- •Тема 6. Соціальна структура суспільства. Для нотаток
- •Тема 11. Організація і програма
- •Тема 12. Основні методи збираннята аналізу соціологічної інформації... 89
- •Передмова
- •Тема 1. Предмет, структура та функції соціології
- •1.1. Специфіка соціологічного аналізу соціальних явищ.
- •Структура і функції соціологічної системи знань.
- •Значення соціологи у розв'язанні соціально-політичних та політичних проблем українського суспільства.
- •1.1. Специфіка соціологічного аналізу соціальних явищ
- •1.3. Структура та функції соціологічної системи знань
- •1.4. Значення соціології у розв'язанні соціально-економічних та політичних проблем українського суспільства
- •Література
- •Тема 2. Виникнення та ста новлення соціологічних знань
- •Соціально-політичні уявлення епохи античності.
- •Соціологічна думка епохи Середньовіччя та Відродження,
- •Розвиток соціальних знань у XVII - XVIII ст.
- •2.1. Соціальні уявлення стародавності
- •2.2. Соціально-політичні уявлення епохи античності
- •2.3. Соціологічна думка епохи Середньовіччя та Відродження
- •Література
- •2.4. Розвиток соціальних знань у XVII - XVIII ст.
- •12.6. Соціометрія та процедура соціометричного опитування
- •Натуралізм у соціології XIX - XX ст.
- •12.5. Підготовка і проведення анкетного опитування
- •12.4. Опитування. Різновиди інтерв'ю. Недоліки та переваги інтерв'ю порівняно з іншими методами
- •3.3. Психологічні школи у соціології
- •3.4. Емпіричні соціальні дослідження
- •12.3. Експеримент у соціологічному дослідженні
- •3.5. Сучасна західна соціологія
- •Тема 4. Становлення і розвиток соціологічної думки в україні
- •Соціально-політична думка в Україні у XV! - XVII ст.
- •Початок української соціології.
- •Розвиток вітчизняної соціологи у XX ст.
- •4.2. Соціально-політична думка в Україні у XVI - XVII ст.
- •Тема 12. Основні методи збирання та аналізу соціологічної інформації
- •Експерименту соціологічному дослідженні.
- •Опитування. Різновиди інтерв'ю. Недоліки та переваги інтерв'ю порівняно з іншими методами. 12.6. Підготовка і проведення анкетного опитування.
- •Література
- •4.3. Розвиток ідей Просвітництва в Україні
- •11.4. Генеральна та вибіркова сукупність. Репрезентативність дослідження та його критерії
- •4.4. Соціальні ідеї у творчості членів Кирило-Мефодіївського товариства
- •4.5. Початок української соціологи
- •11.3. Поняття програми соціологічного дослідження та її структура
- •11.2. Поняття методики і техніки соціологічного дослідження
- •4.6. Розвиток вітчизняної соціології у XX ст.
- •Тема 11. Організація і програма соціологічного дослідження
- •Соціологічне дослідження і його різновиди.
- •Поняття методики і техніки соціологічного дослідження.
- •11.3. Поняття програми соціологічного дослідження та її структура.
- •11.4. Генеральна та вибіркова сукупність. Репрезентативність дослідження та його критерії.
- •11.1. Соціологічне дослідження та його різновиди
- •Література
- •Література
- •10.9. Соціологія громадської думки
- •Тема 5. Суспільство та його складові.
- •Історичні типи суспільства: традиційне, індустріальне, постіндустріальне.
- •10.8. Соціологія книги і читання
- •10.7. Соціологія вільного часу
- •5.2. Методологічні принципи вивчення суспільного життя
- •5.3. Історичні типи суспільства: традиційне, індустріальне, постіндустріальне
- •10.6. Соціологія сім'ї та шлюбу
- •10.5. Соціологія моралі та виховання
- •5.4. Сутність та критерії суспільного прогресу. Прогрес і регрес
- •10.4. Соціологія релігії
- •10.3. Соціологія освіти і науки
- •10.2. Соціологія політики
- •Тема 6. Соціальна структура суспільства. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність
- •Поняття соціального інституту суспільства. Місце соціальних інститутів у системі соціальних зв'язків.
- •6.2. Поняття соціального інституту суспільства.
