12. Геодезична техніка перенесення проекту землеустрою в натуру

Кчючові поняття:

*перенесення проекту в натуру; * розмічувальне креслення;

• способи перенесення проекту в натуру; *межові знаки *етапи перенесення проекту в натуру;

1. Способи перенесення проекту в натуру і умови їх застосування

Перенесення проекту землеустрою в напору полягає в прокладанні й закріпленні на місцевості границь ділянок, доріг, які спроектовані на плані. Для перенесення проекту в натуру вибирають найбільш прості методи, що вимагають менших затрат часу й робочої сили на виробництво цього виду робіт і які забезпечують у той же час точність, що відповідає економічним і технічним вимогам госпо­дарства. Воно забезпечує точність положення проектних точок, що закріплюються на місцевості для ясно виражених контурів, положення цих точок повинне визначатися обчисленими значеннями координат і служити багато років додатковою опорою при виконанні геодезичних робіт на території господарства.

Перенесення проекту в натуру має велике значення для здійснення його господарством, тому важливо, щоб керівники, фахівці й бригадири добре знали розташування на місцевості ділянок бригад, полів сівозмін, доріг та ін.

Технічно перенесення проекту в натуру є дією зворотної зйомки: у процесі зйомки й складання плану контури угідь і ділянок, місцевості наносять на план, при перенесенні ж проекту в натуру границі ділянок із плану переносять на місцевість. Отже, точність перенесення проекту в натуру можна прирівняти до точності зйомки. Якщо перенесення проекту в натуру виконується за геодезичними даними (величинами кутів і ліній), одержаними шляхом обчислень при проектуванні аналітичним способом, то на точність перенесених у натуру ділянок будугь впливати тільки помилки польових вимірів. Якщо ж перенесення проекту в натуру виконується за даними, обумовленими графічно за планом (після графічного або механічного проектування), то на точність перенесених у натуру ділянок, крім помилок польових вимірів, будуть впливати й помилки графічного визначення величин кутів і ліній за планом.

Від перенесення проекту в натуру як завершальної стадії землевпорядних робіт значною мірою залежить точність розташування на місцевості ділянок, паралельність або перпендикулярність їхніх сторін, розбіжність дійсних площ ділянок на місцевості із площами, зазначеними в експлікаціях (у відомостях площ ділянок). Правильно обраним методом перенесення проекту в натуру не виправити геодезично неточно складеного землевпорядного проекту, зате неправильно обраним методом перенесення землевпорядного проекту в натуру можна звести нанівець точність, отриману в процесі проектування.

Тому три геодезичних процеси: зйомка, проектування й перенесення проекту в натуру повинні виконуватися за точністю узгоджено. Допустивши неточність в одному із процесів, не можна досягти необхідної точності по проекту в цілому.

Перенесення проекту в натуру - це проще закріплення на місцевості меж полів, інших господарських ділянок, які запроектовані на плані. Це дія, обернена зйомці.

Існує три способи перенесення:

• промірів (за допомогою мірної стрічки і екера);

• кутомірний (теодолітна і мірна стрічки);

• графічний (за допомогою мензули).

Вибір способів залежить:

• від вимог до паралельності чи перпендикулярності сторін;

• від способу проектування;

• від топографічних умов місцевості;

• від виду проектної лінії;

• від планово-картографічного матеріалу.

Можуть застосовуватися різні способи в одному проекті.

Спосіб промірів - застосовується тоді, коли місцевість рівнинна, відкрита, коли кінці проектної лінії опираються на теодолітні ходи, є взаємна видимість; коли лінії можна провісити без теодоліта.

Спосіб кутомірний застосовується тоді, коли місцевість закрита, заліснена, є теодолітні ходи, проектна лінія опирається на ламані контури, точки ситуації не можуть бути опорою, місцевість горбиста.

Графічний спосіб застосовується тоді, коли для проектування використовувались матеріали мензульної зйомки, фотоплани, коли територія невелика, а необхідно перенести значну кількість точок.