- •1. Коли на вашу думку, було створено найдавнішу пам’ятку економічної думки Стародавнього Єгипту» Повчання гераклеопольського царя своєму синові». Чому вона була присвячена?
- •2. Коли, на вашу думку, було створено одну з найдавніших памяток економічної думки Стародавнього Египту «Речення Іпусера» і чому вона була присвячена.
- •3. Коли, на вашу думку, було створено нацдавнішу памьятку економічної думки Вавілонії «закони Хаммурапі». Чому вона була присвячена та кого вважають її автором?
- •4. Коли, на вашу думку, було створено найдавнішу пам’ятку індійської економічної думки « Артхашастра». Чому вона була присвячена та кого вважають її автором?
- •5. Коли, на вашу думку, було створено Конфуцієм найдавнішу пам’ятку китайської економічної думки. Чому вона була присвячена та кого вважають її автором?
- •6. Вкажіть, коли було опубліковано працю представника меркантилізму т. Мена «Багатство Англії у зовнішній торгівлі». До якого етапу меркантилізму її відносять, чому?
- •7. Вкажіть, коли було опубліковано працю видатного меркантиліста а. Де Монкретьєна «Трактат політичної економії». До якого етапу меркантилізму її відносять, чому?
- •8. Вкажіть коли було опубліковано працю видатного фізіократа ф.Кене « Економічна таблиця». Визначіть його внесок у розвиток світової економічної думки.
- •9. Вкажіть, коли було опубліковано «Дослідження про природу і причини багатства народів» Адама Сміта. Назвіть головні положення цієї праці класика.
- •11. Вкажіть, коли було опубліковано працю представника кшпе Дж. Ст. Мілля - молодшого «Принципи політичної економії». До якого етапу класичної школи її відносять і чому?
- •13. Вкажіть, коли було опубліковано другий том «Капіталу» Карла Маркса. Чому він був присвячений? Що ви знаєте про історію створення та видання головної праці класика? Які ще його твори вам відомі?
- •14. Вкажіть, коли було опубліковано третій том «Капіталу» Карла Маркса. Чому він був присвячений» Що ви знаєте про історію створення та видання головної праці класика? Які ще його твори вам відомі?
- •15. Вкажіть, коли було опубліковано четвертий том «Капіталу» Карла Маркса. Що ви знаєте про історію створення та видання головної праці класика? Які ще його твори вам відомі?
- •16. Вкажіть, коли було опубліковано працю в. Леніна « Імперіалізм, як вища стадія капіталізму»і про що саме в ній йдеться. Відповідь аргументуйте.
- •17. Вкажіть, коли було опубліковано працю засновника німецької історичної школи ф. Ліста «національна система політичної економії». Визначіть його внесок у розвиток світової економічної думки.
- •23. Вкажіть, коли було опубліковано працю видатного ордоліберала в.Ойкена «Основи національної економіки». У чому полягає його внесок у розвиток світової економічної думки.
- •24. Вкажіть, коли було опубліковано працю засновника інституціоналізму т.Веблена «Теорія бездіяльного класу». У чому полягає його внесок у розвиток світової економічної думки.
- •25. Вкажіть, коли було опубліковано працю засновника монетаризму м.Фрідмена «Монетарна історія сполучених штатів». У чому полягає його внесок у розвиток світової економічної думки.
- •27. Наведіть характерні рирси давньогрецької економічної думки. Визначіть теоретичний спадок Аристотеля. Що він розумів під «справедливим обміном», «економікою», «хрематистикою»?
- •31. Чому меркантилізм називають системою економічної політики? Які положення меркантилістів підтвержують цю думку? Коли він виник, у яких країнах, хто представник цієї школи?
- •32. Дайте ґрунтовну відповідь на питання: чому економічну думку Середньовіччя називають «наукою в монастирі», а меркантилізм – «купецькою ідеологією»?
- •33. Складіть порівняльну характеристику у вигляді таблиці економічних поглядів раннього та пізнього меркантелізму, застосовуючи наступні критерії:
- •34. Дайте загальну характеристику кшпе: предмет та метод дослідження, основні етапи розвитку та їх видатні представники.
- •35. Визначіть особливості другого (мануфактурного) періоду класичної школи політичної економії: представники, головні твори та їх значення для розвитку економічної науки.
