ламаної лінії, що складається з окремих прямолінійних відрізків, щоб зменшити поверхневий стік і зберегти грунти від розмиву.

Квартали на виноградниках проектують на рівнинних ділянках площею 25-50 га й більше. Вони повинні бути одно­рідними за складом ґрунту, умовами зволоження й включати схили однієї або близьких експозицій і крутості. Тому на схилах площа кварталів може бути значно зменшена. Квартали за можливістю проектують прямокутної форми й сполучають їхні довгі сторони з розміщенням рядів насаджень.

Довжина кварталів установлюється 600-1000 м, на схи­лах з різними експозиціями вона може бути зменшена до 200- 300 м.

Ширина кварталів на рівнинних ділянках рекомендується 400-500 м. На схилах ширину кварталу значно зменшують, щоб швидкість поверхневого стоку не перевищувала критичну, при якій починається ерозія ґрунтів. Наприклад, для умов Молдавії рекомен­дують наступну ширину кварталів залежно від крутості схилів: 3-5° - до 250-350 м; 5-8° - до 150-250 м; 8-10° - до 120-180 м;

5. 12° - до 40-80-150 м; 12-25° будуються багаторядні тераси.

З метою створення зручностей для робіт у рядах (збирання урожаю) квартали виноградників поперек рядів ділять на клітки між клітковими дорогами (рис. 3.16).

Рис. 3.16. Схема упорядкування території виноградного масиву:

а

1 - магістральна дорога; 2 - квар­тал (номер і площа кварталу);

З - клітка; 4 - міжквартальна дорога; 5 - зовнішня лісосмуга;