- •1.Предмет аналітичної хімії
- •2.2.Приготування розчину реактиву точної концентрації
- •Реакції кислотно основної взаємодії у методі нейтралізації
- •Вибір індикатора для кислотно-основного титрування
- •Титрування багатоосновних кислот на прикладі н3ро4.
- •Визначення амонійних солей. Непрямі способи титрування.
- •3.1.5.Деякі уточнення
- •Лекц3.Реакції утворення комплексних сполук
- •2. Комплексонометричне визначення жорсткості води
- •3. Комплексонометричне роздільне визначення кальцію і магнію
- •Лекц-4.Окисно-відновне титрування
- •2.Вплив концентрації реагуючих речовин на величину окисно-відновного потенціалу
- •5. Методи обробки аналітичного сигналу.
- •6. Оптичні методи хімічного аналізу
- •6.1. Атомно-емісійна спектрофотометрія. Фотометрія полум’я.
- •6.2. Атомно-абсорбційна спектрофотометрія.
- •6.4. Люмінесцентний аналіз.
- •8.Хроматографiя
- •8.1.1. Газовий хроматограф.
- •8.2.Рідинна хроматографія
- •8.2.1. Рідинно-твердофазна хроматографія (ртх).
- •8.2.2. Рідинно-рідинна хроматографія (ррх).
- •8.2.3.Іонообмінна хроматографія (іох).
- •8.2.4.Паперова хроматографія.
- •8.2.5.Тонкошарова хроматографія (тшх).
Визначення амонійних солей. Непрямі способи титрування.
Під час розчинення харчових продуктів у концентрованій H2SO4 («мокра мінералізація») білки, які містять аміногрупи, утворюють відповідну кількість іонів амонію. Визначення іонів амонію дає змогу оцінити загальний вміст білків у харчових продуктах.
Солі амонію – солі слабких основ – можна титрувати сильними основами:
NH4Cl + NaOH = NaCl + NH4OH,
при цьому рН у точці еквівалентності визначає слабка основа (11)
рНNH4OH=14–(½pKNH4OH – ½lg CNH4OH)=14 – (½4,75 – ½lg 0,1)=14–2,88 = 11,12.
А рН 0,1 М розчину NaOH, яким титрують, становить 13. Як було зазначено вище, якщо рН точки еквівалентності значно вище 10, точне титрування з кольоровими індикаторами стає неможливим – у даному випадку між рН 11,12 і 13 стрибок рН настільки малий, що у ньому не розміщується інтервал переходу навіть найкраще підібраного індикатора. Саме тому солі амонію визначають, використовуючи непрямі способи титрування: метод заміщення і метод титрування залишку.
3.1.4.1.Метод заміщення полягає у тому, що перед титруванням основним реактивом (NaOH з бюретки) у колбу для титрування додають додатковий реактив (надлишок, без точного вимірювання). Цей реактив з речовиною, яку не можна кількісно відтитрувати, утворює еквівалентну кількість речовини, яка кількісно титрується – відбувається реакція заміщення однієї речовини іншою. Аліквотну частину розчину, де треба визначити сіль амонію, змішують з формаліном (розчином формальдегіду), який зв’язує іони амонію у гексаметилентетрамін, а у розчині залишається еквівалентна іонам амонію кількість сильної кислоти:
4 NH4Cl + 6 HCOH = (CH2)6N4 + 4 HCl + 6 H2O,
або у іонному вигляді:
4 NH4+ + 6 HCOH = (CH2)6N4 + 4 H+ + 6 H2O.
Сильну кислоту титрують розчином NaOH з бюретки:
НСІ + NaOH = NaСІ + Н2О.
При цьому кількість NaOH еквівалентна кількості кислоти, а, значить, і кількості іонів амонію. Закон еквівалентів для методу заміщення можна записати (CV)NH4Cl = (CV)HCl = (CV)NaOH,
щоб перевести кількість еквівалентів у грами, множимо на еквівалент тієї речовини, яка потрібна у грамах (див. формули 5 і 7).
Як індикатор треба взяти фенолфталеїн (рТ 9), тому що саме з ним проводять попередню нейтралізацію домішок форміатної (мурашиної) кислоти, яку завжди містить формалін: НСООН + NaOH = НСООNa +Н2О.
3.1.4.2.Метод титрування залишку вимагає двох реактивів точної концентрації.
До солі амонію додають точно відміряний піпеткою надлишок розчину NaOH точної концентрації і виконують реакцію видалення аміаку, неможливу при прямому титруванні:
NH4Cl + NaOH = NaCl + NH4OH → t0 →NaCl + Н2О + NH3 ↑,
після цього залишок NaOH титрують розчином НСІ точної концентрації:
NаОН + НСІ → NаСІ + Н2О.
Закон еквівалентів для методу титрування залишку можна записати так:
NаОН витрачається у реакції спочатку з NH4Cl, а потім – з НСІ, отже
(CV)NaOH = (CV)NH4Cl + (CV)HCl, звідки (CV)NH4Cl = (CV)NaOH – (CV)HCl. Формула (7) перетворюється
Mr(NH4Cl) ·(CV)NH4Cl·Vколби Mr(NH4Cl)·((CV)NaOH – (CV)HCl) ·VХ(колби)
mx = ------------------------------- = ---------------------------------------------- (7-1)
1000·Vпіпетки 1000·VХ(піпетки)
Метод К’єльдаля визначення білкового нітрогену складніший, але точніший. Він полягає у тому, що NH3, який утворює сіль амонію при реакції з великим надлишком NaOH, відганяють з водяною парою у точно відміряну кількість кислоти: NH3 + H2SO4 → (NH4)2SO4 + 2H2O,
а залишок кислоти, що не вступив у реакцію, титрують розчином NaOH:
(CV)H2SO4 = (CV)NH3 + (CV)NaOH, звідки (CV)NH3 = (CV)H2SO4 – (CV)NaOH,
Кількість білкового нітрогену (г):
MrN·( (CV)H2SO4 – (CV)NaOH)
mN = ------------------------------------- (7-2)
1000