8.2.3.Іонообмінна хроматографія (іох).

ІОХ базується на процесі обміну іонів між гранульованою іонообмінною смолою, яка заповнює хроматографічну колонку, і розчином, що протікає крізь неї. Іонообмінні смоли - це високополімеризовані структуровані органічні матеріали, що містять велику кількість кислотних або основних груп на поверхні гранул і каналів, що пронизують ці гранули. Смоли не розчиняються у воді, але їхні активні групи гідрофільні і мають різну спорідненість до іонів у розчині. Ця спорідненість визначає різне утримання компонентів під час хроматографічного процесу. Вона залежить від природи смоли і іонів, а також від концентраційних характеристик розчину (рН, концентрації комплексоутворюючих реагентів та ін.). Саме поступова зміна цих характеристик під час елювання і призводить до розділення іонів.

Існують чотири основні типи іонообмінних смол. Сильнокислотний катіоно-обмінник - найчастіше це сульфований полістирол, який містить сильнокислотні групи –SO₃H, де рухомі катіони водню можуть заміщуватись на інші катіони. Сильноосновний аніонообмінник - це полістирол з сильноосновними групами –СН₂-N⁺R₃ Cl^¯, де рухомі хлорид-іони можуть заміщуватися на інші аніони. Ці смоли діють у широких межах рН - від 0-1 до 12-14. Слабокислотний катіоно-обмінник (карбоксильований поліметакрилат) при рН нижче 5 дисоціює так мало, що обмін катіонів практично не відбувається. Таким чином поводять себе і слабоосновні аніонообмінники (поліамінполістирол або фенілформальдегід) при рН вище 9.

ІОХ широко застосовується для розділення як неорганічних іонів, так і багатьох органічних сполук, які існують у розчині в іонній формі. Найбільш цікавим прикладом є розділення амінокислот. Випускаються хроматографи, які спеціально призначені для аналізу амінокислот, так звані амінокислотні аналізатори. Саме ці прилади дали можливість розділити найскладніші суміші і одержати повну інформацію про амінокислотний склад білків харчових продуктів, що наведені у багатьох довідниках.

8.2.4.Паперова хроматографія.

Хроматографія на папері відрізняється тим, що хроматографічний процес проходить не у колонці, а на площині. Спеціальний фільтрувальний папір розрізають на смуги певної форми. На край смуги наносять краплю розчину, який містить суміш компонентів, що треба розділити. Розміщують смугу у герметичній камері, занурюючи край смуги (нижче зразка) у розчинник, налитий на дно камери. Під дією капілярних сил розчинник рухається уверх по площині паперу, захоплює зразок, компоненти якого рухаються разом з розчинником, але з різною швидкістю. Відношення відстані, яку пройшов певний компонент, до відстані, яку пройшов фрот розчинника, позначають як фактор R_f. Він характеризує хроматографічну поведінку кожного компонента і можливість розділення компонентів, якщо вони мають різні значення R_f

Паперова хроматографія є мікрометодом, вона застосовується для розділення дуже малих кількостей речовин, дає напівкількісні результати і використовується частіше у наукових дослідженнях ніж у заводських лабораторіях.