- •36. Визначіть особливості третього (індустріального) періоду класичної школи політичної економії: представники, головні твори та їх значення для розвитку економічної науки.
- •37. Хто, на вашу думку, дійсно був «завершителем» класичної школи політекономії? Відповідь обгрунтуйте.
- •39. Яке з наведених нижче визначень предмету економічної науки належить д.Рікардо. Відповідь обгрунтуйте.
- •42. Економічний романтизм: сутність, етапи, представники та їх внесок у розвитик економічної теорії.
- •44. Яке з наведених нижче визначень предмету економічної науки належить с. Де Сісмонді, а яке – а.Маршалу. Відповідь обгрунтуйте.
- •45. Наведіть теоретичні положення ж.-б.Сея про три фактори виробництва, вартість та доходи. Чому, на вашу думку, к.Маркс назвав Сея «вульгарним економістом»?
- •46. Історична школа політичної економії в Німеччині: предмет, метод, етапи розвитку, представники та їх внесок у розвиток економічної теорії.
- •47. Стара історична школа: представники та їхні ідеї. Чому представники саме цієї школи критикували принципи класичної школи політичної економії?
- •48. Охарактеризуйте теоретико-методологічні джерела марксизму, предмет і методологію дослідження. Чому, на вашу думку, цей напрямок називають «економічною теорією робочого класу»?
- •50. Визначіть основні ідеї «Капіталу» к.Маркса.
- •52.«Маржинальна революція»: її сутність, етапи та школи. Прослідкуйте становлення неокласичної традиції в економічній теорії.
- •53.Що ви знаєте про «маржинальну революцію», коли вона відбулася і хто із вчених виборював право на науковий пріоритет у її здійсненні?
- •54. Чому перший етап «маржинальної революції» має назву суб'єктивного? Які його теоретичні школи та їх представників ви знаєте?
- •55. Характеристика другого етапу маржиналізму: школи (кембриджська, американська), представники та їх ідеї. Чому він отримав назву «неокласичного»?
- •56. Яке із наведених нижче визначень предмету економічної науки належить а. Маршалу. Відповідь обґрунтуйте.
- •57. Які ви знаєте програми виходу зі світової економічної кризи? Яка з них вважається економістами більш тривалою за терміном здійснення, але й більш ефективною, і чому?
- •60. Нижче наведені висловлювання видатних економістів XX ст., спираючись на які, треба назвати та стисло охарактеризувати напрямки економічної теорії, які вони започаткували:
- •62. Що мав на увазі представник кшпе мануфактурного періоду а.Сміт, коли формулював положення про «невидиму руку»? Як Ви розумієте поняття «економічна людина»? Поясніть його.
- •63. Критичний утопічний соціалізм: сутність, представники та їх концепції у різних країнах.
- •64. Визначить причини виникнення критичного напрямку політичної економії на початку XIX ст. Поясніть його критичну та соціальну спрямованість, назвіть головні школи та представників.
- •65. Охарактеризуйте теоретичну систему та економічну програму Дж. М. Кейнса. Вкажіть можливості застосування кейнсіанських рецептів в трансформаційній економіці України.
- •66. У чому полягала криза неокласичної концепції у 20-30-х рр. XX ст. Дайте загальну характеристику . Розвитку економічної теорії післякризового періоду.
- •69. Соціально-психологічний інституціоналізм т. Веблена.
- •71. Охарактеризуйте соціально-правовий напрямок «старого» американського інституціоналізму. Хто був його засновником, які його теоретичні здобутки?
- •72.Охарактеризуйте кон'юнктурно-статистичний напрямок «старого» американського інституціоналізму. Кого вважають його засновником?
- •73. Неолібералізм як своєрідна реакція на етатизм в економіці. Визначить загальні неоліберальні принципи та традиційні положення, назвіть імена засновників теоретичних шкіл та їх головні здобутки
- •74.Англійська (лондонська) школа неолібералізму: представники та їх ідеї.
- •75. Американський монетаризм як одна із шкіл сучасного неолібералізму. Чиказька школа, її представники та їх ідеї.
- •79. Дайте загальну характеристику розвитку економічної думки в Україні та Росії у XIX - на поч. XX ст.
