3. Предмет землевпорядного проектування.

У ході землеустрою на основі проектів здійснюється перехід до нової організації території. Таким чином воно набуває характеру динамічного процесу, об'єктом якого є територія, а предметом нау­кового пізнання - закономірності її організації.

Предметом наукової дисципліни “Землевпорядне проекту­вання” є закономірності організації території і засобів виробництва, нерозривно пов'язаних із землею, і зумовлені ними методи, способи і прийоми складання, обгрунтування і здійснення проектів і схем землеустрою.

Об'єкт землевпорядного проектування - територія, яка перебуває у взаємозв'язку з системами господарювання, землеволодіння і землекористування. Не можна, наприклад, здійснити міжгосподарський землеустрій, реорганізувати сільськогосподарські підприємства, не враховуючи їхньої спеціалізації, обсягів виробництва продукції, системи розселення, організаційно-виробничої структури, системи використання земельних угідь. Організація території се­лянського господарства значно відрізняється від організації території великого сільськогосподарського підприємства, особистого підсобного

господарства і підсобного сільського господарства промислового підприємства.

Методи землевпорядної науки:

• еколого-математичні методи і моделювання;

• автоматизованих систем планових розрахунків (АСПР), систем автоматизованого проектування (САПР), автоматизованих робочих місць (АРМ) у землеустрої;

• нове програмне забезпечення на основі геоінформаційних і земельно-інформаційних систем.

Ураховуючи загальні принципи землеустрою та обов’язкові ви­моги до процесу проектування, можна сформулювати принципи зе­млевпорядного проектування.

Перший принцип полягає в урахуванні сучасних земельних Правовідносин, вважаючи землі об'єктами ринкового механізму.

Другий принцип - це висока економічна, екологічна і соціальна ^! ефективність проектних пропозицій. Кожне проектне рішення має \ бути детально економічно обґрунтоване. Таким обґрунтуванням є [ розрахунок очікуваного ефекту у вигляді додаткового доходу чи \ Збільшення вартості землі в результаті запропонованих «левпорядних заходів.

Третій принцип полягає в охороні землі від безгосподарського користання, нераціональної господарської діяльності та не- риятливих явищ природи. Кожне проектне рішення повинно мати івове і екологічне обґрунтування. Пропозиції щодо подальшого користання кожної ділянки землі мають ґрунтуватися на певних «ативних актах, які запобігають недбайливому витрачанню землі і «мовані на збереження і збільшення родючості ґрунтів та І ■втпшення природних ландшафтів.

Четвертий принцип — це комплексність у вирішенні проектних шь. Потрібне тісне узгодження складових частин і елементів г*ту між собою та з іншими прогнозованими, плановими і ситними рішеннями з використання і поліпшення землі, а також з атції засобів виробництва, які тісно пов'язані з нею.

Питий принцип - це зональність, тобто йдеться про детальне •ьашія при проектуванні природно-сільськогосподарського » нлвання земельного фонду країни, природних умов і просторових ■вдостей землі об'єкта землеустрою. Для цієї мети вико­лють дані Земельного кадастру України, матеріали різних tern, і вишукувань та класифікацій придатності земель.

Землевпорядне проектування є ключовою ланкою в системі землеустрою. З часу ухвалення рішення про необхідність землеустрою, порушення кгюпотання про його проведення перед компетентними органами і до часу реалізації проекту слід здійснити певні землевпорядні дії, які охоплюють такі стадії землеустрою:

• підготовчі роботи, пов'язані зі збиранням інформащї та мате­ріалів;

• розроблення схем та прогнозів використання і охорони земель;

• складання проектів та іншої землевпорядної документації;

• розгляд і затвердження землевпорядної документації;

• винесення проекту в натуру (на місцевість);

• оформлення і видача землевпорядних матеріалів і документів;

• авторський нагляд за виконанням проекту власниками землі і землекористувачами.

Подумайте над запитаннями самостійно

1. Вкажіть чинники землевпорядного проектування.

2. Вкажіть об’єкти землеустрою.

3. Що охоплює планування використання земель?

4. В чому сутність землевпорядного проекту?

5. В чому полягає сутність землеустрою?

6. Вкажіть принципи землевпорядного проектування.

7. Назвіть стадії землевпорядного процесу.

2. МЕТОДИКА І ТЕХНОЛОГІЯ ЗЕМЛЕВПОРЯДНОГО ПРОЕКТУВАННЯ

Ключові поняття:

• методика проектування; * проект землеустрою;

• технологія проектування; * робочий проект землеустрою;

• документація із землеустрою; * стадійність проектування

1. Види технологій землевпорядного проектування

Послідовність дій, що охоплює сукупність методів (способів, алгоритмів, програм) практичного розв'язання конкретних завдань проекту, називають методикою проектування.

На відміну від методики, технологія проектування — це процес, який містить сукупність виробничих операцій за рішенням проектних завдань. Він ґрунтується не тільки на методиці проектування, а й на конкретних діях з технічними вимірювальними й обчислювальними засобами тієї чи іншої організації робіт.

Застосовують три основні технології землевпорядного проекту­вання: традиційну, комппексну і автоматизовану.

Традиційна технологія грунтується на вирішенні проектних землевпорядних завдань методом послідовних наближень, від загального до часткового й у зворотному напрямку.

Основою комплексної технології є сполучення традиційних методів проектування з використанням для розв'язання окремих земле­впорядних завдань математичного моделювання й економіко- математичних методів та ЕОМ. Ця технологія передбачає вирішення оптимізащйних завдань і дає можливість визначати такі показники Цюекту:

• площу трансформації, меліорації і поліпшення угідь;

• типи, види, кількість, розміри і розміщення сівозмін;

• склад і структуру протиерозійних заходів (площі, на яких про­водяться заходи, розміщення лісосмуг і гідротехнічних споруд);

• координати або розміщення виробничих центрів, тваринниць- «¹х ферм тощо.

Автоматизована технологія - процес одержання цілком закін­чених землевпорядних рішень за заздалегідь заданими програмами, Кий здійснюється з використанням автоматизованого робочого місця |ЛРМ) землевпорядника-проектувальника. Для цього потрібно спеці- ЯКве технічне, програмне й інформаційне забезпечення.

Технічне забезпечення передбачає комп'ютер з великою істю оперативної пам'яті, набір периферійних пристроїв. До такого у обов'язково повинні входити дигітайзер (пристрій, який дає одержувати координати будь-якого зображення і вводити їх в тивну пам'ять комп'ютера), а також плотер, графопобудовник чи , здатні виводити на папір графічне зображення в потрібному бі, із заданою точністю й у кольорі.

Програмне забезпечення складається з пакета (набору) ртних і прикладних програм, за допомогою яких виконують складні операції з числами і зображенням. Наприклад, можна іно розділити ділянку на кілька частин і автоматично обчислити аіу, координати поворотних пунктів. Можна також розмістити іни на ділянках різної грунтової родючості, визначивши при

цьому в автоматизованому режим і (без участі проектувальника) структуру посівних площ, урожайність сільськогосподарських куль­тур, обсяги виробництва продукції рільництва, виробничі витрати тощо.

Інформаційне забезпечення дає можливість ввести в землевпо­рядне завдання конкретні дані і нормативи. Вони містять вихідну і планову інформацію про об'єкт у вигляді цифрових моделей місцевості (які характеризують топографічну ситуацію, родючість ґрунтів, культуртехнічний стан земель, ступінь еродованості і зволоження), кількісних характеристик сучасного стану і результативності ви­робництва, контрольних показників розвитку.