Питання для самостійного вивчення

1. Бюджет готівки.

Література

5.1 [97, c. 340] [99m c. 409-414]

Питання для самоконтролю

1. Яким етапом планування діяльності підприємства є бюджет готівки?

2. Що являє собою бюджет готівки?

3. Охарактеризуйте відмінності бюджету готівки від інших планів.

4. З чого починається складання бюджету?

5. Який розрахунок забезпеченості підприємства власними грошовими коштами.

15.6. Стратегічне і оперативне планування. Бізнес-план Зміст теми

Вибір базової стратегії підприємства здійснюється шляхом вивчення стратегічних альтернатив, в основі яких, в свою чергу, лежить обґрунтування місії і цілей підприємства, аналіз сильних і слабких сторін його зовнішнього і внутрішнього середовища. Використовують так звані портфельні моделі аналізу стратегії (аналіз набору варіантів), які дозволяють визначити теперішнє і майбутнє середовище бізнесу з погляду привабливості ринку і здатності бізнесу конкурувати всередині його. Класичною портфельною моделлю є матриця росту – матриця БКГ (Бостонської консультативної групи), що її було розроблено в кінці 60-х років. У ній зіставляються різні стратегічні зони господарювання (СЗГ) – окремі сегменти ринку, в яких працює або хоче працювати підприємство.

У стратегічному плані підприємства встановлюють основні цілі його діяльності та шляхи їх досягнення. Реалізація ідей стратегічного плану передбачає розробку комплексу різних заходів для зміни початкового становища підприємства (проектів). На стадії стратегічного планування складають ще два відносно самостійних плани: інновацій та інвестицій.

Планування інновацій розглядається як проміжний етап між плануванням стратегії і детальним плануванням інвестицій. Під інноваціями розуміють нововведення у різних сферах діяльності підприємства. Інновації – це реалізовані ідеї, які поділяють на дві великі групи: а) ті, що вводяться на ринок і приносять покупцям вигоди, за які вони готові заплатити; б) ті, що змінюють підприємство зсередини, підвищують ефективність виробництва.

Сільське господарство з його порівняно стабільним асортиментом

продукції, безумовно, належить до галузей зі змінною технологією. У сільському господарстві зміна технології має більш глибокий ефект, ніж поява нової продукції. Невміння менеджерами підприємств своєчасно усвідомлювати необхідність зміни технології може призвести до значних втрать у позиції на ринку або змусити фірму припинити свою діяльність у раніше прибутковій для неї сфері бізнесу. Водночас технологія здатна служити основним і потужним інструментом, за допомогою якого фірма може завоювати і зберегти перевагу в конкретній боротьбі, процвітати.

У річному плані сільськогосподарського підприємства зазначені питання вирішують при плануванні впровадження досягнень науково-технічного прогресу (НТП), яке охоплює такі основні етапи: обґрунтування напрямів та обсягів освоєння, визначення їхньої ефективності і системи стимулювання працівників у процесі освоєння досягнень НТП. Ці етапи взаємозв’язані, оскільки недбала розробка хоча б одного з них може звести нанівець усю роботу.

Населення, що проживає на забруднених радіонуклідами територіях з початку аварій на Чорнобильській АЕС, уже одержало близько 70% дози опромінювання. Зовнішнє опромінювання становить 1 – 12% від загальної дози. Основними заходами щодо створення кращих умов життєдіяльності, які відповідають нормам радіаційної безпеки, є: асфальтування доріг і тротуарів; центральне водопостачання; каналізація; газифікація населених пунктів; створення умов радіаційної безпеки на фермах, машинно-тракторних станах, промислових підприємствах; герметизація кабін комбайнів і тракторів. Однак основним чинником накопичення дози (до 95%) населенням є внутрішнє опромінення, яке формується внаслідок споживання забрудненої продукції місцевого виробництва, в основному молока і м'яса. Через історичну і суспільну необхідність за останні 50 років сформувалось управління проектами, або проект-менеджмент (Projekt-Management), як самостійна професійна галузь діяльності, що дає змогу здійснювати проекти різних типів і масштабів за допомогою спеціально розроблених і підтверджених досвідом методів і засобів адекватного мислення і раціональних способів дій.

На Заході використовують два поняття терміна “проект”: 1) дизайн (англ. design) - документально оформлений план споруди чи конструкції; 2) проект (англ. project) – система сформульованих у його рамках цілей,

створюваних чи таких, що підлягають модернізації для реалізації цих цілей фізичних об’єктів, технологічних проектів процесів; технічної та організаційної документації для них; матеріальних, фінансових, трудових та інших ресурсів, а також управлінських рішень і заходів щодо їх виконання. Між поняттями “проект” і “план” є певна різниця. Проект, як правило, разовий, а план будується за принципом багаторазовості.

Управління проектами як окрема галузь менеджменту (проектний менеджмент) – це процес управління командною і ресурсами проекту за допомогою специфічних методів, завдяки чому проект завершується успішно і досягає своєї мети.

Зміст і обсяг бізнес-плану залежить від: цілей розробки плану і аудиторії, якій він адресований (потенційні інвестори: банки, індивідуальні інвестори, фонди підтримки підприємництва; сам підприємець, партнери в бізнесі, майбутні наймані працівники); сфери діяльності, до якої належить бізнес (виробництво, надання послуг, роздрібна чи оптова торгівля, будівництво, посередницька діяльність); розміру бізнесу (великий, середній, малий) і суми коштів, необхідні для його організації; конкурентних характеристик майбутнього продукту (простий чи складний, принципово новий чи традиційний, призначений для споживання чи для виробництва) і стадії його життєвого циклу. На першому етапі розробки бізнес-плану визначають види і джерела потрібної інформації. Основними видами інформації є: маркетингова, виробнича і фінансова. На другому етапі визначають мету розробки бізнес-плану, акцентуючи при цьому увагу на головних зовнішніх та внутрішніх функціях, які він виконуватиме. На цьому ж етапі слід точно визначити цільових читачів бізнес-плану – чи це будуть тільки внутрішні учасники організації (що малоймовірно), чи й особи із зовнішнього середовища, яких організація хотіла б бачити своїм інвесторами – майбутні акціонери, комерційні банки і т. д. Третій крок у бізнес-плані – стратегічне планування на підготовчому етапі. Четвертий крок у бізнес-плануванні – безпосереднє написання бізнес-плану. Розпочинати його слід з визначення чіткої структури документа, що створюється (розділи, параграфи, додатки тощо), і збирати інформацію для кожного з розділів плану.

Після завершення роботи над усіма розділами бізнес-плану підприємець має підготувати резюме його основних ідей.

Загалом четвертий крок завершує процес бізнес-планування, однак для поліпшення плану слід зробити ще один, п’ятий крок: підприємець пропонує готовий бізнес-план для ознайомлення кому-небудь із авторитетних, але незацікавлених людей, здатних оцінити його роботу на основі конструктивної критики. Перш ніж передати бізнес-план зацікавленим читачам слід ретельно продумати і скласти їх список.

Бізнес-план – це своєрідний рекламний документ, що дозволяє зробити висновок не тільки про сам бізнес, але й про його власника. Тому важливим є не лише його зміст, а й зовнішній вигляд та стиль.