- •80. Наукова спадщина м.І Туган-Барановського.
64. Визначить причини виникнення критичного напрямку політичної економії на початку XIX ст. Поясніть його критичну та соціальну спрямованість, назвіть головні школи та представників.
Початок XIX ст. ознаменувався бурхливим розвитком капіталізму, що був прискорений промисловим переворотом. Розвиток капіталістичних відносин супроводжувався занепадом і розкладом дрібного виробництва, майновим розшаруванням і зубожінням значної частини населення (особливо найманих робітників). Капіталістичну економіку починають розхитувати економічні кризи.
Ідеї класиків економічного лібералізму щодо гармонії приватних і суспільних інтересів не підтверджувались у реальному житті. Проблема пауперизму й економічних криз ставала занадто гострою.
За цих умов учні й послідовники класиків виступають з критикою капіталізму і класичної політичної економії. Сісмонді, який називав себе учнем А. Сміта, піддає гострій критиці капіталізм за злиденний стан робітників, за кризи. Сісмонді не був соціалістом. Але його палка, безкомпромісна критика капіталізму сприяла формуванню соціалістичних ідей. «Поліпшити» капіталізм шляхом реформування власності сподівався Прудон. Перебудувати суспільство на засадах справедливості за допомогою держави намагались соціалісти Родбертус і Лассаль.
Жан Шарль Леонар Сімонд де Сісмонді (1773—1842) — посідає своєрідне місце в історії політичної економії. За словами К. Маркса, він завершує класичну політичну економію і започатковує дрібнобуржуазний напрям. Основні праці: «Про комерційне багатство» (1803), «Нові начала політичної економії» (1819).
Передовсім він заперечує класичне визначення предмета й методу політичної економії. У класиків, писав він, політична економія є наукою про багатство, яке вони відокремлюють від людини. Класична політична економія ніби не помічає людину, «якій належить багатство і яка має ним користуватись». Він дає нове, порівняно зі Смітом і Рікардо, тлумачення політичної економії. Предметом політичної економії Сісмонді вважає «матеріальний добробут людей, оскільки він залежить від держави».
Сісмонді виступає з безкомпромісною критикою капіталізму. Він був одним із перших, хто звернув увагу на тяжке й безправне життя робітників. Отже, Сісмонді вперше поставив питання, яких політична економія раніше не розглядала. Він проголосив протилежність інтересів багатих і бідних, що, на його думку, посилюватиметься із розвитком виробництва. Сісмонді не лише критикує капіталізм, він розробляє проект його реформування. Якщо розвиток виробництва за умов конкурентної боротьби посилює нерівність у суспільстві, призводить до загострення суперечностей, то немає сенсу дотримуватись ідеї економічного лібералізму, що її пропагували класики.
Держава має втручатися в економічне життя. Передовсім треба (наскільки це можливо) відновити поєднання праці та власності.
Ідеї Сісмонді хоч і не мали великого впливу на сучасників, проте сприяли певною мірою розвиткові трьох напрямків економічної думки. Його симпатії до робітничого класу, критику капіталізму сприйняли представники соціалістичних учень, а ідеї щодо предмета й методу політичної економії — представники історичної школи. І нарешті, його заклик до втручання держави в економічне життя, критика ролі особистого інтересу як єдиної спонукальної сили економічного розвитку започаткували критичне ставлення до економічного лібералізму.
П'єр Жозеф Прудон (1809—1865) — народився у французькому місті Безансоні в сім'ї бідного пивовара. Учився в коледжі, працював робітником у друкарні, займався самоосвітою. Основні праці: «Що таке власність» (1840), «Система екон суперечностей або Філософія злиденності» (1846).
Методології Прудона притаманний ідеалізм і суб'єктивізм. Економічні категорії він розглядає як втілення «абсолютного розуму», як вічні ідеї, відірвані від реальної дійсності. економічні категорії та економічні явища він розглядає не як єдність суперечностей, а як механічне поєднання протилежних властивостей. Цінність Прудон розглядає як вічну абстрактну категорію, що є носієм двох абстрактних протилежних ідей: ідеї споживної цінності і ідеї мінової цінності. Між споживною цінністю і міновою цінністю існує протилежність. Споживна цінність виступає як втілення достатку, багатства, а мінова — як відображення винятковості. Цінність встановлюється в обміні. Саме обмін робить цінність конституйованою, яка, на думку Прудона, обов’язково реалізується на ринку. Для подолання труднощів товарного виробництва потрібно кожний товар наділити конституйованою цінність, гарантувати його реалізацію. Своєю теорією констит.цінності Прудон намагається усунути суперечності капіталістичного товаровиробництва, суперечність між товаром та грошима.