- •Література
- •6.3. Поняття соціальної стратифікації, її особливості у сучасному суспільстві
- •6.4. Функціональний та конфліктологічний підходи до соціальної стратифікації та проблеми нерівності
- •9.3. Причини девіацій. Підходи до вивчення причин девіантної поведінки
- •9.2. Поняття девіантної поведінки. Причини і різновиди девіацій
- •6.5. Соціальна мобільність та її механізми
- •Література
- •Тема 7. Культура у суспільній системі. Соціологія культури
- •7.1. Культура як об'єкт соціального пізнання. Складові та функції культури.
- •Предмет та основні напрямки соціології культури.
- •Поняття субкультури, контркультури, елітарної та масової культури.
- •7.1. Культура як об'єкт соціального пізнання. Складові та функції культури
- •Література
- •Тема 9. Соціальна взаємодія та соціальний контроль. Причини і види девіантної поведінки
- •Поняття соціальної взаємодії та соціального контролю.
- •Поняття девіантної поведінки.
- •Причини девіацій. Підходи до вивчення причин девіантної поведінки.
- •9.1. Поняття соціальної взаємодії та соціального контролю
- •7.2. Предмет та основні напрямки соціології культури
- •7.3. Поняття субкультури, контркультури, елітарної та масової культури
- •8.4. Соціальний статус та соціальна роль особи
- •8.3. Типологія особистості у соціології
- •Література
- •8.2. Етапи і засоби соціалізації особи
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
8.3. Типологія особистості у соціології
В основу побудови типології особистостей у соціології покладений аналіз особистості через життєдіяльність, через її спосіб життя. Найважливішим типологічним критерієм при цьому є рівень активності, міра суб'єктивності, що проявляється в організації життя.
Перший тип умовно називається „гармонійний". Основними його характеристиками є широка гама зв'язків із соціальним середовищем, що забезпечується включенням в основні сфери життєдіяльності та широким спектром соціальних ролей. Такі особистості мають чітко виражені цілі, вміють підпорядковувати своє життя реалізації цих цілей, керувати своїм життям. Головними життєвими орієнтаціями у таких людей є цікава робота, гармонійні взаємовідносини в сім'ї, широкі громадські інтереси.
Другий тип (традиційний). Для людей цього типу особистості характерна середня за рівнем включеність у соціальне середовище. Це проявляється і через досить обмежене коло соціальних ролей, які вони реалізують. При певній професійній спрямованості сім'я та її благополуччя є головним орієнтиром у їх житті.
тобто формують свою культуру, яка відрізняється від загальної і називається субкультурою. У субкультурі зберігається загальна культура, але виникають додаткові елементи, які забезпечують регулювання зв'язків у відповідних соціальних інститутах - військова, лікарська, сімейна. Субкультура не відмежовується і не протистоїть пануючій культурі, а співіснує паралельно з нею.
Контркультура - це субкультура, цінності ті норми якої суперечать цінностям і нормам пануючої культури. Даний термін був запроваджений Т.Роззаком після студентських бунтів 60-х рр. XX ст., а теоретиками контркультури можна вважати таких філософів, як Г.Маркузе та Ж.-П.Сартр. Характерними ознаками контркультури були критика репресивності сімейного життя, буржуазних цінностей, заклик дати людині можливість робити те, що вона хоче і т.п.
Паралельно із контркультурою вживається і поняття „антикультура" - такі суспільні явища, процеси та ідеї, які суперечать принципам гуманізму. Прикладом антикультури є фашистська політика, різні прояви расизму, тероризму.
Елітарна культура - це сукупність зразків, які належать до класичних взірців витончених мистецтв, музики, літератури, призначених для культурної еліти суспільства. Створюється вона фахівцями високого класу.
У сучасному суспільстві під впливом засобів масової інформації виникає масова культура - особливий спосіб буття культури, що продукується і відтворюється за допомогою засобів масової комунікації, які культивують спрямованість на стандартизацію системи домінуючих матеріальних і духовних цінностей, типів соціальної поведінки, уявлень, думок тощо. Вона з'явилась у середині XX ст., коли засоби масової інформації стали доступними усім прошаркам населення. Масова культура витісняє як елітарну, так і народну. їй властива зорієнтованість на масове невибагливе сприйняття, поверховість і стандартизація.
Народна культура (аматорська) створюється людьми, що не мають професійної підготовки і пов'язана з життям народу. Це - казки, легенди, міфи, пісні, танці.