Розділ 4. Обгрунтування виробничої програми з тваринництва

1. Обґрунтування планової продукції у тваринництві

Виробнича програма підприємства є провідним розділом пла­ну, так як становить основу всіх інших його розділів. До її опрацювання приступають одразу після розроб­ки маркетингової програми підприємства.

Виробнича програма аграрного підприємства складається з відповідних програм із рослинництва, тваринництва і промисло­вих виробництв, які тісно пов'язані між собою. Так, структуру посівних площ неможливо встановити без попереднього визна­чення поголів'я худоби і птиці, їхньої продуктивності й потреби в кормах. Однак, не можна планувати поголів'я тварин, не враховуючи надходження кормів від рослинництва. Якщо проми­слові виробництва пов'язані з переробкою сільськогосподарської продукції, то розробляти виробничі програми з рослинництва і тваринництва можна тільки після складання програм із промис­лових виробництв. Розв'язувати це питання можна лише комплексно, коли всі три програми розробляються одночасно з деяким випередженням складання виробничих програм із тва­ринництва і промислових виробництв.

Обґрунтування виробничої програми з тваринництва охоп­лює планування поголів'я худоби і птиці, їхньої продуктивності, план виробництва і використання продукції, а також комплекс зооветеринарних заходів щодо виконання плану виробництва продукції (породи, корми, засоби захисту тварин, системи їх утримання та годівлі).

Важливе значення має науково обґрунтоване планування основних напрямів розвитку в господарстві тва­ринництва на перспективу: визначення галузей продуктивного тваринництва, їхніх розмірів, видів продукції, порід, систем годі­влі й утримання тварин, раціонального поєднання інтенсивного й екстенсивного напрямів розвитку галузі.

Продуктивність худоби і птиці, як і врожайність сільськогос­подарських культур, є головним якісним показником розвитку тваринництва і рослинництва.

Її визначають за кількістю продукції бажаної якості, одержаної за певний проміжок часу з розрахунку на одну голову худоби і птиці.

До основних показників продук­тивності, що їх встановлюють у планах сільськогосподарських підприємств, належать: у скотарстві — надій на середньорічну корову за рік (кг), середньодобовий приріст живої маси молодня­ку на вирощуванні, відгодівлі й нагулі (г); у свинарстві — кіль­кість поросят на матку (голів), середньодобовий приріст свиней на вирощуванні (старших за два місяці) і відгодівлі (г); у вівчар­стві — настриг вовни з розрахунку на вівцю, наявну на початок року (кг); у птахівництві — кількість яєць на середньорічну курку-несучку. Важливими показниками є приплід телят на 100 нетелів, наявних на початок року (телят на 100 корів, запліднених телиць до двох років і всіх телиць старших за два роки, у т. ч. від корів), ягнят і козенят — на поголів'я вівце- і козематок і ярок старших за один рік; а також м'ясна продуктивність (відношення продукції вирощування худоби до поголів'я відповідного виду тварин, наявного на початок року).

Важливість обґрунтованого планування продуктивності тварин полягає в тому, що від неї безпосередньо залежить багато інших показників виробничо-фінансової діяльності господарства: обсяг виробництва продукції, поголів’я худоби і птиці, рівень оплати праці, собівартість і рентабельність виробництва продукції.

Головний шлях зни­ження собівартості продукції для підприємств, де надоюють 2000-3500 кг молока на одну корову, - це підвищення продук­тивності худоби, а понад 3500 кг - зниження собівартості кормів. Важливим фактором зменшення собівартості продукції в обох групах господарств є зниження трудомісткості виробництва продукції.

Наведені дані свідчать про значний вплив продуктивності тва­рин на ефективність галузі. Велике значення має вибір науково обґрунтованої методики планування продуктив­ності тварин. Н

Найчастіше застосовують балансовий метод у поєднанні з експертно-оцінним, за допомогою якого аналізують фактичний рівень (середню продуктивність) і тенденцію продук­тивності за 4-5 років, встановлюють певний відсоток приросту, можливий унаслідок змін у породному та якісному складі стада, у годівлі, технології.

Основні чинники, якими користуються при визначенності продуктивністі ху­доби і птиці, такі: рівень годівлі, якість кормів, перш за все вміст у них перетравного протеїну; породний склад; середній вік маточ­ного поголів'я; умови утримання; технологія. У поточному пла­нуванні такі фактори, як породний склад, вік маточного пого­лів'я, технологія, умови утримання - статичні.

Водночас корми, кількість і якість їх, співвідношення різних груп кормів - дина­мічні фактори, що можуть суттєво вплинути на продуктивність худоби навіть протягом одного року. У перспективному плану­ванні, коли господарство може істотно змінити породний і віковий склад стада, умови утримання, усі фактори стають динамічними.

У сучасних умовах головним фактором підвищен­ня продуктивності худоби і птиці є корми. У найближчій перспективі зростання виробництва про­дукції скотарства на 59 % визначатиме годівля, на 24 % - розве­дення тварин і на 17 % - технологічні фактори.

У тваринництві вплив факторів інтенсифікації на приріст продук­тивності доцільно визначати з урахуванням факто­рів, що є в мінімумі.

Такими факторами в кожному конкретному господарстві можуть бути не тільки рівень годівлі, якість кормів, порода, забезпеченість трудовими ресурсами, а й режим праці та відпочинку, матеріальна зацікавленість, трудова дисципліна. На тваринницьких комплексах і птахофабриках, де чітко дотриму­ються технології, продуктивність худоби і птиці планується з урахуванням закладених у проектах обґрунтованих техніко-економічних параметрів.

Прогнозуючи продуктивність тварин, а також аналізуючи її тенденції, користуються методом екстраполяції (знаходження наступних рівнів динамічного ряду при відомих попередніх рів­нях).

Динамічний ряд продуктивності вирівнюють за допомогою рівняння прямої лінії типу у_t = а + b • t.

Обчислення параметрів а і b проводять за методом найменших квадратів шляхом розв'язання системи двох рівнянь:

;

,

де п — кількість років у досліджуваному періоді.

Недоліком методу є те, що в ньому або зовсім не враховується вплив окремих факторів на продуктивність (ме­тод екстраполяції), або вплив кожного чинника визначається окремо (балансовий метод), тимчасом як усі вони діють взаємо­зв'язано і взаємозумовлено.

Комплексний вплив на продуктивність тварин окремих чин­ників вивчають на основі методу, який передбачає застосування виробничих функцій у поєднанні з експертно-оцінним методом і екстраполяцією.

Він випливає з балансового методу, тобто із за­лежності продуктивності від окремих факторів, але виходить за його межі, дозволяючи визначити розміри впливу окремих чин­ників у їх взаємозв'язку.

Оскільки між продуктивністю тварин і факторами, що її зумов­люють, об'єктивно існує кореляційний взаємозв'язок, для комплек­сного вивчення впливу кожного з них доцільно застосувати метод кореляційно-регресійного аналізу. За даними якісного аналізу ха­рактеру зв'язку між рівнем продуктивності корів і факторами ко­реляційної моделі та досвіду попередніх досліджень [35, 94] для вираження зазначених залежностей доцільно застосовувати ліній­не рівняння множинної регресії.