Екон програма Прудона:
Хоче зберегти тов.виробництво, в якому бачить вершину людської свободи і особистої незалежності
Капітал трактує як гроші, вважаючи провідною його формою тільки капітал позичковий. Процент – це та єдина форма, в якій втілено неоплачену працю робітників
Прибуток – різновид заробітної плати
Оскільки екон основа експлуатації – процент, то зниження процентної ставки примусовими законами і зведення їх до нуля – це шлях до одержання робітниками повного продукту своєї праці. Звідси він розвиває ідею «дарового кредиту».
Виступає проти грошей.
Прудон є противником як буржуазної демократії і монархії, так і комунізму. Виступає проти держави. Зв’язок між окремими господарствами має здійснюватися через обмін і взаємодопомогу.
Карл Йоганн Родбертус-Ягецов (1805—1875) — німецький соціаліст. Сслужив певний час у судовому відомстві. Родбертуса обирали членом парламенту, певний час він був міністром. Залишивши політичну арену, присвятив себе дослідженню соціально-економічних проблем. Основні праці Родбертуса: «До пізнання нашого державно-економічного стану» (1842), «Соціальні листи до Кірхмана» (1850— 1851), а також низка статей, опублікованих у журналах і присвячених господарству стародавнього Риму. Після смерті Родбертуса було опубліковано його працю «Капітал» (четвертий соціальний лист) (1884).
Родбертус посідає своєрідне місце в історії економічної думки. Сприйнявши ідеї Сісмонді, критику ним капіталізму і нужденного становища робітничого класу, він виступає з проповіддю соціалістичних ідей. Проте його соціалізм, на відміну від марксистського, мирно співіснує з німецькою монархією. Він прихильник суто економічних форм боротьби, виступає проти політичних дій пролетаріату. Родбертус погоджується з тим, що можливості втілення ідей соціалізму на той час були надто обмеженими. Але це, на його думку, не стосується теорії. Туг не повинно бути компромісів. Саме тому він гостро критикує теоретичні засади так званого катедер-соціалізму (німецької соціально-етичної школи) і разом з тим стає одним з основоположників теорії «державного соціалізму». Реформування суспільства він сподівався здійснити з допомогою зрівняльного розподілу. Захищаючи переважно інтереси дрібної буржуазії, він, проте, виступає за виплату робітникові повного продукту його праці. Еволюція капіталістичного виробництва, за Родбертусом, відбуватиметься через перетворення капіталістичної власності на трудову. Здійснити соціальні реформи має держава.
Фердинанд Лассаль (1825—1864) — німецький соціаліст, що вважав себе учнем К. Маркса. 1848 року був заарештований за революційну агітацію. Після звільнення (1851) він припиняє свою пропагандистську діяльність і присвячує себе науковій роботі. 1862 року Лассаль повертається на політичну арену, створює «Загальний союз німецьких робітників» (1863—1875).
У трактуванні соціалістичних ідей Лассаль наслідує Маркса. Проте він не теоретик, він більше практик, пропагандист. Лассаль веде інтенсивну соціалістичну агітацію, виступає на мітингах, виголошує палкі промови на захист трудящих, критикує уряд і буржуазну опозицію. Він закликає забезпечити панування в державі четвертого стану (трудящих), що породило б, на його думку, небачений в історії розквіт суспільства. Панування четвертого стану не означає загострення суперечностей між класами. Заклик до панування четвертого стану в Лассаля — це «заклик до примирення». Проте конкретних шляхів і методів досягнення такої мети Лассаль не бачив, а можливість втілення ідей соціалізму відкладав на далеке майбутнє. Саме тому Лассаль уважав не лише зайвим, а навіть небажаним використання соціалістичних гасел у поточній пропаганді. Безпосередні соціальні вимоги він зв'язує зі здобуттям загального виборчого права і створенням виробничих асоціацій.